Згадаємо подвиги голопристанця Петра Опанасовича Покришева.

Пройшло вже 80 років з початку тих страшних часів Другої світової війни. Багато сказано, багато написано та тільки пам’ять повертає нас в далеке минуле. В ті страшні роки, коли все залежало від хоробрості, самопожертви, любові до рідної землі та бажання визволити її від лютого ворога.

Чимало спогадів збереглося про подвиги голопристанців під час війни. Ім’я Петра Опанасовича Покришева, нашого земляка, назавжди вкарбоване в історію. Народився він у 1914 році, ріс розумним і допитливим. В школі вчився добре, хоча не завжди досиджував уроки до кінця: вабила річка Конка, плавні, веселі хлопці. Ще в юнацтві визначив свою життєву дорогу: в небо! Ото ж в 1934 році став курсантом авіаційного училища. По закінченні його став пілотом винищувальної авіації.

22 червня 1941 року вранці Покришев вже взяв участь у повітряному бою, доводилося підійматися в повітря кожного дня. На бойовому рахунку Петра Опанасовича з’явився один збитий літак, другий, третій… Мужність і відвага пілота наводили жах на льотчиків «люфтваффе». Достатньо було йому піднятися в небо, з’явитися над переднім краєм, як гітлерівська служба спостереження, починала тривожно оповіщати «Увага, увага! В повітрі Покришев!».

305 бойових вильотів здійснив за роки війни Петро Опанасович. Він власноруч збив 38 фашистських літаків і вісім – в групових боях. За кожною цією цифрою – героїчний подвиг, в основі якого – висока майстерність, особиста мужність і витримка. Успішних боїв у Петра Опанасовича було багато. Перемоги над ворогом були відзначені орденами Червоної Зірки і Бойового Червоного Прапора. А 10 лютого 1943 року на грудях командира ескадрильї капітана Покришева заясніла Золота Зірка Героя Радянського Союзу.

В 1943 році хоробрий офіцер одержав призначення на посаду командира полку. Розпрощався з бойовими друзями і вилетів на нове місце служби, і раптом помітив у повітрі три фашистські «хейнкелі». Недовго роздумував Покришев, він стрімко піднявся вгору і атакував бомбардувальника. «Хейнкель» задимів і клюкнув носом. Два інші фашистські літаки, не приймаючи бою, кинулись навтіч. Та раптом в небі з’явилося ще шість «фокке-рульфів». Сміливий пілот пішов на них в атаку і, піймавши ворожу машину в перехрестя прицілу, вистрілів. «Фоккер» пішов униз. Однак і в Покришева скінчилися патрони. Він почав маневрувати і привів ворожі літаки під вогонь наших зенітників.

На новій посаді Петро Опанасович показав себе не тільки вмілим організатором бойового навчання, добрим вихователем молодих пілотів, але й великим майстром повітряних поєдинків. Він особистим прикладом показував, як потрібно бити повітряних піратів, наносити їм точні удари.

– Шукай зустрічі з ворогом, вибирай зручну позицію, атакуй, – завжди любив повторювати Покришев.

Бойовий рахунок Петра Опанасовича невпинно поповнювався. Нові подвиги пілота були гідно відзначені Батьківщиною та присвоєно звання Героя Радянського Союзу вдруге.

Невдовзі командування направило Покришева вчитися у Червонопрапорну Військово-Повітряну академію. Він закінчив її у травні 1945 року, коли війна вже скінчилася і знову повернувся у льотні частини. Вчив безусих лейтенантів бойовій майстерності, передавав їм свій багатий досвід і вміння, а його за фронтові роки у генерал-майора Покришева накопичилось немало. Увільнившись в запас, Петро Опанасович часто зустрічався з молоддю виступав у школах, господарствах. Кавалеру 16 бойових нагород було про що розповісти землякам.

У 1967 році зупинилося серце героя Петра Опанасовича Покришева, похований він у рідному місті Гола Пристань.

Назавжди пам’ятає Голопристанщина свого героя. У міському парку височить на гранітному постаменті бюст двічі Героя Радянського Союзу Петра Опанасовича Покришева. Красиве, мужнє обличчя, теплий погляд примружених очей, сувора лінія тонких вуст… Скульптор точно передав глибинну суть образу, розкрив його характер-наполегливий, відважний, щирий, сердечний. Голопристанці (земляки хороброго льотчика) говорять, що саме таким він був у житті.

Переповнює гордість за мужніх людей та виникає бажання здійснити їх мрії про мир, про безхмарне майбутнє, бути кращим, жити в злагоді та любові, радіти кожному дню та бути щасливим!

За матеріалами Державного архіву Херсонської області

Олена БИШОК, начальник архівного відділу міської ради

Джерело