Херсонська мама розповіла як виховати чемпіона

Нам випала нагода поспілкуватись із мамою юного, надзвичайно талановитого чемпіона-футболіста. Олексій Білоусенко – гордість люблячих батьків та родичів, гордість міста та країни.

«Для мене син приклад, що усе в житті досяжне» І.В.Білоусенко — любляча мати, викладач кафедри хореографічного мистецтва в ХДУ.

Як Ви зрозуміли, що спорт стане невід’ємною частиною життя вашого сина?

Взагалі, відразу ми цього не зрозуміли тому що, я як хореограф завжди мріяла, що моя дитина унаслідує мою прихильність і буде займатись хореографічним мистецтвом. Родиною ми віддавали Льошу до хореографічних гуртків та тільки виснажували його. З часом мистецькі заняття ми вирішили припинили. Життя змінив один випадок. Якось днем минаючи стадіон ДЮСШ «ОСВІТА» (пр-ту 200 р. Херсона), син зацікавився, що це за будівля, тому що на стадіоні комплексу команда футболістів готувалась до гри. Я не встигла відповісти, як він сказав «Я хочу займатись футболом!». Не замислюючись, немов, довірившись випадку, того ж дня ми віддали його до дитячої спортивної команди. Нас зарахували на випробувальний місяць. Було багато складнощів через невміння, не зосереджену увагу. Але згодом син почав працювати над собою, він тренувався «до» і «після» занять в «ОСВІТІ» (навіть відточував майстерність у дворовому футболі), почав прислухатись до порад тренера, став працювати з м’ячем. Це був його вибір, де він прагнув удосконалення. На сьогоднішній день Олексій – чемпіон Миколаївської області 14-15, чемпіон Херсонської області 17-18, а від тепер учень футбольної академії «Шахтар».

Футбол для вашого сина – спорт чи «школа життя»?

Це життя! Коли дитина «захворіла» футболом, це передалось на усю родину. Відтоді зі свистком арбітра ми засинаємо, та зі свистком арбітра ми прокидаємось. Якщо ми не проводило час на полі, то ми дивимось, коментуємо, читаємо, обговорюємо у домашній атмосфері, «серфінгуємо» інтернет-простір стосовно українського та світового футболу. Трапляється, що нам з чоловіком та бабусею доводиться нагадувати, що комусь потрібно робити уроки!. Це дисципліна та мотивація. Зараз мій син є учнем Академії футбольного клубу «Шахтар». Він досяг цієї мети завдяки нестримному бажанню. Кожний «недосип», соті віджимання та стрибки, змагання за рейтинг – були осмисленні. Погодьтесь, не кожна доросла людина спроможна на чіткий рух до мети, перша ж поразка і руки вже опускаються. Для мене син приклад та нагадування, що праця над собою та ціль – роблять тебе сильнішими.

З якого віку дитину можна віддавати до спорту? Як це правильно зробити.

З самого малечку дитину треба знайомити із фізичними навантаженнями (помірними). Це і вранішні зарядки, легка гімнастика, пластика. В освітянській програмі цього спрощено, але все ж таки дотримуються вихователі у дит.садках. Необхідно враховувати психолого-емоційний розвиток, фізичну готовність. Взагалі то і бажання самої дитини треба враховувати. У кожного це індивідуально. Із професійним спортом ми познайомились у 7 років. З якими труднощами Ви зіткнулись? «Краще мене ніхто не знає» гасло люблячих батьків. Повірте, «знає», тренер знає більше.

Важко, але доведеться прийняти той факт, що між дитиною та тренером свій connect, втручання батьків тільки заплутує дитину. Пам’ятайте – футбольна команда це сім’я, яка трохи більша за середньо статистичну. Гра у футбол – це командна гра. Результати команди – це плідна праця тренера та гравців. Ще мабуть, питання: «Як поєднати тренування та навчання у загальноосвітній школі?». Зрозуміло, що тренування – це колосальне фізичне навантаження. Дитина стомлюється, а думка про домашнє завдання виморює ще більше…

А коли турніри, змагання, то уроки вчимо всією сім’єю, щоб не було жодних прогалин (усі ж розуміють – в освітній програмі усе взаємопов’язано). Навчання, як це дивно б не звучало б, допомагає засвоїти тактику гри, бачити комбінації, вираховувати траєкторію м’яча… Футбол – це система наук.

Чого очікувати мамі майбутнього чемпіона-футболіста?

Будьте готові, що ця здавалось би невимушена гра стане його пристрастю. Для мого сина футбол став рушійною силою, метою, думкою з якою він просинається, захопленням яке робить його щасливим. Нас батьків однозначно захоплює інтерес сина. Чесно кажучи, м’яч і 22 юнака на полі, мене не сильно вражали, а завдяки Льоші я змінила своє бачення гри. Також готуйтесь до того, що у дитини буде певний, нелюблячий потурань режим, безмежні тренування з урахуванням кожної групи м’язів, збалансоване харчування. Та пам’ятайте, що підтримка рідних – це найважливіша запорука відчуття щастя дитини. Так прозоріше побачити сенс того чим займаєшся та відчути від цього задоволення. Трапляються «і злети, і падіння» навчиться сприймати обидва результати.

Автор: Людмила Кирпаньова

Фото з архіву родини Білоусенко