Забезпечити країну добривами – питання продовольчої безпеки України – очільник Черкаського «Азоту» Віталій Скляров.

Одним з найбільших економічних потрясінь 2021 року для європейських виробників міндобрив стало різке подорожчання природного газу – сировини, що становить майже 80% собівартості їхньої продукції. Як тримає удар один з найбільших виробників мінеральних добрив в Україні – Черкаський «Азот», якими можуть бути шляхи вирішення проблеми, чим жило підприємство в 2021 році та які перспективи для розвитку в 2022 році в інтерв’ю для agronews.ua розповів очільник Черкаського «Азоту» Віталій Скляров.

Яким був 2021 рік для підприємства порівняно з попереднім роком?

Минулий рік можна назвати вдалим для Черкаського «Азоту». Насамперед за обсягами фінансування капітальних та поточних ремонтів, а також за масштабами реалізації інвестиційних програм. Якщо у 2020 році на реалізацію всіх виробничих програм ми спрямували понад 324 млн грн, то в цьому – на 70 млн грн більше.

Заплановані капітальні програми дадуть можливість збільшувати обсяги виробництва, знижувати собівартість і підвищувати екологічність виробництва. Ми продовжуємо модернізувати основні промислові майданчики та вже плануємо нові. Якщо будуть поставки газу і прийнятна ціна на нього, ми виконаємо наші стратегічні плани.

Це дозволить підприємству і надалі ефективно працювати. Тільки через модернізацію ми можемо ставати більш конкурентоздатними. «Азот» – одне з найбільших хімічних підприємств Східної Європи. Конкуренція зростає і ми маємо рухатись швидше за конкурентів.

Що саме вдалось зробити?

Ми провели цілу низку масштабних капітальних ремонтів. Зокрема, замінили основне обладнання в цехах карбаміду (цехи М-2, М-6), що дало підприємству змогу виробляти більше продукції та знизити витратні коефіцієнти.

Ми виконали великий капітальний ремонт цеху А-5 (виробництво аміаку), відновили його ресурс. Це забезпечуватиме надійну роботу обладнання до проведення наступного капітального ремонту, запланованого на 2022 рік. Це суттєво знижує виробничі ризики. Також провели капітальні ремонти агрегатів слабкої азотної кислоти в цеху М-5.

Що стосується цеху М-9 з виробництва аміачної селітри, то ми завершуємо оформлення зовнішнього естетичного вигляду ствола грануляційної башти. Продовжуємо демонтаж старих приміщень і споруд на території підприємства, розчищаємо виробничі майданчики для нових ефективних виробництв. Мета – збільшення обсягів виробництва.

Які плани стосовно проведення подальшої модернізації?

Стратегічно ми будемо рухатись до більш ефективного виробництва. Друге – ми будемо робити наше виробництво більш екологічним. Пріоритет – зменшення викидів СO2, ми без цього не зможемо рухатись в Європу.

Якщо говорити стосовно найближчих планів на півроку, то зараз складно щось прогнозувати, адже ситуація на ринку природного газу надзвичайно напружена. А газ – основна сировина для нашого виробництва. Попит на мінеральні добрива не такий еластичний, як нам би хотілось.

Але ми оптимісти і плануємо надалі розвивати виробництво якщо ситуація з поставками газу та цінами на нього стабілізується.

Як ви будете розвивати промислові майданчики?

Я не все вам можу розповісти. Стратегія – комерційна таємниця. Скажу тільки те, що в планах – збільшення потужності виробництва КАС з 1 до 2 мільйонів тонн на рік. У зв’язку з цим потрібно буде збільшувати потужності з виробітку плаву аміачної селітри, який іде на виробництво карбамідо-аміачної суміші, а це – додатково 720 тонн на добу! Для цього в цеху з виробництва аміачної селітри необхідно буде змонтувати п’ятий апарат використання тепла нейтралізації (ВТН), який і забезпечить цей додатковий виробіток.

Також вже на початку року ми плануємо приступити до реалізації нового проєкту – будівництва нової установки з виробництва очищеного рідкого карбаміду, який заливатиметься в дизельне паливо для очистки вихлопних газів автомобілів. Мова йде про виробництво так званого Ad Blue – що дозволяє знижувати викиди СО2 від автомобілів. Це нова ніша для нас.

Я так розумію Україна прагне рухатися в Європейський Союз, де поступово планують відмовлятися від дизельних автомобілів. Деякі країни вже підписали відповідний меморандум. Можливо, це чекає і Україну?

Звісно, ми будуватимемо установку і робимо цей крок усвідомлюючи можливі зміни щодо використання транспортних засобів у нашій країні. Проте перевага нашого виробництва в тому, що воно гнучке, і ми в будь-який момент можемо переорієнтовуватися на виробіток іншого, більш затребуваного продукту. Але поки по наших дорогах ще їздять такі автомобілі, мусимо подбати про зменшення їхнього впливу на екологію та захист навколишнього середовища від шкідливих речовин. Тим більше, що перед Україною стоїть завдання щодо зниження викидів від автотранспорту.

Дозвольте поставити вам некомфортне запитання. Повертаючись до цін на газ, якщо ситуація не зміниться – чи буде країна з добривами?

Природний газ – основна сировина для виробництва азотних добрив, у собівартості яких він займає майже 80%. Тож ціна на газ, а також обсяги його поставок – головне питання для нас. Завод не може працювати собі в збиток.

В цій ситуації дуже важливо не допустити зупинки українського виробника добрив. І не лише тому, що мова йде про сотні тисяч робочих місць, долі людей, для яких робота на підприємствах – єдине джерело доходу для їхніх родин.

Важливо розуміти те, що сучасне сільське господарство неможливе без використання достатньої кількості мінеральних добрив. Це питання продовольчої безпеки країни. Причому агровиробничі умови вимагають масованого внесення азотних добрив саме навесні. І саме робота хімпідприємств у зимовий період дає можливість виробити та підготувати запас добрив до весняної посівної кампанії.

Різке підвищення ціни на газ вдарило не лише по українських виробниках, а й по європейських. В багатьох країнах скоротили, а в окремих і повністю зупинили виробництво мінеральних добрив. Внаслідок цього сформувався дефіцит добрив як на європейському, так і на світовому ринках. Тож сподіватись на поставки мінеральних добрив з-за кордону через їхню нестачу і за цінами, які б влаштовували аграріїв, очевидно, не доводиться.

Тобто розраховувати доводиться тільки на себе… Ви якось працюєте з аграріями над вирішенням цієї проблеми? До чого їм готуватись?

Ми багато спілкуємось з аграріями, багато рахуємо. І от до яких висновків прийшли: при нинішній ціні на газ ціна за тонну пшениці буде 9 тисяч гривень! Для аграріїв це неприйнятно. Тому вони зацікавлені у вирішенні питання не менше за нас. Ми працюємо над вирішенням проблеми спільно. Ми, хіміки зацікавлені в тому, щоб аграрії отримували прибуток. Добре аграріям – добре й нам.

Але забезпечити Україну добривами можливо лише за умови наявності необхідного запасу основної сировини – природного газу за стабільною ціною. Тобто дефіцит неминучий?

Щоб цього не допустити, важливо, щоб уряд негайно долучився до розв’язання цієї проблеми. Не через зниження маржі у ритейлерів, а більш ґрунтовно, на рівні галузі. Наскільки я знаю, хіміки та аграрії звернулися до Прем’єр-міністра України з приводу загрози виникнення гострого дефіциту азотних мінеральних добрив, а також шаленого зростання ціни на природний газ.

Федерація роботодавців України, Союз хіміків, Український союз промисловців і підприємців, представники аграрного сектору економіки надали досить конкретні пропозиції щодо виходу з цієї складної ситуації та збереження підприємств.

 Якщо коротко: державі пропонували дати хімікам товарний кредит. В газі. Ви ж тій же Молдові були готові дати! А чому своїм підприємствам дати проблематично? Це питання. Ми неодноразово говорили і продовжуємо наполягати на тому, що Україна, українська хімічна галузь здатна забезпечити власні потреби в азотних добривах.

Уточніть, будь-ласка конкретні пропозиції виходу з «газової» кризи? Можете про них сказати в цифрах?

Аграрії та хіміки запропонували розглянути можливість виділення товарного кредиту вітчизняним виробникам азотних добрив у вигляді природного газу на рівні до 1,25 млрд кубометрів на період з листопада 2021 року по квітень 2022 року за рахунок запасів НАК «Нафтогаз України». Все логічно. Хочете знизити ціну на добрива та на продукти харчування – забезпечте більш дешевий газ.

При цьому виробники беруть на себе зобов’язання забезпечити його повернення – мова йде про ф’ючерсні контракти зі строком виконання квітень-липень 2022 року. Ідея така, що всі вироблені з такого газу добрива будуть поставлені на внутрішній ринок за цінами, встановленими відповідно до ціни ф’ючерсних контрактів. Можливість та доцільність реалізації такої пропозиції обґрунтовується відповідними розрахунками. Промисловці їх також надали.

Чи є певні зрушення у цьому напрямі, які дають підстави сподіватись на допомогу?

Перемовини, наскільки я знаю, йдуть. Проте я не знаю, чим ці дебати завершаться і чи піде Уряд назустріч аграріям і хімікам. Питання в тому, скільки у НАКу є газу та якою буде зима. Холодною чи не дуже.

Я вважаю, з боку влади потрібно більше конкретних дій щоб забезпечити український ринок добривами за прийнятними цінами.

Зараз ніхто не хоче купувати добрива з Польші, Грузії чи з ЕС. Там теж дефіцит та ціни на 30-40% вище, ніж в Україні.

Держава має підтримати власного виробника добрив. Підтримати системно. Це може бути як поставка вітчизняного газу за прийнятними цінами, так і різні податкові та митні інструменти стимулювання галузі.

Що наприклад зараз робити з білоруським демпінгом по КАС та карбаміду в країну? Дискусійне питання. Що робити з ринком складних добрив? Калійних? Це все питання промислової політики. Практику агресивної підтримки галузей ми зараз бачимо по всіх країнах. Подивіться, як захищається ЕС та США! Подивіться як діє Китай! Держава і бізнес мають спільно долати труднощі, які, незалежно від кожної зі сторін, увірвалися в наше життя.

Так само як і коронавірус, з яким ми боремося спільно. Бізнес не рахував гроші, а підставив плече, щоб рятувати найдорожче – життя людей під час пандемії. Нас попросили Уряд, мери, губернатори – ми дали кисень. Під час останньої хвилі «Азот» безкоштовно відвантажив для потреб медицини в різні регіони України майже 1300 тонн кисню.

І я вважаю, що це найкращий приклад, хоча й не єдиний, того, що ми є соціально-відповідальними перед своїм народом. І я вважаю, що зараз той час, коли держава має продемонструвати свою відповідальність, задіяти свої ресурси та можливості для допомоги виробникам мінеральних добрив.

Підсумовуючи нашу розмову, запитаю – що ви очікуєте від цього року? Чи є підстави для оптимізму?

Ми переживали різні етапи в житті підприємства: були злети, були падіння, були, успіхи і невдачі. Я, все-таки, хочу бути оптимістом. Підприємство буде працювати, люди будуть отримувати заробітну плату. Зараз головне, щоб держава підтримала власних виробників. Це запорука того, що на столі українців буде хліб. Це запорука продовольчої незалежності країни.

*Мнение автора материала может не совпадать с позицией редакции. Редакция не отвечает за достоверность изложенных автором фактов.