Україну в турецькому парламенті підтримують всі політичні сили

У Києві, 3 лютого, відбудеться друга за рахунком зустріч українського і турецького президентів – засідатиме Стратегічна рада високого рівня між Україною та Туреччиною.

Напередодні велася активна підготовка, а сам порядок денний розписаний по хвилинах. До української столиці їде потужна турецька делегація з посадовців вищого рівня на чолі з президентом Реджепом Тайїпом Ердоганом та більш як 400 бізнесменів.

Про програму візиту, наші очікування та загальні тенденції розвитку двосторонніх відносин України та Туреччини, здобутки та перспективи в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповів Надзвичайний та Повноважний Посол України в Турецькій Республіці Андрій Сибіга, який за результатами минулого року був визнаний в Туреччині «кращим послом».

— Пане посол, ми спілкуємося із вами напередодні візиту президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана до України у рамках засідання Стратегічної ради високого рівня між Україною та Туреччиною. Розкажіть, будь ласка, про програму візиту. Підписання яких документів планується?

— Нинішній візит – важлива подія міждержавних стосунків між Туреччиною й Україною як за підбором питань, що виносяться на обговорення, так і за глобальністю завдань, які будуть на цей рік взяті до виконання обома сторонами, має стратегічне значення. Кожне таке засідання — це імпульс до активізації двосторонніх відносин в усіх сферах. Ця зустріч передбачає спілкування президентів віч-на-віч та у розширеному форматі — за участю ключових міністрів, а також їхні двосторонні зустрічі.

Що стосується документів, запланованих до ухвалення, то за результатами засідання буде підписано спільну заяву президентів, де підбиваються підсумки попереднього року, визначаються основні завдання на поточний рік. Сподіваємося, що буде підписано низку документів у сфері міграційного співробітництва. На практиці це означатиме зменшення бюрократичних процедур для наших громадян. Ще один запланований до підписання документ стосується співробітництва між службами з надзвичайних ситуацій, зокрема щодо взаємодії на випадок трагедій, надзвичайних подій. Також ми очікуємо підписання угоди про взаємне визнання водійських прав, що стане практичним кроком, спрямованим на посилення захисту прав громадян обох країн.

У ході цього візиту буде підписана угода, за якою турецька сторона надасть фінансову допомогу у розмірі 200 млн турецьких лір (близько 50 млн доларів США – ред.) для потреб української армії, зокрема для закупівлі озброєння. У попередні роки ми також укладали такі угоди на відповідні суми.

Безумовно, на порядку денному стоятимуть всі ключові питання від інтенсифікації політичного діалогу до створення належних умов для поглиблення економічної взаємодії, міжлюдських контактів, культурної співпраці.

— Військово-технічна сфера (ВТС) – одна з найбільш успішних у двосторонніх відносинах України та Туреччини. У 20-х числах січня в Києві було визначено дорожню карту подальшого поглиблення партнерства в рамках реалізації оборонно-промислових проектів та ВТС. Окресліть, будь ласка, які напрями маємо намір розвивати?

— Дійсно, ВТС — це яскравий приклад стратегічного партнерства в дії, взаємовигідного співробітництва. Ця формула «перемога-перемога», втілювана у ВТС, віддзеркалює те, що ми — держави, які не мають жодних проблем у взаємовідносинах, не конкурують, а доповнюють одна одну. Зараз у нас на різних стадіях реалізації перебувають понад 50 проєктів. Серед них один з найважливіших стосується закупівлі у Туреччині бойових БПЛА і постачання ДП «Ільченко-Прогрес» українських двигунів для виробництва турецького БПЛА «Акинджи». Наша співпраця дійшла до такого рівня, що це не лише купівля-продаж продукції, це вже спільне виробництво, розробки. Наша взаємодія сприяє зміцненню обороноздатності наших країн, Україні ці проєкти допомагають зменшити смертність наших воїнів, зміцнити армію.

Надалі прагнемо посилити нашу співпрацю в сфері авіабудування: хочемо знайти з турецькою стороною ті модальності співпраці, які би задовольняли інтереси обох сторін. Довели свої пропозиції до уваги турецької сторони, зараз «м’яч на їхньому боці». Сподіваємося на прогрес і в цій сфері.

— Андрію Івановичу, 20 січня в Анкарі відбувся черговий раунд переговорів щодо укладення Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною. Угода готова орієнтовно на 95%, але залишилися ключові питання, по яких сторони мають різне бачення. Зокрема, це стосується сільськогосподарської сфери. Проведена зустріч принесла просування із принципових моментів, наблизила до підписання Угоди про ЗВТ?

— За останні три роки у нашій економічної взаємодії ми вийшли на мейнстрімний тренд зростання взаємного товарообігу. На сьогодні цифра становить понад 4 млрд доларів США і, якщо порівнювати із позаминулим роком, у 2019-му ми мали зростання понад 9%. Це вже стійка тенденція. Але єдиним стримуючим фактором для переходу на вищий рівень та інші цифри є відсутність Угоди про ЗВТ. Переконаний, що на макрорівні вона вигідна як для української, так і для турецької сторін, оскільки наші країни мають достатньо розвинуті промисловість і сільське господарство. Зрозумілою є і тривалість процесу, оскільки кожна сторона відстоює свої інтереси і це нормально в таких чутливих угодах. У нас була певна пауза, пов’язана з виборчим циклом в Україні, — відбулася зміна керівника переговорної групи з нашого боку. Ним став заступник міністра економіки Тарас Качка. 20 січня в Анкарі відбувся черговий раунд переговорів й він очолював нашу переговорну групу. За результатами нового раунду переговорів можу говорити про стриманий оптимізм. Просуваємося вперед з метою фіналізації цієї угоди — з врахуванням інтересів обох сторін, перебуваємо в постійному діалозі.

— Робота над Угодою про зону вільної торгівлі триває понад 8 років, точніше — близько 5 років, зважаючи на «паузу» між 2013 та 2016 роками. Це не унікальна ситуація. Із цього приводу вже озвучувалися припущення про доцільність не підписувати, наприклад, масштабні Угоди про ЗВТ, а обирати менші формати. Як думаєте, чи має такий підхід доцільність?

— Якщо ставити питання таким чином, думаю, тоді ми не можемо говорити про повноцінну зону вільної торгівлі. Це буде інша модальність. Наразі понад 95% положень угоди узгоджено, експерти працюють. Кожна зі сторін налаштована на те, щоб угода була саме в тому форматі, який визначено.

— Ще одна подія відбулася напередодні візиту – ви зустрічалися із групою дружби Туреччини та України в турецькому парламенті. Розкажіть про її результати, будь ласка.

— Стратегічне партнерство складається з багатьох чинників та елементів. Один з важливих — парламентський вимір співпраці. У парламенті Туреччини створено групу дружби з Україною, до якої входить понад 20 членів турецького парламенту і, що важливо, це представники всіх ключових політичних партій. Проведена 29 січня зустріч дала змогу спільно оцінити поточний стан співробітництва, подивитися, де може бути задіяна додаткова підтримка. Йшлося про задіяння потенціалу депутатів по конкретних регіонах наших держав для інтенсифікації співпраці. Зустріч пройшла у відвертій атмосфері, була дуже продуктивною. Депутати всіх політичних сил проявили солідарність і ще раз підтвердили незмінність позиції турецької сторони щодо підтримки територіальної цілісності та суверенітету України, невизнання окупації Криму. Ми поінформували турецьку сторону про ті провокативні дії, які здійснюються російською стороною з метою легалізації окупації Криму. У нас були певні випадки в минулому році й ми в робочому порядку обговорили, як запобігати їм в майбутньому, в тому числі на рівні парламентського чиннику.

Домовилися також про взаємодію в рамках міжнародних організацій. Подякував турецькій стороні за незмінну підтримку важливих резолюцій в рамках ГА ООН, які стосуються ситуації з правами людини в Криму, демілітаризації окупованого півострова. Як відомо, Туреччина четвертий рік поспіль виступає не лише на підтримку цих резолюцій, а й є їх співавтором. Також говорили про взаємну підтримку спільних проєктів чи ініціатив наших країн у ряді міжнародних організацій, зокрема, в рамках Ради Європи.

Ми отримали запрошення групи дружби українського парламенту для візиту сюди, порушили питання візиту голови турецького парламенту до України, домовилися про регулярні зустрічі, у тому числі за участі українських та кримськотатрських лідерів під час їхніх візитів до Туреччини. Щиро вдячний голові групи дружби — пану Тюркешу за організацію зустрічі та його тверду, відверту позицію.

— Турецькі бізнесмени демонструють свою активність та готовність інвестувати в український бізнес й нині готуються до участі в бізнес-форумі в Києві за участі президентів. Які галузі їх приваблюють найбільше? Які зміни помітили після бізнес-форуму в Стамбулі за участі президента України?

— На моє тверде переконання, один із перших закордонних візитів президента України, який відбувся в серпні минулого року, спричинив надзвичайно великий інтерес турецького бізнесу до можливості інвестування, співробітництва з українськими партнерами. І той слоган, запропонований президентом під час бізнес-форуму в Стамбулі: «зростаймо разом», абсолютно підтриманий турецькою стороною. Він викликав позитивне сприйняття і натхнення.

Зокрема, ми отримали багато запитів щодо надання інформації по законодавству України в конкретних галузях, пошуку партнерів, організації додаткових бізнес-зустрічей. Бачимо великий інтерес як крупних турецьких компаній, так і середнього й малого бізнесу.

У продовження стамбульського бізнес-форуму організували відповідну зустріч в Анкарі. Також здійснили кілька візитів у ключові промислові регіони Туреччини, зустрілися з місцевим бізнесом, торговельними палатами, активно працювали з Торгово-промисловою палатою України. Відповідно, логічним є інтерес до бізнес-форуму, що відбудеться в Києві 3 лютого. За моєю інформацією, у ньому зголосилися взяти участь понад 400 бізнесменів із Туреччини. Це так само свідчить про величезний інтерес.

Щодо конкретних галузей, то турецьку сторону цікавить зелена енергетика, агросфера, участь у будівництві крупних інфраструктурних об`єктів, багатьох інших напрямах, потенціал яких на сьогодні повністю не задіяний. Впевнений, матимемо нові контракти й в цьому році, отримаємо позитивну динаміку саме в розвитку стосунків між малим та середнім бізнесом. Дуже оптимістичний з цього приводу. В лютому плануємо торговельну місію в Стамбулі, сподіваємося на задіяння сфери державно-приватного партнерства. Закон України про концесію відкрив нові можливості, у Туреччині його вітають і готові далі інтенсивно співпрацювати.

Етап розмов про двосторонній економічний потенціал взаємодії, ознайомлення з можливостями сторін, минув. Настав час активних дій. Турецький бізнес чітко розуміє, що Україна — це правильне місце для розвитку бізнесу.

— Маємо вже деякий досвід у цій сфері, так само як і приклади успішної реалізації турецьких бізнес-проєктів в Україні. Як їм працюється зараз? Які тенденції намітилися в їхній роботі?

— Прикладів діяльності турецького бізнесу в Україні успіху, дійсно, багато. Найкрупніший турецький інвестор – це компанія LifeCell. Серед найбільш успішних також можу назвати компанію Onur Inşaat, яка будує шляхи. Це компанія, яка принесла в нашу країну нові стандарти якості й успішно діє вже понад 10 років. Також це компанії військового сектору ASELSAN i Bayraktar, та інші.

Головна й дуже важлива тенденція, яку я помітив, — турецькі компанії, що серйозно представлені в України, мають на меті не вивезення швидкого капіталу, а працюють на перспективу довголітньої роботи. Свідченням цього є, зокрема, перенесення промислових потужностей, створення офісів, підтримка благодійних проєктів. Наприклад, Onur Inşaat створила свій філіал в Україні, дає робочі місця тисячам українців, підтримує українських паралімпійців, школи на Львівщині, українську громаду в Туреччині, хоча публічно цього не афішує. Своїми діями демонструють те, що робота в Україні для них — не просто бізнес.

ASELSAN i Bayraktar також не зводять свою діяльність до продажу продукції. ASELSAN відкрив виробництво в Україні, Bayraktar — філіал в Києві. Такий досвід дає Україні нові стандарти ведення бізнесу.

— З нашого боку, який досвід турецької сторони нам найбільше цікавий? В якому напрямі працюємо?

— Посольство, враховуючи роботу над новою моделлю розвитку економіки України, яка базуватиметься на інвестиційно-інноваційній основі, діє в цьому напрямі. Наприклад,  Туреччина, фактично використовуючи імпортне зерно, посідає 1-2 місця в світі по виробництву й експорту борошна. Це яскравий приклад ефективності держави у стимулюванні виготовлення продукції з доданою вартістю. Те саме в металургії. Туреччина, не маючи достатніх ресурсів залізної руди, входить у десятку країн, що виробляють металургійну продукцію високої якості. Ми також зацікавлені в зростанні обсягів продукції із доданою вартістю.

У Туреччині зараз створено багато підприємств із сучасними інноваційними технологіями. Все це стимулює і підтримує держава. Для нас цікавим є успішний турецький досвід створення технопарків. На мою думку, він вартий глибокого аналізу, вивчення та застосування в Україні. Це і створення законодавства, і практика втілення. Індустріальні зони, створені в Туреччині — це «локомотиви» регіональних економік, які дають робочі місця, підвищують експорт, залучають інвестиції. У цьому напрямі вже діє Таврійський університет, який планує створити технопарк із турецькими партнерами.

Ще один перспективний напрям – транспортний. Україна та Туреччина мають високий індекс транзитності, й даний потенціал ще не повністю задіяний. Україна географічно розміщена на перетині багатьох шляхів, через територію Туреччини проходить «шовковий шлях». Ми би теж хотіли долучитися до турецьких проєктів у цій сфері. Перспективним для нас виглядає наявність в Туреччині залізничного сполучення Карс-Тбілісі-Баку, зокрема у плані доставки українських товарів. Ми маємо можливості здійснення комбінованих перевезень, про які ми уклали відповідну угоду з Туреччиною. Йдеться про вантажоперевезення з Північної Європи, Скандинавії, територією України, до Туреччини й далі.

-Ви зауважили про провокативні дії з боку Москви в Туреччині, направлені на легалізацію анексії Криму. Офіційна Анкара за кожної нагоди декларує свою підтримку територіальної цілісності України, не визнає анексії, водночас має з РФ активні контакти, реалізує спільні глобальні проєкти, такі як «Турецький потік», АЕС «Аккую» тощо. Що стоїть за цим принципом «нічого окрім бізнесу» у відносинах Туреччини та РФ? Який це має вплив на наші двосторонні відносини з Туреччиною?

-Передусім, зауважу, що не хотів би дотримуватися такого підходу й розглядати наші стосунки в трикутнику «Україна-Росія-Туреччина» та демонізувати цей трек. Ми маємо свій двосторонній порядок денний з Туреччиною, яка, безумовно, має свій двосторонній порядок денний з Росією. Ми маємо чіткі запевнення та розуміння, що жодним чином це не має позначитися на нашому двосторонньому порядку денному з Туреччиною, де маємо зараз багато практичних проєктів у різних вимірах.

Що стосується провокативних дій, то такі спроби не припиняються, зокрема вони пов’язані з легітимізацією Криму. Це, зокрема, намагання сполучення турецьких портів із закритими портами Криму, коли використовуються шахрайські схеми, виключається навігація, підробляються документи портів походження. Позиція Туреччини в цьому питанні незмінна. Діє заборона на відвідання портів Туреччини суднами, які відвідували закриті порти Криму.

Ми відслідковуємо цю ситуацію, нам відомі конкретні судна, компанії, судновласники, які продовжують втілювати шахрайські схеми. Хочу подякувати волонтерам, які також допомагають нам в ідентифікації таких сполучень.

Наприклад, торік масово поширювалася фейкова інформація про регулярне поромне сполучення між Керчю й одним із портів Туреччини. Ще раз наголошу, що це неправда. Важливо зважено ставитися до таких повідомлень і виходити з того, що позиція Анкари тверда й незмінна.

Також із метою легітимізації анексії Криму непоодинокими є провокації по лінії кримських татар, громада яких, за різними оцінками, нараховує в Туреччині від 2 до 3 млн. Ми тісно взаємодіємо з кримськотатарськими громадськими організаціями, проте існує частина маргінальних осередків, які всупереч інтересам свого народу змирилися чи навіть визнають окупацію Кримського півострова. І за їхньої допомоги здійснюються спроби як розділити середовище кримськотатарської діаспори, так і легітимізувати окупацію Криму. Ми про це знаємо, багатьом таким спробам вдалося запобігти спільно з турецькими друзями.

— Ви згадали фейк про поромне сполучення. Щойно з’явилися ця інформація, ви одразу виїхали в регіон. Якою є позиція та ставлення до таких випадків на місцях?

— Позиція турецької сторони абсолютно конструктивна і сприятлива, саме тому в цьому конкретному випадку я здійснив невідкладну поїздку в Зонгулдак, щоб на місці ще раз з керівництвом регіону й порту обговорити ці питання, довести до відома занепокоєння української сторони та чутливість до таких проявів. Нам була продемонстрована абсолютна відкритість. Дуже важливо, щоб причорноморські порти Туреччини, через які проходить велика кількість вантажів з України, відчували відсутність необхідності підтримувати спроби налагодження роботи цих нелегальних схем та знали перспективи щодо подальшого поглиблення співпраці з нашою державою. Маємо хороші результати зростання судноплавства між Україною та Туреччиною, зростання обсягів перевезення вантажів і ведення спільного бізнесу.

— Туристична галузь – також одна з успішних у двосторонній співпраці. Вже звикли, що щороку зростає кількість туристів з України. Якими тут є тенденції, окрім кількісного зростання? Чи змінилися уподобання наших туристів, чи все ж море та сонце – головні турецькі принади для українців?

— Зростання взаємних туристичних потоків щороку фіксуємо на рівні 15-20%. Нині показник більш як 1,5 млн чоловік. Це один із багатьох позитивних прикладів «конвертизації» політичного діалогу в конкретні проєкти. Туреччина нині для громадян України — об’єкт номер один для відпочинку за межами країни. Це виправдано, бо Туреччина — фантастична країна для проведення відпустки з огляду на клімат, вихід до чотирьох морів, історичні місця, кухню, гостинність. Сприяє цьому інтенсивність авіасполучення.

Загалом простежується тенденція до зміни й розширенні географії пізнання Туреччини українцями. У минулому році, за нашою інформацією, найбільше зростання кількості українських туристів припало на регіон Даламану — це Мармарис, Бодрум, Фетхіє, Датча. А також інший регіон — Каппадокію. Бачимо зростання та посилення інтересу до привабливих регіонів з точку зору історії, таких як Шанлиурфа, зокрема Гьобеклітепе, Мардін, Газіантеп. Це так званий історичний регіон Межиріччя — між Тигром та Євфратом. Отож спостерігаємо тренд, коли модель «пляж-море» та «олінклюзів» дещо змінюється активним та пізнавальним відпочинком.

Також зростає відвідуваність у сфері медичного та зимового туризму. У Туреччині багато зимових курортів із високим рівнем сервісу і де є сніг, що важливо в наш час.

Сподіваюся, що туроператори та авіаперевізники братимуть до уваги зміни у інтересах та вподобаннях українців.

— Які тенденції зростання туризму у «зворотному напрямку»? Що найбільше цікавить турецького туриста в Україні?

— Понад 300 тисяч громадян Туреччини відвідують Україну щороку. Бачимо великий інтерес, зокрема до відвідання Києва, Львова, Одеси. Ми зняли цього року фільм турецькою мовою із залученням турецької знімальної групи, аби показати Україну очима турків. Сподіваємося, це також збільшить кількість туристів із Туреччини до нашої країни. Неодноразово чув виключно схвальні відгуки про такі подорожі. Це приємно, сподіваюся на більшу активність українських туроператорів у виставках туристичного спрямування в Туреччині, щоб належним чином представити наші туристичні об’єкти.

Окремий інтерес викликають місця, пов`язані зі спільною українсько-османською історією, так званий «османський пояс» — від Одеси до Белгород-Дністровського, далі — Камінець-Подільський, Хотин, Тернопільщина, Львівщина. Також турецький турист активно цікавиться нашою культурою, популярним є відвідання наших театрів, класичних та сучасних музичних концертів. Все це дає синергію розвитку та затребуваність суспільства. Посольство це відчуває й намагається знайомити з українською культурою, мистецтвом через заходи, що проводить у Туреччині. Якщо охарактеризувати минулий рік нашої діяльності, то однозначно можу сказати, що України стало більше в Туреччині у всіх проявах.

— Так, це окреме питання. Щороку Посольству України в Туреччині вдається не просто приємно дивувати, а епатувати тутешню публіку. Ви знайомите Туреччину з Україною, її історією, культурою, звичаями через сучасну музику, високу кухню, класичне та модернове мистецтво. Що в планах на цей рік?

— Сподіваюся, приємно епатуємо (усміхається). У цьому році знову буде потужна реперзентація України. Знаєте, ми прагнемо, щоб не було сприйняття України як держави, пов’язаної з війною, якимоиь проблемами, негативом. Ми прагнемо показувати Україну як сучасну, модернову європейську державу, що змінюється; як фантастичну культуру, яку Туреччині ще потрібно відкривати. Наші заходи — це концентроване представлення України, що сприяє формуванню інтересу, подоланню існуючих стереотипів.

Цього року плануємо у квітні проведення ряду заходів у різних містах Туреччини під спільною ідеєю «української весни», в рамках якої будуть представлені як різні види мистецтва, так і сучасна кухня. Буде цікаво, драйвово й непересічно. Цікавий задум маємо для відзначення Дня незалежності. Не буду поки розкривати всі задуми, але загальна ідея — емоційне представлення України, зрозуміле без прив’язки до культури, мови, національності глядачів.

— Торік вперше відбувся кінофестиваль у Стамбулі. Пройшов з тріумфом. Чи плануєте такі заходи цього року?

— Так, є такі плани на другу половину року. У Стамбулі ми побачили величезний інтерес до сучасного українського кінематографа, вже отримали запити від провідних турецьких кінофестивалів щодо деяких кінокартин. Плануємо розширювати географію представлення українських фільмів.

Ви бачите, що ця загальна тенденція інтересу, інтенсифікації діалогу присутня в усіх сферах. Ми дійсно вийшли на висхідну траєкторію розвитку по всіх напрямах — від інтенсивного політичного діалогу, економічної взаємодії до культурного, студентського обмінів. На сьогодні це є основною характеристикою нашого стратегічного партнерства, наповнення його практичною складовою, відчуття його переваг нашими народами, конкретно кожною людиною. Ми бачимо мейнстрімний висхідний тренд подальшого зростання, зміцнення і власне наше завдання — стимулювати та сприяти в цьому.