«Захищати рідну землю – це мій обов’язок»: інтерв’ю з учасником АТО

Неоголошена війна на Донбасі триває вже більше двох років. Багато молодих українців пішли захищати Батьківщину. Як змінився світогляд, наскільки важлива чоловіча дружба та як залищатися людиною в умовах війни «Пороги» запитали в одного з учасників антитерористичної операції, військовослужбовця Андрія Рибака. 

– Андрію, скажи будь-ласка, ти ще такий молодий, але у свої 27 років вже близько року перебуваєш на службі в зоні АТО. Що тебе спонукало піти добровільно захищати Батьківщину?

– Якось до міста Коломия привезли тіло 16-річного хлопчини, який героїчно помер на полі бою. Почувши про цю страшну звістку, моя душа та совість не витримали, і  я зрозумів, що не можна тут просиджувати штани та дивитись, як один за одним вмирають наші побратими, потрібно йти їм на допомогу. Я здоровий чоловік, руки ноги є, а отже не гірше будь-кого зможу оволодіти зброєю і захищати рідну землю в зоні АТО. Це мій обов’язок.

– Дуже особисте питання: як на твоє рішення відстоювати інтереси країни відреагували дружина та діти?

– З дружиною я не в шлюбі вже близько п’яти років, а що стосується дітей, то в мене їх троє. Спочатку вони були проти мого рішення, але згодом підтримали свого тата у прагненні захищати Батьківщину. І тепер щоразу чекають мене живим та здоровим, хоч і дуже хвилюються, але розуміють, що так треба і по-іншому бути не може.

– Де ти був в зоні АТО і чим займався?

– В зоні АТО я був у Донецькій та Луганській областях. До того, як піти на службу, я працював водієм, саме тому і тут я в змозі керувати будь-якою технікою і перевозити найрізноманітніший вантаж. Починаючи від людей, закінчуючи мінами.

– Як на війні змінюється людина, її погляди, переконання, життєві цінності?

– Моя відповідь прозвучить банально, але найбільшою цінністю на передовій була питна вода, сигарети, їжа. В умовах, яких ми знаходимось дуже важко залишатись таким, як був колись. На твоїх очах кояться жахливі речі, які нещадно впливають на психіку будь-якого здорового чоловіка, яким би сильним та відважним він вам не здавався на перший погляд.

– Наскільки міцніше є чоловіча дружба в умовах війни. Як проявляється людина, її воля і характер?

– Якраз там все досить добре проявляється. Там прекрасно видно, хто ти є і як тебе звуть. Не всі витримували напругу війни. Були проблеми. Але все переосмислювалося до моменту першої небезпеки, тоді без коливань і окопи рилися такі як треба, і всі вказівки виконувались без жодних нарікань.

– Можливо, пригадаєш випадок в зоні АТО, який перевернув твою свідомість або став для тебе уроком?

– Якось на передову мені дали наказ перевезти колоди камазом, і стався обстріл. Ця подія перевернула мою свідомість та навчила мене цінувати життя.

– Що хотів б побажати звичайним громадянам нашої держави?

– Щоб були здорові і щасливі, щоб поважали один одного та вірили в те, що скоро все буде добре.