За останні 30 років температура в Україні зростає вдвічі швидше, аніж у цілому на планеті

Вченим, котрий увів в обіг поняття “клімат” та “Арктичне коло”, був учень Платона, давньогрецький математик і астроном Євдокс Кнідський (390-397 рр. до н.е.). Саме він обчислив його залежність від нахилу земної осі й ступеня освітленості земної поверхні. Цікаво, але той дослідник запропонував термін “клімат” – у перекладі з грецької “нахил”. На думку Евдокса, якому приписується введення в Греції календаря, що на рік має 365 ¼ доби, – всі землі, що лежали за 54° північної широти, тобто від нинішнього Калінінграда та вище, вважалися… непридатними для проживання людини. Відтоді змінилося все: світ, людина, наука, клімат.

…Український гідрометеорологічний інститут – наче втоплений в осінь.

Триста-чотириста метрів від проспекту Науки – і ви вже в царстві тиші та кольорів. З неба на землю плавно злітає останнє золото. У просторому, обжитому жінками кабінеті – скрізь квіти. Нас усміхнено зустрічає кандидат географічних наук Віра Олексіївна Балабух. Вона – завідувачка відділом прикладної метеорології та кліматології Українського науково-дослідного гідрометеоінституту, старший науковий співробітник. Жестом повелителька погоди запрошує за свій робочий стіл; на краєчку – приземкувата вазочка з останніми осінніми квітами.

— Нещодавно ви брали участь у конференції гідрологів та кліматологів Придунайських країн. Яка проблема об’єднала зусилля фахівців?

— Зміни клімату посилюються. Вони все більше впливають на навколишнє середовище, водні ресурси й потребують удосконалення прогнозування їхнього стану та управління річковими басейнами… У вересні з’явився звіт Всесвітньої метеорологічної організації (World Meteorological Organization), де чітко зазначено: за останні п’ять років інтенсивно зросла температура. Ця п’ятирічка, ймовірно, стане найтеплішою в історії інструментальних спостережень за погодою. Як наслідок, в кліматичній системі планети сталися великі зміни.

— Які саме?

— Піднімається рівень світового океану, скорочується площа льодовикового покриву. В Арктиці практично зникла багаторічна крига. Цього року рівень льодовиків у Ґренландії зменшився настільки, що випередив усі очікування – прогнозувалося, що подібні зміни настануть не раніше 2070-го року. Суттєво зростає температура океану, що зумовлює зростання кислотності океанічних вод, а також збільшення кількості й інтенсивності потужних ураганів. Атлантичні урагани у 2017 році були найбільш руйнівними в історії. Цього року вони призвели до гуманітарної й економічної катастрофи на Багамських островах та в Мозамбіку. Збільшується інтенсивність та кількість хвиль тепла. У багатьох регіонах зростає дефіцит опадів, а самі опади стають більш інтенсивними, що призводить до зростання інтенсивності паводків. Ні, не свято наближається.

— Це, певен, лейтмотив… Чи є більш конкретні теми, притаманні регіону?

— Гідрологи Придунайських країн аналізували ситуацію, що склалася з водними ресурсами: як вони змінилися, що далі очікувати, які проблеми це спричинить. Сформувалася загальна думка ( раптом сірі очі співрозмовниці темнішають ): ситуація серйозна і є викликом для всього Придунайського регіону: змінюються температура і водний режим, зменшується водність річок, що, зрештою, призводить до проблем з водокористуванням.

— Знаходили спільну мову, чи кожна країна обстоювала власні інтереси?

— Метеорологія не має національності. Атмосфера не знає кордонів. Якщо подивитися на карту погоди, вона визначає лише межі повітряних мас. Так, погода має фронти, але – атмосферні. За ними необхідно нам спостерігати, прогнозувати їхнє переміщення та еволюцію, а це вимагає співпраці фахівців усіх країн.

— Це правда, що наша держава знаходиться у першій двадцятці країн світу, які в атмосферу викидають найбільше парникових газів?

— Не скажу: питанням я не займалася. Але те, що в Україні за останні тридцять років температура зростає вдвічі швидше, аніж у цілому на планеті, – сумний факт.

— У 2019 році найуживанішим у світовій пресі словосполученням став “кліматичний страйк”. Віро, як ви вважаєте: чому?

— Цього року сталося багато кліматичних катастроф. Людство стежило, як на американське узбережжя виходили урагани п’ятої категорії. Потужні хвилі спеки накрили Європу, коли двічі температура у Франції сягала 46°. Подібних аномалій ніхто не очікував – то температура, типова для Сахари, а тут вона – у помірних широтах. Навіть у полярних широтах спостерігалася висока температура – 30° і вище. Зрештою, світом прокотилися потужні пожежі.

— Якщо це так важливо, ви особисто брали участь – в екологічних демонстраціях взагалі та “кліматичному страйку” зокрема?

— Мабуть, не дуже активно. Це не тому, що ми, фахівці, не підтримуємо ідеї кліматичних страйків, а тому, що хтось має обґрунтовувати те, що в світі з кліматом коїться. Використовуючи наукові інструменти, екологічним організаціям ми надаємо аналітичну інформацію, роз’яснюємо деталі, а потім активісти-екологи використовують фактаж при роботі з населенням. Ось, наприклад, минулого тижня в “Екоклубі” ми розглядали питання про вплив зміни клімату на мегаполіси.

— “Екоклуб” – це що таке?

— Громадська організація. Разом з Українською молодіжною кліматичною асоціацією та 350.org вони досить активно працюють у нашій царині.

— Чи поділяєте ви методи боротьби 16-річної активістки Ґрети Тунберґ?

— Якщо зважати на результати, так: завдяки акціям юної шведки світова спільнота звернула увагу на проблему. Адже на Землі купа нагальних проблем ( сірі очі співрозмовниці світлішають і темнішають щоразу, особливо – коли стурбованість змінює надія ). Якби не такі акції, проблемами ще довго ми не переймалися б.

— За останні п’ять років в Україні збільшилася тривалість теплого періоду: у степу, Криму й на Придніпровській низовині – на 17-26 днів. Чому?

— Збільшення тривалості теплого періоду в Україні відмічається не лише в останні п’ять років, а протягом останніх десятиріч, що помітно із середини 1990-х років. Причиною стало суттєве підвищення температури повітря, особливо – у холодний період. Такі зміни в атмосфері зумовлюють значні зміни в усіх інших елементах кліматичної системи – гідросфері, кріосфері, літосфері та біосфері. Тобто, температура є тим показником, який об’єднує всі ці площини.

— Отже, кліматичні зміни слід розглядати під кутом зору зміни енергії?

— Саме так! Підвищення температури означає, що збільшується енергія, яка перерозподіляється між складовими кліматичної системи, а це, у свою чергу, призводить до різних змін у самій системі та її складових. Зверніть увагу, підвищення температури призвело до зміни температури води, льодовикового та снігового покриву, інтенсивності опадів, опустелювання.

— Найпомітніше зросли температури взимку й у літку.

— Спочатку суттєво зростали зимові температури, а протягом останніх років їх випереджають літні. Це призвело до збільшення тривалості літа, теплого та вегетативного періодів.

— Із чим це пов’язано?

— Зі зміною атмосферної циркуляції… Термічний режим, режим вологості чи вітру на тій чи іншій території залежать від того, які повітряні маси приходять і з яких регіонів. Саме повітряні маси визначають кількісні показники. Нерівномірне зростання температури повітря на планеті зумовило порушення зонального переносу повітряних мас, які в помірних широтах рухались переважно із заходу на схід. Погоду в Україні формувало переважно повітря, що надходило з Атлантики. Ситуація змінилася. Цей потік став нестійким і набуває більшої меридіональної складової, коли переважають південні та північні потоки. До України влітку все частіше надходить повітря з субтропічних, а іноді – тропічних широт. Крім того, переважає антициклональна погода, за якої при відсутності хмар та незначній швидкості вітру повітря сильно прогрівається. Як наслідок, збільшується кількість днів зі спекою та максимальна тривалість спекотного періоду.

— Вражає ситуація: 85 відсотків світового океану не досліджені, 99,99 відсотка космосу – загадка, про 90 відсотків людського мозку нічого не відомо. Наскільки ми сьогодні розуміємо клімат Землі?

— Багато в чому клімат залишається для нас загадкою. Про багато явищ і процесів в атмосфері ми знаємо недостатньо – особливо про ті, що спостерігаються в полярних широтах, над океанами! Проте регулярні дані інструментальних спостережень за погодою, які почалися наприкінці ХІХ століття, дозволяють оцінити характерні значення кліматичних показників, їхні регіональні та сезонні особливості, зміну від десятиліття до десятиліття.

— Отже, інструментальні дані для подальшої аналітики ми отримуємо з наземних станцій спостереження?

— Так, і вони допомагають визначити тенденції, характерні для планети. Але активно розвивається супутникова метеорологія, технології якої більш точно вимірюють, уточнюють процеси, які відбуваються над океанами. У свою чергу, це стало поштовхом для розвитку кліматичних прогнозів і моделей: щоб спрогнозувати довгострокові зміни, треба враховувати процеси, які відбуваються в океані.

— Коли й у якій кількості збираються інструментальні дані?

— Наземні спостереження – вісім разів на добу, кожні три години; супутникові – кожні чверть години. Це дані різної точності, роздільної здатності.

— Хто і як об’єднує їх у загальну картину?

— Існують світові метеорологічні центри, які збирають інформацію, аналізують, розробляють коротко-, середньо- й довгострокові прогнози погоди, кліматичні прогнози для усієї планети. Зведена інформація передається в регіональні центри, де з урахуванням регіональних особливостей уточняється і деталізується. Із регіональних центрів дані надходять до національних; саме цією інформацією ми, метеорологи, потім користуємося. Така колосальна дослідницька робота під силу кільком центрам у світі, що діють у межах Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО), спеціалізованої установи Організації Об’єднаних Націй. На території України функції національного метеорологічного центру виконує Український гідрометеорологічний центр… Він уточнює прогнози погоди для України, розробляє спеціалізовані прогнози для різних галузей, надає іншу неоперативну інформацію.

— Уточніть, даними якого центру ми користуємося?

— Поясню. Як світових метеорологічних центрів, так і регіональних. Для ефективної роботи ВМО вся територія планети розділена на шість регіонів. Україна належить до VI регіону – Європа. Тож основна інформація, потрібна нам для прогнозів погоди, надходить із центрів, розташованих у Європі. Нині Україна користується даними майже всіх центрів, зокрема багато інформації надходить з Європейського центру середньотермінових прогнозів погоди (European Centre for Medium-Range Weather Forecasts). Донедавна нашим регіональним центром була… Москва. І вся робота, яка стосувалась гідрометеорології: проекти, програми, дослідження – у радянські часи формувалась у Білокам’яній.

— Що відбулося, коли Україна здобула незалежність?

— Москві ми більше не підпорядковуємося, але в суверенній державі так і не з’явилася відповідна структура, яка б перебрала на себе таку роль. Деякий час координацію гідрометеорологічної діяльності в Україні виконувала Державна гідрометеорологічна служба, але таку скасували. Існує… Управління з гідрометеорології, структурний підрозділ апарату Державної служби надзвичайних ситуацій. Проте його функції і можливості – значно менші, аніж у Державної служби..

— Чи можна сказати, що системно в Україні клімат вивчається останні півстоліття лише?

— Ні, не можна. Клімат вивчався і раніше. Ще в перші післяреволюційні роки в Україні науковці описали клімат країни та створили кліматичний атлас. Проте, їхні рукописи загинули під час Української Революції 1917-1920 років. У довоєнні роки зібрали й узагальнили інформацію про основні метеорологічні елементи та почали роботи над першим Кліматичним довідником, які урвала війна. У 1950 році той довідник представив результати багаторічних спостережень в Україні та Молдові – на 349 станціях та 999 постах. У 1960-1980 роки було виконано чимало кліматичних досліджень, які методично забезпечували різні галузі економіки. На жаль, протягом останніх 30 років систематично скорочувалась мережа спостережень, програми досліджень. Відсутність достатнього фінансування галузі призвела до кадрового дефіциту. Ми навіть не мріємо про той масштаб кліматичних досліджень, які проводилися у 1960-1970-х роках.

— Побутує думка : історію людства пише клімат. Саме кліматичні зміни, що сталися наприкінці II тисячоліття до нашої ери, спричинили кризу і занепад бронзового віку. Європейські вчені вважають: посуха, яка накрила Східне Середземномор’я, призвела до ослаблення, а потому – і до падіння високорозвинених цивілізацій Стародавнього Сходу.

— Ні, таких досліджень ми не проводимо. Цим займаються палеонтологи. Метеорологів цікавлять лише актуальні процеси, які стосуються сьогодення і впливають на майбутнє найближчих поколінь.

— Разом із тим, велике переселення народів пояснюється просто – з огляду на клімат: холод із півночі погнав варварські племена через Східну Європу на Рим. Клімат – це завжди дуже серйозно…

— Слушне зауваження.

— Далі почався період циклонних зволожень. У статті “Зміни клімату і міграція кочівників” археолог Лев Гумільов стверджував: за останні п’ятнадцять століть саме клімат змінив карту Євразії. Зрештою, він призвів до занепаду кочівного скотарства і до падіння Золотої Орди.

— Бачите, наскільки серйозно слід ставитися то кліматичних проблем.

— Є гіпотеза, що до п’ятого-шостого століття нашої ери території сучасної Наддніпрянщини мали середземноморський клімат. Та коли під навалою гунів остготи втекли до Римської імперії, слов’янські племена взялися освоювати, потім обробляти нічийні землі: повирубували ліси, примітивно культивували підзолисті ґрунти і штучно… створили степ, чим викликали значне похолодання. Яке ваше бачення?

— Це відомий факт, що на клімат впливають ліси. І те, що їх нещадно вирубали, особливо – в екваторіальних широтах, спонукає людство терміново насаджувати інші. Так африканські країни будують “Велику Зелену стіну”. Щоб стримати поширення пустелі Гобі, Китай також будує Зелену стіну. В Україні розробляється Стратегія адаптації до зміни клімату сільського, рибного та лісового господарства до 2030 року, яка також передбачає суттєве зростання площі лісів.

— Ким розробляється?

— Роботи ведуться за підтримки Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (Food and Agriculture Organization, FAO)… Щоб вплинути і стабілізувати клімат, планується насадити майже два мільйони гектарів лісів. Виникає запитання: звідки для проекту взяти землі – вони у приватній власності? Зрештою, хто за це заплатить?

— На мій погляд, геть сумнівна програма… Це довели фахівці, спростувавши доцільність новітньої екологічної ініціативи із масового насадження дерев – “TeamTrees”. Віро, ви читали про це?

— Ні, якось пропустила.

— Коли екоактивісти кинули гасло: “Посадимо 20 мільйонів дерев”, рух підтримав Ілон Маск, виділивши кошти на один мільйон саджанців. Тоді хтось із біологів поставив два доладні запитання: – А скільки дерев на планеті? Чи – вистачить 20 мільйонів, щоб відчутно допомогти природі?

— І що?

— На основі супутникових фотознімків професор екології Швейцарської вищої технічної школи Цюріха, експерт з питань екології ООН Томас Кроутер (Thomas Crowther; 1986) із колегами враховували щільність окремих ділянок лісу, підсумовували дані 400 тисяч досліджених ділянок та зробили грубу прикидку. З’ясувалося: на Землі – понад 3-3,5 трильйон а дерев. Коли поділили оте гігантське число на 20 мільйонів, ініціатива стала дурницею: посадили сім мільйонних відсотка (!!!) дерев.

— Розумію, до чого ви… Усе залежить від масштабування. Якщо розглядати проблему на регіональному рівні, дерева відіграватимуть важливу роль, особливо – у містах. Згадаймо українські лісосмуги. Свого часу в питанні клімату вони відіграли значну роль. Колись наші простори регулярно накривали пилові бурі, але після реалізації національної програми із насадження лісосмуг – майже тридцять років ми не знали, що таке сильні пилові бурі. Чому? Лісосмуги затримують вологу в ґрунті, зменшують швидкість вітрів. Ні, не кажіть: на регіональному рівні дерева впливають на різні аспекти клімату – на вітровий режим, на термічний режим і таке інше.

— Глобальне потепління дихає у спину… Якщо в континентальній Європі від промислової революції до 2011 р., тобто за 160 років, температура зросла на 1,3°С, то за останню декаду – підскочила на 0,2°С. Аби вижити, нам слід призупинити науково-технічний прогрес?

— Ні, звичайно. Ніколи ми не зможемо прогрес зупинити. Це просто нереально! ( Блакитним сяйвом спалахують сірі очі, навіть букетик у вазочці більше розкривається ). Це як припинити дихати, чи що… Утім, прогрес слід спрямувати в інше русло. На одному із семінарів білоруський академік Володимир Лоґінов навів таку цифру: щоб сьогодні зупинити кліматичні зміни, людству слід виділити кошти, які дорівнюватимуть сумі, що нині вкладається у гонку озброєнь. Ось куди слід переспрямувати грошові потоки – на благі цілі!

— У континентальній Європі відбуватиметься потепління: за оптимістичним сценарієм, до 2050 р. температура зросте на 1,0-2,5°С, що збільшить частоту і тривалість хвиль надзвичайної спеки. Кількість опадів у Північній Європі зростатиме, а у Південній – зменшуватиметься. Можете зробити власний футурологічний прогноз?

— Проведені оцінки зміни клімату свідчать: при реалізації сценарію, запропонованого Міжурядовою групою експертів зі змін клімату (Intergovernmental Panelon Climate Change, МГЕК), який передбачає збалансоване використання природних копалин і невичерпних видів палива (А1В), – за рік середня температура повітря в Україні може зрости на 1,4 градуса. На сході України зростання температури може сягнути 1,5 градуса.

— Тобто ми ще з вами встигнемо позасмагати?

— Так, сприятливий період для засмаги може суттєво збільшитись. Тому що при такому зростанні середньої за рік температури повітря тривалість теплого періоду до середини століття в Україні може зрости на 2-3 тижні, порівняно з сьогоденням. При цьому на Поліссі він триватиме майже 300 днів, що було характерно на початку століття для… південного степу. А в полярних широтах ці зміни можуть бути ще інтенсивнішими.. За найпесимістичнішим сценарієм, середня за рік температура збільшиться на 8-10 градусів, а може, й вище. Ось у чому небезпека! Підвищення середньої температури за рік на 0,1 градуса подовжує тривалість теплого періоду… на один день! Якщо, за середньооптимістичним сценарієм, середня температура в Україні до кінця століття зросте на 3,2 градуса за рік, тривалість теплого періоду порівняно з сучасним може зрости на цілий місяць…

— Тоді зима в Україні скоротиться не на 17-26 днів, а на 32?!

— Так, відповідно, і холодний період може стати ще на місяць коротшим, а суворість зими значно зменшиться. Якщо в полярних широтах середня за рік температура зросте на 8 градусів, то це вже збільшення тривалості теплого періоду на вісімдесят днів. Яка там тривалість літа!?! Ось чому тануть льодовики, підвищується рівень світового океану!

— Я проконсультувався із фахівцями: вартість уловлювання та зберігання однієї тон н и СО2 складає – залежно від технології: $94-$232. Це у два-вісім разів вище вартості тонни нафти. Та при згорянні однієї тонни рідких вуглеводнів утворюється три (!!!) тонни CO 2! Що людству робити?

— Нині розвиваються багато технологій, які дозволяють виводити з атмосфери парникові гази. Одна з них, яка об’єднує багатьох учених, – нові ліси. Поглинаючи вуглекислий газ, дерево виділяє кисень, знижує температуру, утримує вологу. Саме ліс на тривалий час консервує в собі велику кількість вуглекислого газу.

— Нафтовий магнат Ваґіт Алекперов пожартував: – “Бог обділив нас кліматом, але дав природні копалини”. В Україні зворотна ситуація. Чому?

— Україну Бог не обділив ані кліматом, ані корисними копалинами. У нас проблема – скорше, в ефективному управлінні державою на користь усього суспільства… Дев’ять років тому в Москві я брала участь у міжнародній конференції, присвяченій адаптації до кліматичних змін. На панельній зустрічі виступав голова правління РАО “Газпром” Олексій Міллер. І – звернувся до кліматологів з проханням пояснити, що потрібно для точного прогнозу кліматичних змін: – “Треба зробити мережу кліматичних станцій у Сибіру, ми вам зробимо!” Сумно про це говорити, але в РФ у цьому питанні багато зроблено: і розширили мережу спостережень, і модернізували її… На відміну від України. На жаль.

— Чи колись голова правління НАК “Нафтогаз України” зустрічався із метеорологами, екоактивістами?

— Нічого подібного я не пригадаю.

— Чому? НАК “Нафтогаз України” не забруднює повітря, не псує нам життя?

— Може, “не на часі”… Але внесок кліматологів у вирішення проблеми – колосальний. Вони стежать за атмосферними процесами, описують тенденції, фіксують зміни. Нам конче потрібна Національна система моніторингу в полярних широтах. Нині Всесвітня метеорологічна організація схвалила чергову програму, спрямовану на те, аби поліпшити такі спостереження в тому регіоні, одному з малоосвітлених та малозаселених. Виділяються чималі кошти на створення нових метеостанцій, нових систем спостереження. Ми знову пасемо задніх. В Україні на два-три адміністративні райони працює одна метеорологічна станція.

— Україна має власні станції спостереження?

— Так. До 2014 року в Україні працювало 187 метеорологічних станцій, які кожні три години проводили спостереження за погодою. Нині їх уже 160. Наша країна веде спостереження навіть в Антарктиді – на станції “Академік Вернадський”. Але цим ми завдячуємо… уряду Королівства Великої Британії. Співробітник нашого відділу, Світлана Краковська, там зимівку провела! Український гідрометеоінститут створив вимірювальний метеорологічний комплекс “Тропосфера”. Ця автоматизована станція погоди встановлена і діє на українській арктичній станції “Академік Вернадський”. Вона веде регулярні інструментальні спостереження за атмосферою. 

— Од ним із варіантів вирішення кліматичної проблеми є насадження лісів. Що на національному рівні нам ще слід зробити, аби зі свого боку – відтермінувати глобальне потепління?

— В Україні, як і в усьому світі, основним джерелом парникових газів є енергетика. Що спрямоване на енергозбереження: електростанції, вітряки, сонячні батареї, – скорочення шкідливих викидів, розвиток відновлювальної енергетики – все працює на користь клімату.

— Яка із країн демонструє державницький підхід у цьому питанні?

— Німеччина. На найвищому рівні там підтримується тенденція: розробляти і продавати технології, а не продукти промислового виробництва. Розумієте державницьку філософію, екологічне мислення? Технології, а не швидкі гроші! Перед людством гостро стоїть проблема виживання. Недарма ж на планеті оголошений надзвичайний кліматичний стан.

— Певен, що українці звернули увагу на аномально тепле літо цього року.

— Так! Червень був найтеплішим за весь період інструментальних спостережень. Високими температурами позначені вересень та жовтень!.. До всього ж, улітку та восени періоди без суттєвих опадів сягали 75 днів і більше. Гірко говорити, але такий посушливий період лише зростатиме. З іншого боку, опади випадають небачені, збільшується їхня інтенсивність. На фоні бездощового періоду можуть утворюватися настільки потужні хмари, що буквально за кілька годин випадає двомісячна (а то й більше) норма опадів – 100 мм і вище.

— Що це значить простою мовою?

— Сто літрів води на квадратний метр. Нам “щастило”, що такі зливи недавно накрили – невеличкі містечка, сільську місцевість. Страшно уявити, якщо подібні опади випадуть у Києві? Не забули, що сталося минулого літа, у центрі Києва, у районі торговельного центру “Гулівер”? А там випало “лише” сім міліметрів опадів за даними метеорологічної станції, тоді як, за оцінками, могло бути 40 мм.

— Не залякуватимемо читача, проскакують й оптимістичні новини. Торік канадська компанія “Carbon Engineering” створила паливо нового типу, яке поєднує спійманий у повітрі вуглець із воднем. Технологія, кажуть, уже комерційно працює. Ви щось чули?

— Так. Прогрес не зупинити. Людство шукає і неодмінно знайде, як розв’язати проблему енергоносіїв.

— Що можете порадити землянину, який хоче вижити?

— Зменшуйте причини ризиків, які викликають стихійні погодні явища. Вони призводять до зростання кількості та інтенсивності небезпечних тенденцій. Розвивайте системи прогнозування, готуйте контрзаходи, які упереджують наслідки. Підтримуйте “Сендайську рамкову програму зі зменшення ризику стихійних лих на 2015-2030 роки”… На її виконання спрямовано чимало конкретних заходів.

— А нашому уряду, яку думку ви, Віро, хотіли б донести?

— Незважена адміністративна реформа 2011 року та хронічне недофінансування галузі призвели до втрати Українською гідрометеорологічною службою лідируючих позицій у світовому рейтингу гідрометеорології, її суттєвого відставання від технічного переозброєння, що у більшості країн світу здійснюється швидкими темпами. Тому необхідне, насамперед, підвищення статусу гідрометеорологічної служби. Тим часом в оперативних та наукових підрозділах відчувається брак кадрів, що з року в рік зростає. Це також пов’язано з низьким рівнем оплати праці в галузі.

— Як вважаєте, чому жоден кліматолог не отримав Нобелівську премію…

— Конкретний кліматолог – ні. Але в 2007 році здобула ціла організація – МГЕК, штаб-квартина якої знаходиться у Женеві. Насправді це стало міжнародним визнанням успіхів кліматологів світу. Певна, всі нагороди у кліматологів – ще попереду.

— На щастя, клімат примусив заговорити про себе політичних лідерів.

— Справді, Конференція з питань клімату в Парижі, що відбулась у Ле-Бурже з 30 листопада по 12 грудня 2015 року, зібрала рекордну кількість світових лідерів, а це свідчить про нагальність теми. Відтоді у міжнародних відносинах навіть з’явився термін “кліматична політика”.

— Яка із держав найбільше опікується?

— Цією проблемою надзвичайно опікується весь Європейський Союз. Щороку на адаптацію до кліматичних змін він виділяє величезні кошти – €80 млрд… В Україні, завдяки ґрантам Європейського Союзу, ведуться дослідження, розробляються стратегії щодо адаптації до змін клімату. Але то все – Європа, а ми що!? Досі в Україні немає ані Кліматичної програми, ані Кліматичної доктрини. Всі дослідження, які нами ведуться, виконуються в рамках європейських проектів, на замовлення Брюсселя.

— А Український гідрометеоінститут виходив з ініціативами?

— Так. Минулого року влаштовувалися парламентські слухання у Верховній Раді, де порушувалося питання. Йшлося про те, що в Україні потрібна і буде розроблена Кліматична програма. Але й досі уряд заклопотаний іншими проблемами, а та величезна кількість виконаних досліджень… не скоординована і безсистемна. Інколи ці дані навіть суперечать одне одному. Звідси – недовіра суспільства до інформації про зміни клімату, кліматичні прогнози.

— І на завершення: редакція мені не подарує, якщо ви не розкажете – якою буде зима 2019-2020-го років?

— Як і минулорічна, вона має бути теплою. Для цього є всі підстави. Недарма у доповіді Всесвітньої метеорологічної організації стверджують: п’ятиріччя 2015-2019 – найтепліше в історії людства. Та висока температура, яку ми спостерігали в Європі, означає: високу температуру мають океани. Зважте, не поверхневий шар океанів, а товща до 700 метрів. Атлантичний океан для Європи є тією грубкою, яка підігріває повітряні потоки, що ходять над територію Старого Світу… За даними Національного управління океанічних та атмосферних досліджень США (National Oceanic and Atmospheric Administration, NOAA) очікується, що середня температура кожного зимового місяця буде вищою в порівнянні з початком нашого століття на 1-3 градуси. Можливі короткочасні вторгнення холодного Арктичного повітря. Давайте, я вам покажу?

* * *

І теплий вогник спалахує в сірих очах Віри Олексіївни. Швидко вона заходить на сайт Національного управління океанічних та атмосферних досліджень США, що є федеральним відомством у структурі Міністерства торгівлі (!!!) США, знаходить потрібну директорію – і показує нам із фотографом температурні мапи планети, на яких будуються прогнози практично всіх країн світу.

— Ось, дивіться: це у нас – грудень 2019, це січень – 2020…

— Прощаємося?

— Ні, до нових зустрічей.