Владислав Мангер розповів про розслідування смерті Катерини Гандзюк

Владислав Мангер на свої сторінці у соціальній мережі Facebook розповів про те, на якому етапі знаходиться розслідування вбивства Катерини Гандзюк. За його словами, вже найближчим часом СБУ повинна розсекретити матеріали слідства. Дані, які будуть оприлюднені, можуть шокувати тих, хто свято вірить у причетність Владислава Мангера до цього злочину. Адже в матеріалах не було і немає відповідних доказів.

"Кажуть, днями був допитаний генерал СБУ, екс-керівник департаменту «Т» Данило Доценко, ім'я якого не раз фігурувало в справі Катерини Гандзюк. А сказати генералу по суті — нічого. Півроку СБУ переконувало, що має незаперечні докази того, що Мангер — убивця. Як не намагалися адвокати знайти їх в матеріалах справи — так і не змогли. Потім виявилося, що вони просто засекречені, та отримати доступ до цих матеріалів неможливо.

Точніше, було неможливо. 2 липня Шевченківський районний суд Києва задовольнив скаргу моїх адвокатів і зобов'язав СБУ надати інформацію про результати НСРД щодо Мангера — ті самі «секретні» матеріали.

За дивним збігом обставин, саме зараз активісти знову почали «бурхливу» діяльність щодо дискредитації мене. І ці заходи, за участю десятка хлопців, збіглися саме з допитом Данила Доценка і невигідною для сторони обвинувачення постановою суду.

Відверто кажучи, у Доценка закінчилися аргументи. Їх, у принципі, і не було, але тепер йому все ж доведеться розповісти про те, яким чином я причетний до вбивства Гандзюк. На цьому тлі, мабуть, у Данила Ігоровича почалася справжня істерика: картковий будиночок, який він і його поплічники так довго будували, стрімко розпадається. Більше того, він прекрасно розуміє, що одинадцять місяців вів слідство шляхом звинувачення невинної людини. І як тепер генералу бути, щоб не вийти на самого себе — питання. Що ж він робитиме далі? Важко припустити. Але, думаю, нічого здорового, осмисленого і законного.

Тепер про актуальне. Коли матеріали по справі Катерини Гандзюк нарешті перестануть бути «таємницею слідства» і будуть оприлюднені, багатьох чекає чимало сюрпризів. Місцями надто неприємних. Я не маю права розголошувати деталі, тому просто ставлю питання. А всім, хто дружить з логікою, пропоную відповісти на них поки що самостійно.

1. Неодноразово громадськість обговорювала, що Катерина фінансово допомагала учасникам АТО, в тому числі, як виявилося, і хлопцям, які потім і облили її кислотою як «чиновницю-корупціонерку». Хтось же дзвонив їй і просив про цих хлопців, виступаючи сполучною ланкою? Чи не сам пан Доценко, або «++», як його називали атошники поміж собою? Напевно, Гандзюк, а вона була далеко не дурною людиною, потім поставила питання: «Як же так вийшло, що ці люди виконували замовлення на мене, а працювали на вас, пан Доценко»?…
Відповідь на це та багато інших питань могли б дати телефон і ноутбук Катерини. Але де ж ці гаджети, в яких була сконцентрована вся її ділова і приватна переписка? Чому слідство спочатку «втратило» їх з поля зору і не шукало після? Хтось мені на це відповів: мовляв, продукція Apple — всього лише «залізяка» в чужих руках без паролів, відбитків пальців і сканування обличчя господаря. Сумніваюся, що це так. Якщо мова дійсно йде про гучне, резонансне і безпрецедентне вбивство, що стоїть на контролі у самого генпрокурора і екс-президента. Кажуть, телефон Катерини поховали разом з нею. Не знаю, наскільки це законно, якщо йшло слідство. Не знаю, чи правда це. Так говорили близькі до неї люди.

2. Ще один привід для серйозних роздумів — особистість Сергія Торбіна. Його колишні товариші по службі, знайомі, всі, з ким він перетинався по роботі, твердять: Торбін був «ментом» до кінчиків волосся. Справжнім «ментом», принциповим. Такі ніколи не будуть зв'язуватися з бандитами, брати у них гроші за виконання якогось завдання, тим більше — настільки брудного. Тут момент «ментовських» принципів. Інша справа, виконувати доручення, яким би воно не було, людини з цієї ж системи вищого звання і серйозного статусу. Ось цей варіант — більш реалістичний, знову-таки, в разі, якщо Сергій Торбін дійсно винен.
Аргумент про те, що Торбіну потрібні були гроші, тому він і зв'язався з бандитами — повна нісенітниця. Самим слідством було встановлено, що за деякий час до нападу на Гандзюк Торбін разом з іншими атошниками отримав земельну ділянку в селищі Лазурне. Ця земля біля моря, за найскромнішими оцінками, в разі продажу коштує не менше 30 тисяч доларів. Тобто, якщо б Торбіну дійсно були потрібні гроші, у нього було, де їх взяти.

3. Знову ж викликає подив, чому раптом після того, як Національна поліція знайшла виконавців нападу на Гандзюк, Служба Безпеки України наполягла, щоб їй передали справу? Чи не тому, що чини СБУ побоювалися, що поліція в подальшому вийде на них самих? Далі логічне запитання — що було зроблено відомством? Важко відповісти… На думку спадає хіба що пресинг підозрюваних Торбіна і Павловського, від яких були потрібні «правильні» свідчення заради версії «в усьому винен якийсь Миколайович»…
Абсолютно всі матеріали проти виконавців складені поліцією. СБУ ж лише допитувала всіх підряд і збирала «міські плітки». Дуже хочеться, щоб усі змогли ознайомитися з матеріалами справи, адже вони неймовірно схожі на архівні матеріали НКВД 30-х років. Люди «по секрету» виливають бруд на тих, кого в реальному житті називають своїми друзями або колегами.

4. І ще. Я не медик, але багато фахівців цієї сфери дуже здивувалися причині смерті Катерини. У кулуарах розповідають, що батько Гандзюк (медичний працівник) скаржився одному з депутатів міськради (колезі-медику) на те, що «в клініці нічого не хочуть робити з її тромбом». Чому в одному з найкращих медичних закладів країни, що спеціалізується на опіках та післяопераційній реабілітації, у пацієнтки, про яку кожного дня говорять по ТБ і біля якої постійно чергують, пропустили повз очі … тромб? Один шановний експерт сказав: «Так під наглядом медиків не вмирають. Вона вже пройшла всі критичні точки, СТАБІЛЬНО йшла на одужання. Тромб — це не причина, а невдала спроба «замести сліди». Більш того, як говорили в колі її друзів, Катерину повинні були везти на реабілітацію за кордон. І лікарі були згодні її туди відпустити. А як вийшло, що саме в день смерті змінився час, коли хвору оглядали лікарі?

Я ні на що не натякаю і нікуди не хилю. Хочу лише, щоб ви поставили собі ці питання і чесно на них відповіли. Я багато про це думав, цікавився думками професіоналів. Всі як один стверджують: якби залишався хоча б єдиний сумнів, що Катерина не одужує, ні про який переїзд на лікування в іншу країну не могло бути й мови. Повірте, у європейців з цим суворо. Мова йшла не про лікування — Катерину збиралися саме реабілітовувати.
Ну і, нарешті, останнє і чи найголовніше питання: чому результати аналізів за останні дні життя і безпосередньо розтину відсутні в медичній документації? Можливо, саме там усі ми знайдемо багато цікавої і навіть неочікуваної інформації.

Далі буде…"