Зміна кордонів у силовий спосіб не може бути дозволена чи пробачена

Коли розпочалося справжнє…

— Японія, як і Європейський Союз із США, запровадила санкції відносно Росії, яка в порушення всіх міжнародних норм анексувала український Крим. Чи будуть ці санкції продовжені?

— Прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Японії дуже чітко дали зрозуміти: до тих пір, поки триватиме незаконна анексія Криму, до тих пір, поки Мінські угоди не будуть виконані у повному обсязі, японський уряд зберігатиме санкції проти Росії.

Це принципове питання, тому що для Японії вкрай важливо не допустити, щоб у силовий спосіб здійснювалися будь-які зміни кордонів чи ставилася під загрозу територіальна цілісність. У цьому столітті таке не може бути дозволено, не може бути пробачено. Якщо країни мають територіальні суперечки, це має вирішуватися мирним шляхом, адже міжнародне співтовариство має багато правових механізмів, у тому числі Міжнародний суд ООН.

— На яких умовах G7 може знову стати G8? 

— Це залежить від Росії. G7 — на відміну, наприклад, від G20 — є групою, всі члени якої поділяють однакові цінності: демократія, права людини, верховенство права. Член G7 має дотримуватися цих трьох принципів. В іншому випадку, я не думаю, що G7 буде ефективною організацією.

— Японський лідер був першим, із ким президент США Дональд Трамп зустрівся після перемоги на виборах і після інавгурації. Як Токіо вдалося досягти цього?

— Передусім, США є дуже важливим партнером для Японії з багатьох причин: безпекових, економічних. Японія і США мають спільні цінності. У такому випадку немає значення, хто саме є президентом, і немає значення, хто саме буде президентом. Під час передвиборної кампанії Посольство Японії у Вашингтоні мало дуже хороші зв'язки з обома кандидатами — пані Гілларі Клінтон і паном Дональдом Трампом.

Коли став відомий переможець виборів, у японського посольства були дуже хороші контакти не лише з новообраним Президентом США, але і з його командою. І коли японський прем'єр висловив бажання приїхати до Вашингтона, пан Трамп сказав: "Так, будьте першим". І прем’єр Японії приїхав не тільки в американську столицю, він також був у Флориді, грав у гольф разом із президентом США, встановив дуже добрі стосунки.

— В японсько-українських відносинах які проекти ви вважаєте найбільш вдалими?

— Японія і Україна завжди мали хороші відносини. Але хороші відносини можуть бути і з тими, з ким ви не маєте багато інтересів. Ви можете мати друга, який живе далеко, і бути з ним у хороших відносинах.

А от після Майдану стосунки між Токіо і Києвом стали більше за дружбу, вийшли на рівень партнерства. Японія є єдиною азійською країною, яка ввела санкції щодо Росії.

Так, були окремі великі спільні проекти і до Майдану, як, наприклад, проект розвитку аеропорту “Бориспіль” (будівництво терміналу D – ред.). Але лише за період після Майдану обсяг допомоги Японії становив 1,86 млрд доларів. Тут і 1,1 млрд доларів на реконструкцію очисних споруд Бортницької станції аерації, і 300 млн доларів макрофінансової допомоги для підтримки українського бюджету в часи, коли в України були фінансові проблеми, і 1600 машин та форма для українських поліцейських, і модернізація 120 вагонів Київського метрополітену. За програмою "Кусаноне" Японія допомогла у придбанні сотень одиниць обладнання для українських медичних закладів та ремонту багатьох шкіл.

Я вважаю, що офіційна допомога японського уряду відкриває шлях для приватних інвестицій. У країну, про яку мають мало інформації, японські інвестори не йдуть. Ми маємо приклад країн Азії, в які спочатку заходила японська офіційна допомога, а за нею слідували приватні інвестиції. Я дуже сподіваюся, що так станеться і в Україні.

До речі, нещодавно в Україну приїжджала група японських бізнесменів, щоб ознайомитися з можливостями для інвестицій.

Загалом, в Україні приваблює поєднання високо кваліфікованих працівників і невисокого рівня заробітної плати, а також те, що вона має Угоду про вільну торгівлю з ЄС.

— Чи відчуваєте ви віддачу від України за японську допомогу?

— Ми не робимо це задарма (сміється). По-перше, Японія очікує, що з цією допомогою Україна дійсно реформує себе. Україна є великою країною за територією і населенням, і якщо вона не буде політично і економічно стабільною, це матиме значний вплив на Європу. Стабільність у Європі є критично важливим питанням для Японії. Ми дуже сподіваємося, що процес українських реформ триватиме, і Україна зможе твердо стояти на своїх ногах.

По-друге, ми також сподіваємося, що українська влада і народ звертатимуть більше уваги на питання безпеки в Азії. Зокрема, на те, що Північна Корея в порушення резолюцій Ради Безпеки ООН проводить запуски балістичних ракет. І також деякі країни намагаються змінити свій вплив силою, шляхом створення штучних островів тощо. З Росією у нас є територіальні суперечки, що мають бути врегульовані на взаємно прийнятних умовах.

Таким чином, у цих питаннях ми просимо Україну підтримати японську позицію. 

Нічого не повинно бути змінено силою, тільки шляхом переговорів.

— Які основні виклики у сфері безпеки в Європі і Азії японський уряд вбачає найголовнішими? 

— Що стосується Європи, то в 2000-ні роки багато хто вважав її найбільш стабільним і економічно      процвітаючим регіоном у світі. Але пізніше Європа зіткнулася з багатьма викликами: мігранти з Близького Сходу, межі національного суверенітету кран-членів ЄС, і звісно, російська агресія в Криму й на Донбасі. Ми дуже сподіваємося, що Європа разом із Японією справиться з цими викликами і знову стане регіоном найбільшої стабільності, економічного процвітання, підтримки демократії і прав людини.

Азія ж упродовж останніх 15 років економічно розвивалася дуже швидкими темпами. І це принесло як економічне процвітання багатьом країнам регіону, так і військовий та політичний експансіонізм.

Я сподіваюся, що в Україні розуміють динаміку розвитку і Європи, і Азії, й використовуватимуть свою дипломатичну силу для подолання цих викликів. 

— У контексті сучасних безпекових викликів, що ви можете сказати про реформу сил оборони Японії?

— На нинішньому етапі Японія має бути відповідальним світовим гравцем, і є два головні напрями діяльності японських сил оборони у міжнародній площині.

По-перше, це участь у миротворчих операціях ООН, в яких Японія почала брати участь у 1991 році. Крім того, це й участь в інших міжнародних заходах з підтримки безпеки, як наприклад, у боротьбі з сомалійським піратством, коли Японія направила свої морські сили в супроводі танкерів і вантажних суден.

По-друге, дуже важливим є союзництво зі Сполученими Штатами Америки. Японія має унікальну конституцію, і ми не маємо жодного наміру змінювати її дух і саму конституцію. Водночас, інтерпретація конституції, яка раніше допускалася, на даний час застаріла. Зокрема, відповідно до цієї старої інтерпретації, якщо японський і американський флот діяли разом, і на американський флот напала якась країна, то ми не могли діяти спільно з американцями до тих пір, поки не нападуть на японський флот. Ми вважаємо, що це не те, що говорить конституція. І тепер є новий закон: японський флот, який діє разом з американським флотом, при нападі на флот США може діяти із США в реагуванні на цю ситуацію. Підхід Японії до забезпечення безпеки стає більш практичним.

— Японія — одна з найбільш розвинених країн світу. Вона повторювала «економічне диво» не один раз. Завдяки чому воно відбувалося? Завдяки менталітету японців? Правителям? Традиціям?

— Можна перераховувати багато причин, але я зупинюсь на кількох головних, поєднання яких, на мою думку, і зробило можливим диво економічного розвитку Японії.

По-перше, освіта. Здавна японці приділяли велику увагу тому, щоб діти отримували гарну освіту. Це дуже важливо для розвитку країни.

По-друге, коли Японія 150 років тому розпочала модернізацію, було запроваджено ефективну модель управління на основі європейської. Це стосується незалежних і прозорих систем судів і прокуратури, запобігання корупції.

По-третє, ставлення до роботи. Наполеглива праця — одна з моральних норм японського суспільства. Японці пишаються тими, хто віддано працює.

— Україна зараз проходить через процес масштабних реформ. Чи могли б ви нам щось порадити?

— В Україні дуже хороша система освіти. І це велика перевага.

На жаль, цього не можна сказати про управлінську сферу, яка перебуває в процесі розбудови. Якщо в Японії запитають "Чи довіряєте ви судовій системі або рішенням суддів?", 99% скажуть "так". А в Україні ситуація інша. За даними соціологічних досліджень, проведених торік, понад 90% українців висловили недовіру судовій системі, пояснюючи це її заангажованістю, несправедливістю і перебуванням під впливом вузького кола людей.

А як можна ефективно вести бізнес, коли немає довіри до судової системи?

З цією проблемою неодноразово стикалися японські компанії, які продають в Україні свою продукцію впродовж 20-30 років. Ось раптом до однієї з компаній приходить представник фіскальних органів, чи прокуратури, чи СБУ і каже: “Ми маємо інформацію, що ви продаєте сумнівні товари”. Цілком очевидно, що хтось зацікавлений, або компанія-конкурент дійсно звернулися до СБУ і сказали: "Ця японська компанія веде сумнівний бізнес". Але ж, чекайте, це нечесно. Цю ж саму продукцію було дозволено продавати в Україні вже кілька десятиліть, чому саме зараз виникли подібні питання. Така ситуація неможлива в Японії.

А також неприйняття корупції є дуже важливим. В Японії це відноситься до моральних норм. Якщо хтось із чиновників візьме навіть невеликий хабар, до 500 доларів, він не лише нестиме відповідальність за законом, але й буде жорстко покараний суспільством, яке не допускає, щоб хтось із чиновників був корупціонером.

Україна зараз намагається зробити свою систему судів і прокуратури більш прозорою і справедливою. Я сподіваюсь, що їй вдасться реформувати сферу управління державою.

— Одна з важливих сфер для реформування в Україні — енергетична, у тому числі це стосується енергозбереження? Чим з японського досвіду могла б тут скористатися Україна? І який нині підхід Японії до використання атомної енергії, за 6 років після аварії на Фукусімі?

— Після аварії на Фукусімі люди відчули небезпеку, і японська влада призупинила роботу всіх атомних станцій у країні. Потім, після перевірок, вони починають відкриватися.

Водночас, японський уряд усвідомлює, що ми не можемо покладатися тільки на атомну енергетику. Розглядаються різні варіанти збалансованого енергозабезпечення японської економіки, яка є однією з найбільших у світі. Що стосується, скажімо, відновлюваної енергетики, то її розвиток займає деякий час, а вартість поновлюваних джерел енергії не може конкурувати з вартістю атомної енергії, нафти і природного газу.

За енергозбереженням Японія є однією з найперших у світі. Зокрема, діють встановлені урядом норми, що взимку ви не можете обігрівати будинки вище 18-19 градусів, а влітку ви не можете охолоджувати повітря кондиціонером нижче 26-28 градусів.

У нас неможлива така ситуація, яку можна побачити в Україні, коли виставляються рахунки незалежно від того, скільки енергії спожито, скільки зекономлено. В Японії кожний будинок вимірює, скільки енергії використовує, і на основі цих показників сплачує.

На мою думку, українці мають змінити своє ставлення, енергозбереження є дуже важливим.

Те, що уряд України підвищив тарифи за енергію, то, на мою думку, добре. Але важливо й роз’яснити людям, що такі заходи здійснюються не для того, аби стягнути з них гроші. Звісно, це не є популярним, але Україна, як і Японія, не є багатою на енергоресурси. 

— Чи правда, що люди, відселені після аварії на Фукусімі, повертаються в 30-кілометрову зону? Дослідження показують, що там уже безпечно?

— Так. Коли сталася катастрофа на Фукусімі, людей, які проживали в радіусі 30 км, попросили виїхати. Але тепер Японія оголошує все більше і більше території безпечною. Люди почали повертатися. Звісно, через 6 років, що пройшли після катастрофи, вони знаходять свої домівки не такими, як їх залишали. Колись чудові доглянуті сади заросли, по будинку можуть бігати дикі тварини. Японія вже перейшла на інший етап після аварії, але й на ньому багато в чому може навчити досвід України з Чорнобильської катастрофи.

— Японія не тільки вивчає український досвід ліквідації на ЧАЕС, але й фінансує програми допомоги постраждалим від цієї аварії, зокрема, надає найсучасніше діагностичне обладнання українцям, що мешкають на забруднених радіацією територіях. Ви можете назвати загальну суму такої допомоги? Чи буде вона продовжуватися? 

— Це дуже важко, тому що в цьому випадку допомога була не лише від уряду Японії, але й від японців, в яких було велике співчуття. На проект нового саркофагу для Чорнобильської АЕС, встановленого наприкінці минулого року, Японія виділила 20% від вартості будівництва. Чимало експертів із Нагасакі й Хіросіми приїжджали в Україну, а також різні фонди забезпечували багато медичного обладнання для тих, хто постраждав унаслідок Чорнобильської катастрофи. У мене немає точної оцінки, але ця допомога не може бути менше 300 млн доларів у цілому. І зараз багато вчених приїздять з Японії до України для дослідження впливу радіації, вони зустрічаються з людьми, які були евакуйовані з Чорнобиля 30 років тому.

— 2017 рік оголошений в Україні Роком Японії. Ви можете розповісти детальніше про заходи у рамках цього року?

— Рік Японії в Україні проводиться відповідно до указу Президента України. Зараз українське керівництво розуміє важливість українсько-японського партнерства. Водночас, більшість українців мають про Японію і японську культуру обмежені знання, загальний імідж добрий, але на цьому все й закінчується. 

У рамках Року посольство Японії разом з українським урядом організує багато заходів, і не лише в культурній сфері.

Серед іншого, ми хочемо розпочати сакура-кампанію по всій Україні. Сакура є дуже популярною в Україні. На щастя, український клімат дозволяє її повне цвітіння.

Висадка сакур планується не тільки за кошти японського уряду, але й кошти місцевих бюджетів. Висадка одного дерева, яке зацвіте через 3 роки, обходиться у приблизно в 60-70 доларів.

Я, зокрема, запитав київського мера, чому б вам не купити 10-20 сакур, і вони знайшли маленьке озеро, де висадять сакури цьогоріч.

Ця кампанія нагадуватиме про Японію не лише один рік, але й щоразу, як сакура цвістиме.

— Чи є якийсь традиційний вид відпочинку японської сім'ї? 

— Зараз люди в Японії більше відпочивають, до 2 тижнів на рік. Це не так, як у Європі, де довгі відпустки по 20-30 днів. Але серед японських родин дуже популярним є одноденні поїздки у суботу чи неділю, наприклад, на термальні води, що в Японії називають онсен, у гори тощо.

— Яка в середньому доза саке на рік припадає на японського чоловіка?

— У мене немає інформації, скільки саке в середньому вживає японський чоловік (сміється). Звичайно, саке – дуже популярний напій, але в Японії ви навряд чи побачите п'яних на вулиці.

— Коли у вас є можливість здійснити одноденну поїздку в Україні, куди ви направляєтеся?

— Моє улюблене місце – це парк Софіївка в Умані. Я і дружина любимо це місце, оскільки ми любимо гуляти по чудовому саду. Ми чимало разів там були.

— Вам цікава українська архітектура?

— Мені дуже цікава церковна архітектура. І я ніколи не втомлююся від відвідування різних міст, де є красиві церкви, монастирі.

— Яке місце для вас є свого роду брендом України?

— Україна – велика країна, кожен регіон якої має свою власну культуру, архітектуру, і це приваблює. Львів не такий, як Київ – я маю на увазі архітектурно, культурно. Одеса – інша,  Харків інший… Я думаю, що є багато місць для відвідування в Україні, але є одна проблема. Це стан доріг – він дуже поганий. Якщо були б гарні дороги, я міг би відвідати набагато більше місць за один день, але для мене зробити одноденну поїздку до Умані в Софіївку – це найдовша відстань. В іншому випадку мені довелося б зробити 2-3-денну поїздку.

В Японії дуже популярний Тунель кохання, що у Рівненській області. Про нього знають завдяки фільму "Клевань. Тунель кохання" (2014) японського режисера Акійоші Імадзекі про кохання викладача вищої школи і студентки, який було показано в Японії. Це прекрасний фільм.

— Якими українськими медіа ви користуєтеся для інформації про події в Україні?

— 5-й канал дуже популярний (посміхається). Я не читаю українською, але щодня в посольстві ми проводимо так звану прес-зустріч, на яку готують інформацію про основні українські новини, і ми це обговорюємо.

— Чи проблема фейкових новин актуальна для Японії?

— Дуже важливо не допустити поширення фейкових новин. В Японії це регулюється суспільством. Японці вважають, що всі ЗМІ – газети і телебачення – повинні мати новини, які грунтуються на фактах. І поширення фейкових новин карається суспільством. Люди не купуватимуть ті газети і не дивитимуться ті канали, де знайдуть фейкові новини. 

— А юридична відповідальність?

— Якщо, наприклад, на телебаченні буде якась фейкова новина про мене, я можу звернутися до суду. Процес займе деякий час, щоб суд розглянув і виніс рішення, що репутації пана Сумі була завдана шкода через фейкову новину, але ЗМІ, що її поширило, буде вимушено сплатити компенсацію.

— Чи інформує вас персонал посольства на прес-зустрічах про те, що російські ЗМІ пишуть про Україну?

— Так. Без чергової порції неправди від них ми не починаємо (посміхається). Я думаю, що це частина гібридної війни, якій Україна повинна приділяти більше уваги, оскільки, наприклад, Росія поширює думку, що український уряд не має підтримки тощо. Тому робота посольства Японії дуже важлива для того, щоб мати достовірну інформацію – чи правда це, чи ні. (сміється).