Унікальність нинішньої ситуації в тому, що влада відчуває тиск

Фото: Шамкін Данііл

Нестримний розвиток технологій, швидка зміна реалій, світогляду, парадигм і, навіть, цінностей навколо – докорінно змінюють і саме суспільство. А відтак – і підходи до ефективного управління ним. Міжнародний урядовий саміт, що відбувся днями в Дубаї, зібрав разом представників світових урядів, впливових міжнародних організацій, науковців, соціологів, експертів, бізнес-лідерів та меценатів, аби спробувати разом, через діалог та дискусію, знайти «універсальний рецепт» державного управління. А все задля того, аби кожна людина відчула себе щасливішою, більш захищеною та могла сама обирати своє майбутнє.

Про враження від амбітного міжнародного заходу, про нові підходи до розуміння функцій уряду та врядування кореспондент Укрінформу розпитала голову Національного агентства України з питань державної служби Костянтина Ващенка, який брав участь у роботі саміту.

— «Less government — more governance», тобто «менше уряду – більше врядування» – цей лозунг визначає одну з ключових тем, навколо яких точилося обговорення на Світовому урядовому саміті в Дубаї. Костянтине Олександровичу, зрозуміло, що спікери окреслили загальносвітові тенденції, однак як це можна інтерпретувати в українських реаліях?

— Governess тут розуміється як набір інституцій, які реалізують певні державні функції: міністерства, відомства, органи місцевого самоврядування. Натомість governance включає у себе усіх стейкхолдерів, усіх, хто отримує ті чи інші послуги, на кого розповсюджується та чи інша політика. І у такому сенсі цей термін включає далеко не тільки уряд, а й інститути громадянського суспільства, бізнес, які мають бути більш активно залучені до формування політики, її реалізації, участі у підготовці рішень. Але, з іншого боку, і до відповідальності за їх впровадження. Громадянське суспільство, якщо ми говоримо про нього, має змінити стиль поведінки та свою роль в управлінському процесі – перейти від суто критичного ставлення, від позиції моніторингу та контролю, до спільної відповідальності у разі, якщо воно залучається до формування тієї чи іншої політики.

А це і є ніщо інше як пошуки шляхів подолання викликів сучасного глобалізованого світу. Адже ми сьогодні спостерігаємо ситуацію, коли провідні економісти, соціологи та політологи визнають: ті моделі світового порядку, та ідеологічні концепти, які були актуальні ще 10-20 років тому, – сьогодні не дають ефективно вирішувати кризові ситуації та долати виклики, які перед нами постають. Починаючи із забезпечення глобальної безпеки, ефективності структур ООН, НАТО та інших інституцій, сформованих у повоєнний час. Чи сталі економічні теорії можуть запропонувати ефективні рішення для економічних криз? Ні. Тобто, сьогодні у світі іде пошук нових моделей, і однозначних  відповідей чи рецептів немає. Вони шукаються, і один із них якраз полягає у необхідності залучення якомога більшого кола суспільних груп, груп інтересів до процесу формування політики у тій чи іншій сфері.

Україна намагається йти цим шляхом. Ключові реформи, які реалізуються у сферах охорони здоров'я, освіти чи державного управління – цей процес реалізується за активної участі громадськості, експертного середовища, науковців. Це робить сам процес реформ більш легітимним, прогнозованим та якісним, оскільки від самого початку він орієнтований на потреби тих, кого ця політика стосується, хто має отримати результат.

— Наскільки, за вашими оцінками, Україна залучена до цих світових тенденцій?

— Навіть участь у саміті української делегації – підтвердження того, що Україна намагається активно брати у цьому участь. Так, ми не відіграємо провідних ролей, але намагаємося стати суб'єктом вироблення нових рецептів, рішень, моделей, що хвилюють зараз усі країни: проблеми бідності, соціальної нерівності, подолання економічних рецесій, безпекові проблеми, нового світового порядку. Ми повинні проактивну позицію тут займати, інакше будемо вимушені мати справу із тими рішеннями, які хтось уже без нас прийняв.

Ми маємо унікальну ситуацію, яка склалася після Революції Гідності. Її унікальність – у тому, що влада відчуває тиск, і тиск цей – дуже позитивний, який з одного боку не дає розслабитися, а з іншого – дає можливість залучати потенціал громадянського суспільства для підвищення якості державної політики. Були сформовані дуже серйозні очікування, пов'язані з реалізацією європейського вибору, остаточною відмовою від пострадянських способів управління державою. Виправдати ці очікування непросто, але рішення полягає в тому, щоб будувати політику на засадах активного діалогу. Яскравий приклад делегування повноважень – процес децентралізації в Україні, адже громадянське суспільство – це і є усі інститути, через які громадяни беруть участь в управлінні державою чи громадою. Тобто, об'єднані територіальні громади, утворені в процесі децентралізації, – це один із ключових інститутів громадянського суспільства, і те, що сьогодні відбувається бюджетна децентралізація і передача повноважень із центрального рівня на рівень територіальних громад, то це якраз кроки у бік не просто умовного залучення, а конкретної співпраці між державними інститутами та інститутами громадянськими задля ефективного вирішення тих питань, які хвилюють громадян.

Так само ми спостерігаємо активну участь громадськості у процесі проведення конкурсів на посади державної служби, її представники беруть участь у конкурсах на посади в державні структури і потрапляють до цих структур. І тут починається безпосередня реалізація питання відповідальності, адже ти приймаєш рішення стати на бік тих, хто у щоденному режимі намагається максимально ефективно працювати.

— Яка ідея з-поміж висловлених поважними спікерами та фахівцями під час дискусійних панелей відгукнулася вам найбільше? Чому саме? 

— Всі обговорення крутилися довкола одних і тих самих проблем. Ключова ідея, яка звучала майже від усіх спікерів, полягала в тому, що кожна країна, реалізовуючи ту чи іншу політику, має орієнтуватися, насамперед, не на якісь статистичні дані чи загальновідомі показники економічного розвитку, на кшталт ВВП, а на людський вимір. Наскільки окрема конкретна людина стала жити краще, наскільки підвищився її добробут, можливості для самореалізації – як в особистісному, так і в професійному плані. Тобто ідеологія «людиноцентризму» сьогодні має стати домінуючою. Із цим погодилися більшість учасників та спікерів під час дискусій у рамках Світового урядового саміту, згоден із цим і я.