Херсонська активістка порівняла наше місто з Кропивницьким

З Херсона до Кропивницького традиційно добиратись не дуже легко, але то лише на перший погляд. Виявляється, є чудові зручні маршрути, а Кропивницький вартий того, аби витратити на його відвідини свій час.

Логістика “Херсон – Кропивницький” – це окрема тема. Якщо їхати автобусом, це приблизно 5,5 – 6 годин (за розкладом 5, але то за розкладом), причому від Баштанки Миколаївської області до Нового Буга дорога не те щоб погана – вона ДУЖЕ погана. Отже, приблизно півтори години трешу і півгодини запізнення гарантовані.

Однак, є і кращі варіанти, які мені порадили добрі люди, – нові знайомі. Можна потягом доїхати до затишного містечка Долинська Кіровоградської області (туди прямують кілька потягів), а звідти – півтори години автобусом до Кропивницького по зручних дорогах. За часом можна обрати найбільш зручний, а якщо скомбінувати другий клас Інтерсіті плюс автобус, вийде дешевше, ніж прямим автобусом.

Перше, що вразило у Кропивницькому – це зелень. Друге – охайність і чистота. Третє – українськість. Далі – тільки позитив і великий перелік того, що приємно вразило, але про все по порядку і не в одній статті, а в кількох.

Місто дуже зелене. Настільки зелене, що майже у кожному його закутку відчуваєш чудовий аромат квітучих дерев. Щоправда, проблема вирубки у Кропивницькому також є – і нею дуже переймаються місцеві громадські діячі та активісти. Вони навіть вигадали ось таку зворушливу акцію (див. фото).

Думаю, подібна акція буде дуже актуальною і в Херсоні.

Охайність і чистота – це окрема тема. Причому мешканцю Херсона ці два аспекти одразу кидаються в очі. Коли ми приїхали, у Кропивницькому був сильний вітер. Проте в жодному куточку міста я не побачила розкиданого сміття, хоча сміттєві баки здебільшого такі самі, як і у нас у Херсоні – звичайні, навіть без кришки. Проте всі вони охайно прибрані, сміття не вивалюється. Це означає, що його вчасно прибирають. Здогадуюсь, що на околицях міста проблема прибирання сміття є, проте не настільки гостра, як у Херсоні, де і в центрі можна побачити без особливих старань сміттєві замети і звалища.

Приємно вразило, що в центрі Кропивницького (може не лише в центрі, просто я бачила лише там) є чимало урн для роздільного сортування сміття. І їх активно використовують.

Дуже зручне розташування написів дозволяє швидко зорієнтуватись, куди викидати той чи інший вид сміття. Упевнена: це зовсім недорого і цілком прийнятно для Херсона.

Українськість Кропивницького відчувається, здається, навіть у повітрі міста. Я вже не кажу про численні символи: українські прапори, написи, чудову українську мову, яка лунає в місті. Тут її більше, ніж на Півдні, хоча, варто відзначити, у нас її теж за три роки стало набагато більше. Як гостям заходу, на який ми приїхали, нам влаштували пішу екскурсію містом. Я доволі критично та іноді упереджено ставлюсь до екскурсоводів, частенько їх критикую і частенько буваю незадоволена. Що поробиш – я виросла в родині одного з найкращих екскурсоводів південної України. Наскільки приємно я була вражена екскурсією Кропивницьким у виконанні Юрія Митрофаненка! Це дійсно людина, яка захоплюється своєю справою, обожнює її і залюбки дарує гостям частинку своєї любові до Кропивницького, підкріпленої професійністю. Сказати, що це була захоплива екскурсія, – не сказати нічого: екскурсія була чудова! По-перше, співоча українська мова. По-друге, екскурсія повністю орієнтована на сучасного гостя: в ній немає замшело-нафталінових фраз, притаманних радянським екскурсоводам, Юрій чудово володіє та буквально жонглює фактами з віддаленої історії та нещодавньої, вільно розповідає про сучасність. По-третє, Юрій дуже зрозуміло і повно розповів про історію перейменування міста, про особливості подій останніх трьох років. Ми не оминули увагою війну і події Революції Гідності, хоча екскурсоводи часто стараються оминути ці теми. В екскурсії Юрія гармонійно переплелись факти часів заснування міста, Другої світової війни і катування єврейського народу, подій 2014 – 2017 років та цікаві особливості архітектури кропивницьких будівель і ментальності городян. Більш того, Юрію вдалось усе це вмістити у двогодинну пішу екскурсію, після якої захотілось перелопатити бібліотеку з історії Кропивницького! Чомусь мені здається, що саме таким і має бути екскурсовод. Що вже казати про численні приколи та гумористичні знахідки від історика, закоханого у місто! Дуже рекомендую потрапити на лекції чи екскурсії  Юрія Митрофаненка . Наскільки я побачила, він буває гостем різних передач – подивіться: не пожалкуєте.

До речі, у Кропивницькому, як виявилось, до Другої світової проживало чимало євреїв. Проте вони зазнали чималих гонінь від радянської влади і катувань нацистів. Важкі і моторошні історії, від яких колотнеча охоплювала багатьох, проте це варто знати, аби ніколи знову….

Це перша частина вражень. Трошки сумбурна, бо вражень дуже багато. Далі буде. І подорожуйте Україною, як буде будь-яка можливість.