Українські річки у критичному стані. П’ємо неякісну воду — еколог

Більшість вітчизняних водойм, із яких українці беруть прісну воду, перебувають у критичному стані.

Про причини забруднення і що робити із його наслідками, Gazeta.ua розповіла голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.

— Ситуація погана і так в усьому світі. Щороку в українські водойми скидають близько 8 мільярдів кубометрів стічних вод. Із них понад 300 мільйонів — неочищені, насичені важкими металами, органічними та бактеріологічними забруднювачами.

— Погана ситуація з озерами та ставками, чи є проблеми і з річками?

— Екологічний стан річок в Україні критичніший за стан озер. Усі ріки мають високе антропогенне навантаження і забруднення. Їхній природний баланс порушений. Вони втратили здатність до самоочищення.

Маємо близько 63 тисяч річок. Більшість із них забезпечують потреби населення у воді. І ці водойми вже екологічно небезпечні. У деяких містах і навіть окремих регіонах відхилення якості води досягає 70-80 відсотків від норми.

— Найбільші ріки теж забруднені?

— Дніпро страждає від забруднення промисловими та комунальними стоками, які містять важкі метали, органічні та бактеріологічні забруднювачі. А в басейнах Південного Бугу та Дністра спостерігається підвищений вміст сполук марганцю, міді, хрому, амонійного азоту. Забруднення малих річок так само небезпечне. Бо вони потім потрапляють у Дніпро та інші великі ріки.

— Водойми стають токсичними через потрапляння у них відходів промислового виробництва?

— Так. Також у них потрапляють комунальні стоки. Забруднюються через забудову прибережних смуг і заплав, намивання берегів, будівництва ГЕС.
Продукти людського господарювання у вигляді стічних вод уже дісталися навіть підземних горизонтів. Далеко не в усіх регіонах підземні води відповідають вимогам до питної води через підвищений вміст хімічних сполук, нітратів і бактеріологічного забруднення. Значна частина населення п'є неякісну воду.

— Окрім забруднення, як ще впливаємо на стан водойм?

— За останнє століття річки України перетворились на каскад водосховищ, регулювання якими здійснює людина. Так, під дніпровськими водосховищами вже затоплено 709,9 тисяч гектарів земель, затоплено і знищено понад 6 тисяч населених пунктів, переселено понад 3 мільйони людей.

Безсистемна забудова заплав річок у межах прибережних захисних смуг призводить до знищення природних нерестовищ, заплавних лук і проток.

— Як нечистоти і діяльність людини впливають на рибу?

— Щороку у різних областях стаються масові отруєння риби незаконними скидами хімікатів. Найбільші трагедії були в річці Остер Чернігівської області, у Сулі на Сумщині, у Конику біля Києва, у річці Стир і водоймі в урочищі Чебені на Волині.

Відсутність доліцензійної перевірки підприємств, які працюють у сфері небезпечних відходів, призводить до того, що "одноденні" фірми отримують ліцензії та не виконують покладених зобов'язань, скидаючи відходи у найближчу річку.

Через хаотичну забудову берегів знищуються природні нерестовища риби, заплавні луки та протоки. Нехтування межами водоохоронних територій призводить до того, що багато берегів використовуються під висадку сільськогосподарських культур. Внаслідок цього разом із атмосферними водами в річку потрапляють добрива і ґрунт, що зумовлює замулення та забруднення водойм.

Найгостріша проблема в Києві зараз — незаконне видобування піску, і як наслідок – радикальна зміна рельєфу дна Дніпра. Це призводить до загибелі донних видів організмів, водної рослинності та мальків риб.

— Що буде із українськими водоймами через 5-10 років, якщо ситуація не зміниться?

— Можуть статися невідворотні наслідки. Гостро постане проблема із водопостачанням якісної питної води. Може статися так, що більшість річок ми просто втратимо. Спостерігатиметься зміна фізичних властивостей і хімічного складу води, систематичне отруєння риби, втрата біологічного різноманіття.

Ми вже втратили чимало водойм. Наприклад, колишню красуню річку Либідь відтворити такою, якою вона була колись, неможливо. Нині вода в ній – стічний колектор. Було розроблено кілька проектів її порятунку, але всі вони лишилися в повітрі. Місто нашпиговане підземними комунікаціями і не було місця викопати колодязь водозбору. За другим проектом, не знайшлося місця для ставків-накопичувачів.

— Що потрібно вже зараз робити, аби ситуація почала виправлятися?

— Потрібно запровадити в національне законодавство директив Європейського союзу щодо охорони та управління водними ресурсами. По-друге, ухвалити закон України "Про заборону ввезення і реалізації на території України мийних засобів на основі фосфатів". Також варто провести інвентаризацію об'єктів господарювання в межах, встановлених водоохоронних зон і прибережних захисних смуг. Необхідно в обов'язковому порядку підключити ці об'єкти до міських каналізаційних мереж.

Наступними кроками має стати моніторинг річок, оновлення очисних споруд, заборона будівництва на землях водного фонду та посилання нагляду за скидами підприємств.