Як усе почалось: події перших днів повномасштабної війни на Херсонщині

Чотири роки тому, 24 лютого 2022 року, російські війська вторглись в Україну, й розпочалась . По території Херсонщини вони просувались дуже швидко й за день захопили більшу частину області. Ці події змінили життя усіх жителів Херсонської області — багатьом з них довелось покинути рідні домівки й виїхати у більш безпечні місця; ті ж, хто залишився, щодня перебувають під обстрілами військ РФ. Усі пам'ятають, як все почалось. На матеріалах Суспільного згадуємо події перших днів повномасштабного вторгнення.

Початок

Ранок 24 лютого. . Відразу після його заяви колони російської військової техніки рушили через блокпости, розташовані на адміністративній межі з тимчасово окупованим Кримом. О шостій ранку у Херсоні вже чули вибухи і бачили стовпи диму в боці аеропорту в Чорнобаївці та в боці військових частин. Вже за три години Держприкордонслужба повідомила про та про те, що в районі Скадовська прикордонну комендатуру швидкого реагування обстрілюють з вертольотів.

. Ближче до обіду і вивісили на них свої прапори. На 17:00 всі державні структури Генічеського району перейшли під контроль російських окупантів. В Скадовському, Бериславському та Каховському районах бачили великі колони техніки, які рухалися в різних напрямках. Але на той час активних бойових дій, як повідомляла Херсонська ОДА, не велось. Більша територія області вже була захоплена. Увечері 24 лютого . На вулицях міста російські окупанти з'явились 1 березня.

Антонівський міст

. Втім навалі, яка рухалась з боку Криму, важко було протистояти, згадував рік потому ветеран АТО Максим Негров.

"Вони йшли, і це були десятки, а то й сотні одиниць важкої техніки. Спочатку, здавалося, що ми нібито боїмося, але спротив чинився навіть з перших годин. Але це було неадекватне співвідношення сил та засобів ворога, що наступав, і наших сил оборони, що відбивали ворога" , — розповідав Негров.

На той час тероборонівець Ігор Кураян також брав участь у боях за Антонівський міст. Він згадував — до військкомату приходив двічі, щоб стати на захист країни. І тільки вдруге їм роздали зброю, сформували у підрозділи і відправили захищати міст.

"Нас було дві роти, пройшла година — може півтори з того моменту, як я отримав автомат, я вже був в бою. На той момент, під Антонівським мостом було жахливо; відступали наші війська під напором дуже великих сил противника. Працювала авіація, вибухали ракети. Взірвати міст ніхто не міг, всі відступали" , — згадував Ігор Кураян рік по тому.

Бузковий сквер та Білозерська площа

1 березня 2022 року. Близько 10 години тероборонівці отримали наказ сідати в автобуси і висуватись на позиції. Кілька десятків озброєних автоматами, гранатами Ф1 та двома "Мухами" стали у Бузковому сквері на вулиці Нафтовиків та на площі Білозерській.

. У нерівному бою загинули, за свідченнями учасників, до 30 тероборонівців.

Майор у відставці Костянтин Козак, який брав участь у бою на Білозерській площі розповідав Суспільному:

"Що в Бузковому сквері, що в ліцеї нас практично розбили. Ми залишили вбитих, це наш гріх. Але інакше ми не могли. Якби ми не відійшли, знищили б усіх. Вони вже заходили й ліворуч, і праворуч. Та вже і в спину стріляли. Вони нас чекали. Просто б усіх розстріляли. Бій був швидкий. Вони були озброєні, була броньована техніка" .

Протести

З першого дня повномасштабного вторгнення херсонці почали чинити масовий спротив окупації. . Тоді на площі Свободи зібрались тисячі людей, які не побоялись протистояти озброєним російським військовим.

Наступного дня, 6 березня, за подвиг, масовий героїзм та стійкість херсонців, виявлених у захисті свого міста, .

З початку вторгнення і захоплення міста на площу Свободи люди виходили впродовж двох місяців. Чоловік на БТРі з прапором у руках став символом незламності містян. Згодом дізнались і його ім'я — Владислав Пастухов, поліцейський з Херсона.

"Коли БТР прийняв трішки в бік і почав наїжджати на людей, вони розступились і, звісна річ, він почав їхати повз мене. Я йшов з прапором і зрозумів, що це буде гарна нагода підбадьорити людей, тому виліз на БТР і почав розмахувати прапором" , — згадував Владислав у річницю повномасштабного вторгнення.

Окупація

Черги на заправках, біля банкоматів та у магазинах — таким був перший день повномасштабного вторгнення у Херсоні. Люди намагалися запастися найнеобхіднішим, дехто відразу виїхав. Ті, хто залишився, наступні дні провели у пошуках готівки, їжі, ліків.

, який відчували на собі. В області з 30 травня 2022 року був відсутній український зв'язок, а російські окупанти намагалися вивести з обігу гривню та переслідували медиків, вчителів, підприємців та аграріїв.

Більшість жителів Херсонщини покинули рідні домівки і виїхали на підконтрольну Україні територію. Дехто з них не витримав тиску окупаційної влади, дехто намагався втекти від переслідувань.

Окупація Херсонщини розпочалася 24 лютого 2022 року, і для правобережної частини області тривала вісім місяців. Для лівого берега вона триває й досі.

Джерело –