У Херсоні «сонячний» хлопець допомагає проводити службу у церкві

Сашко задоволено прислухається до слів священика та схвально киває. На виході з церкви він прощається із колегою і тезкою – Сашком Сульським, іншим паламарем.

Той розповідає, чому навчив його «сонячний» Сашко у перші дні: «Він мене навчив тримати свічку і у який час її запалювати, і в який час переодягатися», – каже хлопчик, гладячи ручного щура Алісу.

У розмові пані Олена дізнається, що у Сашка на Великдень день народження, і цьогоріч йому виповниться 30 років.

Мати Сашка розповідає, що у сина чимало досягнень і в мистецтві, і в спорті. Звичайно, що організатор усього – мати, але син береться за все з ентузіазмом і зазвичай досягає значних результатів. Коли вона починає перераховувати усі спортивні змагання за програмою Спеціальної Олімпіади, у яких він брав участь, ми розуміємо, що на них потрібна окрема сторінка.

Серед його улюблених видів спорту – плавання, футбол, баскетбол, катання на лижах та легка атлетика. Як спортсмен він обїздив майже всю Україну та навіть побував на Всесвітніх зимових іграх Спеціальной Олімпіади у США як «хокеїст на підлозі» та на Європейському турнірі з футболу СО у Португалії, де українська збірна мала 1 місце.

На тренуванні Сашка на стадіоні «Спартак» сьогодні сонячна погода. Спочатку тренер каже Сашкові з товаришем пройти коло по стадіону – розім’ятися.

«Такі діти намагаються займатися усім, – каже тренер Сашка, голова Херсонського обласного осередку Спеціальної Олімпіади Руслан Малашенко. – Він виступав у легкій атлетиці: це біг, іноді бере ядро, але здебільшого бігом та стрибками він займається. Наскільки я пам’ятаю, до мене він вже був чемпіоном Європи. Зараз вже вік, мабуть, не дозволяє, але тим не менше, він старанно ходить на тренування» .

Сашко захоплено робить вправи, бігає та стрибає. Світить сонце, йому по завершенні тренування трохи спекотно, але мати не дозволяє задовго балакати з тренером на ще трохи пронизливому весняному вітрі – відправляє переодягатися.

Третя сфера інтересів Сашка – це мистецтво. Він, виявляється, ще й актор і танцюрист.

На репетиції у танцювальній залі громадської організації «Серце матері» Сашко з «сонячними» товаришами відпрацьовує танець, у якому вони грають ляльок із людськими почуттями. Мати одягає сину яскравий костюм – він Арлекін. Починається танець.

Серед ляльок на мотузках разігрується лірична сцена. Художній керівник танцювально-театральної студії «Золота маска» Ірина Фоменко розтлумачує акторам-танцюристам їхні ролі та пояснює нам філософський зміст номеру й принцип, за яким роздавала ролі: «Я підбираю кожному роль, яку він може «витягнути». Не просто виконав і все, а може її зробити і трохи в цьому піднятися. Саня він у нас Арлекін, бо він від природи дуже веселий хлопчик. Макс більш скромний, тому він у нас П’єро. Режисер у нас взагалі чоловік серйозний такий, який може вказати. Ось таким чином – те, що їм пасує і що вони можуть «потягнути» .

Дивлячись на численні таланти Сашка, розумієш, що за ним завжди поруч невідступно слідує мама, і якби не її активність, він міг би жити у квартирі, лише зрідка виходячи на вулицю.

Сам Сашко завжи посміхається – і видно, що він щасливий: для нього життя цікаве і насичене, сповнене пригод і подорожей, нових друзів і нових досягнень.