КОСИМО ДРОВА. Лонгрід

Верба, міскантус, павловнія… ці рослини об’єднує одна і дуже перспективна властивість. Їх можна спалювати – вони енергоефективні. На Херсонщині такі культури ще новинка… Та вже зовсім скоро все може змінитись…

У Херсонському державному аграрному університеті вивченням енергетичних культур займаються більше 5 років. І перші такі рослини, що з’явилися у дендропарку навчального закладу – це міскантус гігантський, просо африканське, горець сахалінський і павловнія повстяна.

Ірина Мазурук, провідний агроном дендропарку ХДАУ, проводить нам екскурсію, зупиняється біля павловнії:

Вона дивно виглядає – для нас незвична. Листочки нагадують листя огірка чи кабачка. Це цікава та дуже перспективна культура – її можна використовувати як біомасу.

Павлонія має і іншу назву – «дерево фенікс» – через свою здатність добре відновлюватись від кореневої системи. Такий цикл можливий 5 разів.

Серед усіх відомих дерев’янистих та енергетичних культур павлонія вважається найперспективнішою. Для нашого дендропарку цей екземпляр подарував один із наших випускників, який зацікавився темою енергетичних культур. У своєму господарстві розпочав їх вирощувати, – підсумовує пані Ірина.

Зустріти 80 рослин павловнії можна у фермерському господарстві «Пшеничка», що на Херсонщині. Посадили культуру у якості експерименту, розповідає фермер Олексій Пшеничний.

У господарстві вирощують різні овочі – моркву, цибулю, картоплю, огірки. Павловнію ж почали розводити на дрова.

У нас є теплиці, які необхідно опалювати взимку. Павловнію хотіли спробувати у якості біопалива. Це була ідея мого батька. За нашими підрахунками, вугіллям або будь-якою іншою деревиною топити дорожче, ніж павловнією у перспективі. До того ж ця рослина дуже швидко росте.

Олексій показує нам дворічну рослину. За два роки вона досягла «зросту» дорослої людини. Через вісім років павловнія стане 10-метровим деревом із стовбуром у 40 чи 50 сантиметрів. Та найцікавіше, що цю рослину вирощують із звичайного насіння.

На кінець діалогу, Олексій ділиться:

Ми хотіли провести експеримент. Для початку вирішили висади усього один рядок у 80 рослин. У подальшому хотіли б продовжувати, адже багато фермерів уже зацікавилися нашою ідеєю і ми готові ділиться насінням та саджанцями. Мені здається, що за такими енергетичними рослинами майбутнє. Та й у подальшому треба переходити на альтернативні види палива.

Ірина Мазурук, провідний агроном дендропарку ХДАУ, розповідає про подальшу долю павловнії у промисловості – в усьому світі використовують для виготовлення паливних гранул чи пелет:

Вони підходять для спалювання у котлах домашніх господарств та на підприємствах. Перспектива цієї рослини ще й у тому, що вона швидко зростає. Щоб отримати паливний матеріал, не треба чекати десятки років. Вона вже на другий чи третій рік дає, так би мовити, «матеріал для спалювання». Із неї можна отримати 3-5 урожаїв. Зусилля, що необхідні для її вирощування, мінімальні у порівнянні із тим, аби виростити ліс і зрубати його на дрова.

Далі пані Ірина підводить нас до однієї із найвідоміших енергетичних культур – міскантусу гігантського.

Це багаторічна злакова трава і вона також дуже перспективна. Рослина швидко росте і на одній ділянці може існувати до 40 років, давати урожай від 20 до 150 тон сировини із гектару.

Сировина міскантусу не потребує спеціальної обробки. Коли її збирають силосними комбайнами, отримують щепу, яка вже готова для спалювання у твердопаливних котлах. Дуже цікава властивість цієї рослини – виводити радіацію. Але поки вони малодосліджена. Якщо цю культуру вирощувати на забруднених ґрунтах, то радіація зменшується. В рослині ж вона не накопичується, що є важливим при подальшому використанні міскантуса, – пояснює Ірина Мазурук.

А от в каховський «Інтері» зайнялися вирощуванням енергетичної верби. Керівник підприємства Руслан Романенко пояснює, в оренді має 3,5 тисячі гектар землі. Майже уся вона зрошується. Для того аби збільшити ефективність використання землі, знайшли нішу вирощування енергетичної верби на підземному зрощенні, яке характеризується високою економністю і довговічністю.

В Україні ми не єдине. Цей вид культури поширений на Волині. Там підходять кліматичні умови для вирощування верби, є болотисті та вологі ґрунти. У південній області клімат для цієї рослини хороший, та земля недостатньо волога. Саме із цієї причини ми і використовуємо капельне зрощення. І я упевнений, що у нас можуть бути кращі результати, ніж у Швеції чи на Волині. Перший урожай ми вже збирали. Загалом вербу збирають раз на два роки, – ділиться із нами фермер.

Верба багаторічна рослина, як і будь-яка деревина, скидає своє листя. Згодом вони стають перегноєм, що дає масу поживних речовин землі. Вона на 100% покращує родючість і якість ґрунту.

Саджанці вже каховських дерева фермер замовив у Швеції. Вирішили везти їх із далеку, бо там базові підприємства – рослини сортові. Привезли 7 гібридів – деякі прижилися і показали себе добре, деякі росли гірше. Тож висновки на підприємстві вже зробили – знають, який сорт будуть використовувати далі.

Та одразу ми висадили 25 гектар цієї верби. Із таким розрахунком аби сировини вистачило на опалення двох шкіл або ж школи та лікарні. На сьогодні у мене вже є домовленість із Каховською міською владою про те, що я можу переобладнати одну із місцевих шкіл на опалення на щепі, трісці з верби. Її не потрібно переробляти у пелети чи брикети. Її одразу можна спалювати, як зібрали з поля, – розповідає Руслан Романенко.

Якщо порівнювати із газом, то це значно вигідніше і це місцевий продукт. Тож додана вартість буде залишатись в Україні, а не у сусідніх «газових» країнах.

Це наша енергетична незалежність. Я закликаю фермерів, аби вони також вирощували вербу у своїх регіонах. І, як наслідок, переходили на опалення зеленою енергією, – ділиться міркування пан Руслан.

Ірина Мазурук, провідний агроном дендропарку ХДАУ додає, у Європі тема енергетичних рослин вже достатньо розвинута. В Україні ж вона у зародковому стані.

Якщо у нас два 2,5 % спожитої енергії із біомаси, то у європейських країнах цей показник сягає 14%. У деяких скандинавських країнах доходить, навіть, до 40 % споживання енергії із біомаси. Для України ця тема ще не розроблена, є над чим працювати. І як тільки процес буде запущено, фермери будуть отримувати хороші прибутки. Виграє від цього держава, – вважає пані Ірина.

І на останок слід зауважити, що вирощування енергетичних культур не потребує великої кількості грошових вкладень. Вони ростуть на ґрунтах, на яких інші рослини засихають. В Україні із 32 млн гектар сільськогосподарських земель приблизно 4 млн гектар придатні для розведення енергетичних рослин. Із них лише 4000 тисячі гектар під подібними культурами. Тож є на чому розвиватись.

Автори: Юлія Соломахіна, Ірина Мєзєнцева.