Херсонці спостерігають політичне пожвавлення і розмірковують про вибори

Наскільки вірогідні позачергові вибори ВРУ цієї осені? Чи є шанс стабілізувати ситуацію і «дотягнути» до планових? Чому виникло «затишшя» на політичному фронті у ВРУ? Чи не «забули» про недовіру Гройсману, який як і його попередник став лякати державу своєю відставкою? — над усіма цими питаннями замислився відомий херсонський журналіст Сергій Осолодкін. 

Зрозуміло, що ні Порошенку, ні Яценюку – неформальним лідерам двох найбільших парламентських фракцій, за рахунок яких «живе» «більшість»  (якої де факто не існує)  дострокові вибори невигідні. У разі їх проведення вплив цих політиків на прийняття рішення в Україні буде нульовий. Чого ж чекати: виборів восени чи максимального затягнутого процесу?

Думки політологів розділилися.  Одна частина вважає , що дві «провідні» політсили  (одна має нульовий рейтинг, а друга його стабільно втрачає)  будуть будь-якими методами гальмувати процеси, які можуть призвести до перевиборів, від традиційних: тиск, подачки, утиск, маніпуляції і аж до зміни Прем'єра і КМУ.

Інша переконує   «більшість» «розвалиться». В першу чергу через те, що Порошенко втрачаючи рейтинг втрачає вплив на депутатів; друга підстава – економічна криза; третя – «розвал» виконавчої гілки влади (КМУ); четверта – як тільки рейтинг діючого Президента досягне рейтингу Президента Ющенка – система «розвалиться» сама.

Цього вистачить для проведення виборів. Чи спасе «переформатування»? Малоймовірно. Якщо правових підстав проводити дострокові вибори мінімум, то тих, хто їх хоче – досхочу. У разі загострення кризи у ВРУ  (до закінчення цієї сесії),  у наслідок чого БПП з НФ будуть шукати «резервні» голоси «на стороні» – ситуація «назріє».

Експерти припускають, що подальше падіння економіки може призвести до того, що вже восени окремі політики і партії почнуть діяти більш рішуче аж до радикалізації ситуації, масових заворушення, протестів, що «розвалить» коаліцію остаточно.

Що думає Україна.

Дії Гройсмана погіршують ситуацію. Опитування фонду «Демократичні ініціативи» та Центру ім. О.Разумкова показали, що минулого року  погіршення життя відчули – 73% українців, 77% – відзначили, що є погіршення, 75% – зазначили, що в Україні відсутня стабільність. 74% – не упевнені у завтрашньому дні.

Опитувані показали погіршення:  рівня добробуту сім'ї – 73%, ставлення громадян до влади – 72%, зростання злочинності – 62%, падіння рівня оплати праці – 54,5%, охорони здоров'я – 54%, соціального захисту – 49%, пенсійного забезпечення – 49%, дотримання законності державними службовцями – 43%.  Понад 50% громадян – не підтримують збройні дії на Сході.

Чи готові люди йти «на барикади»?  Готові взяти участь в протестах – 25%, 15% – готові вийти на акції протесту зі зброєю.

Оцінюючи результати експерти висловили думку,  що влада :

* не в змозі далі контролювати ситуацію;

* недбало управляє у регіонах;

* серед населення зростає обурення, яке пов'язане як з тарифами так і постійним підігріванням конфліктної ситуації на фоні протиставлення одних регіонів іншим  (по лінії Схід – Захід) .

Це, говорять аналітики, призведе до регіональних заворушень, які, в свою чергу, призведуть до масштабних протистоянь по всій країні.

Цьому може сприяти і те, що в державі збільшується кількість вбивств тих, хто формує думку: громадських лідерів, журналістів, політиків. Якщо трапиться одразу кілька надзвичайних ситуацій, то вони можуть стати каталізаторами і повністю розбалансують і так нестійку ситуацію.

Висновок:  в країні продовжується накопичення дефіциту безпеки, справедливості, благополуччя. Це все накладається на несприйняття влади, якій люди висловлюють пряму недовіру. І справа вже не у персоналіях, громадяни не довіряють інституціям.

За даними опитування КМІС,  органи влади мають колосальний рівень недовіри :

82,1% – Верховна Рада України;

72,8% – Уряд;

69,0% – Президент;

59,1% – політичні сили (всі), які називають себе «опозиційними».

«Захищаючись» Порошенко невпинно повторює, що проводити вибори під час «російської агресії» неможна. І сам собі суперечить, спростовуючи сам себе: обрання Президента та позачергові вибори ВРУ – 2014 рік; місцеві вибори – 2015 рік; довибори у ВРУ – 2016 рік; вибори у об'єднаних територіальних громадах – 2017 рік – це реалії. Тож, про яку «агресію» говорить Порошенко? Це виправдання себе, аби утримати владу.

Є ще одна група фахівців , яка переконує, що вибори для Порошенко просто зараз є більш вигідними, ніж він про це говорить. Перш за все тому, що вони дозволять «стравити пару» соціальної напруженості і відвести удар від нього перенесенням його на «неефективну Раду». Він може навіть мати зиск – повністю позбутися НФ і отримати більш керований Парламент.

У чому секрет?  «Пиріг», який називається БПП багатошаровий – у ньому заховані і «Наш край», і «Аграрна партія», і «Відродження», і ще ряд дрібних проектів, у тому числі й так звані «націоналістичні», які грають роль публічних «ворогів», тоді як фінансуються з тієї ж самої кишені, що й решта  (всі «їдять» з одного котла) .

При грамотному підході і збереженні чинного виборчого законодавства  (а ще й складу ЦВК, який формально втратив легітимність у 2014 році) , ці «проекти» «заходять» під «купол» на Грушевського і створюють основу нової Коаліції.

Партії?  Поки прямо нічого не коментують, але політтехнологи кажуть, що партійні штаби вже у стані «підвищеного тонусу» і готові моментально почати повноцінну агітаційну кампанію, як тільки отримають «відмашку».

Разом нас багато?  Занадто багато зацікавлених: «Батьківщина», «Опозиційний блок», «За життя», партійні проекти Саакашвілі, Савченко, Наливайченко, Білецького, Гриценко тощо.

А що виборці?  Їх думки поділилися. Опитування КМІС  щодо готовності підтримки політичних сил свідчать:

41,0% – візьме участь у виборах;

24,7% – не визначилися з політичними симпатіями;

26,4% – не мають наміру голосувати.

Звернули увагу: 51,1% не бачать на політичному полі ту силу за яку готові віддати голос, а 59,0% готові «голосувати ногами», т.т. не прийти на вибори.

Як голосуватимуть  ті, хто визначився:

БПП «Солідарність» – 16,6%;

«Батьківщина» – 15,1%;

«Опозиційний блок» – 14,2%;

«Самопоміч» – 11,8%;

«Радикальна партія» –10,3%;

«Свобода» – 6,2%;

«Громадянська позиція» – 5,3%.

Не долають 5% бар'єр :  УКРОП – 3,9%, «Рух за очищення» Михаїла Саакашвілі – 3,6%, «Національний рух Дмитра Яроша» – 2,9%, «Народний фронт» – 2,5%, «Відродження» – 1%, «Сильна Україна» – 1%, «Правий сектор» – 0,9%, «Аграрна партія України» – 0,9%, «Нова держава» – 0,8%, «Партія простих людей» – 0,6%, «Сила Людей» – 0,6%, «Наш край» – 0,5%, «Народний контроль» – 0,4%, інші партії – 1,2%.

Порівняємо  з результатами початку минулого року :  «Самопоміч» – 15,6%, «Батьківщина» – 14%, «Опозиційний блок» – 12,8%, Радикальна партія – 12,5%, БПП «Солідарність» – 9,7%, «Свобода» – 8,6%, «УКРОП» – 6,3%, «Громадянська позиція» – 6,1%., «НФ» – 2,9%.  Як бачимо існують суттєві зміни. Зникли з прохідної частини «Самопоміч», «УКРОП», «НФ». Решта додали. Незрозуміло на чому додав БПП. Це свідчить про замовний характер, або минулорічного заниження, або цьогорічного завищення результатів.

За сумарними об'єктивними оцінками, на підставі результатів кількох досліджень, найбільше зростання рейтингу в 9,4% показує «Батьківщина» – з 5,7% до 15,1% ; найбільшу втрату має БПП у 5,2%, з 21,8% до 16,6%.

Зростання рейтингу «Опозиційного блоку» окремі політики використовують які «страшилку», мовляв представники попередньої влади візьмуть реванш.

Про що мова? Голосує не абстрактна «партія» і «корупціонери», голосує – конкретний громадяни України – це його вибір і позиція. Якщо він так думає, то – погано працює влада. Електорат ОБ ті люди, які голосують проти. Їх кількість зростатиме тим швидше, чим гірше працюватиме влада. Тож, чия там «рожа» крива?

Опитування КМІС свідчить: вже 65,5% громадян вважає (було 44,1%), що «війна» триває лише тому, що вона вигідна українському уряду і олігархам.

Аналітики застерігають: високі рівні недовіри до державних інститутів і низька виборча активність ставлять під сумнів легітимність влади.

Адже навіть ті партії, які подолають 5% бар'єр, не стануть партіями «більшості», разом вони назбирають не більше 40% голосів України. Як себе поведе решта? Той, хто перетягне на свій бік потенціал, той переверне країну до гори дригом.

Віртуальна реальність  Аналіз ситуації свідчить:

По-перше,  в Україні немає «опозиції», а те про що говорять «опозиціонери» нічим не відрізняється від політики влади.

По-друге,  «політична боротьба» зводиться до питання персоналій: хто буде «біля керма».

По-третє,  перевибори не вирішують жодної проблеми: розвиток економіки, торгівля, робочі місця, малий та середній бізнес, інвестиції, стабілізація фінансової системи, доступна медицина і освіта, забезпечення миру.

Питання навіть не обговорюють, все замикається на рівні політичного гасла «Ми за краще майбутнє!». Яке? Де конкретика? Жодного слова.

За три роки після «революції гідності» – «прогресивні» і «уніфіковані» політики повністю відірвалися від своїх виборців і перемістилися у віртуальний світ.

Україні критично необхідна справжня опозиція, яка здатна запропонувати програму розвитку і «взяти» ті 60% громадян, які «випали» з поля зору інших партій. У партій «лівого» спрямування є шанс…

Що може запустити механізм дострокових виборів?   По-перше,  сам Президент. У Парламенті де-юре відсутня коаліція.

По-друге,  зовнішні «друзі», які фінансують та управляють владою через різні фонди (Трамп, лідери ключових європейських країн тощо).

По-третє,  повномасштабна парламентська криза, яка може супроводжуватися вуличними протестами. Ймовірно на фоні відсутності «імунітету» у Гройсмана з різко негативними результатами.

По-четверте,   проблеми з нереалістичним бюджетом.

По-п'яте,  загострення ситуації з зовнішніми кредиторами, після відмови ВРУ голосувати «наосліп» все те, що «наколядували» Порошенко і Гройсман під час секретних переговорів з МВФ.

Скільки бажаючих?  Легіон. Кількість зареєстрований партій – 350. Про більшість з них не знає ніхто, крім засновників. Серед тих, хто зробив ставку на дострокову парламентську гонку є й «серйозні пацани». Перш за все – ветеран української політики «Батьківщина».

Про намір допомогти в «організації» ситуації для дострокових виборів говорив і колишній одеський губернатор Михаїл Саакашвілі, який натякнув на координацію дій з «Самопомочю» і «ДемАльянсом», ще один партнер «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка.

Безумовно зацікавлені у виборах «Опозиційний блок», «Наш край», новий проект «За життя» Євгена Мураєва і Вадима Рабиновича. «Смерть» «Народного фронту» «народила» ще ряд політичних проектів. Так само не збираються йти з арени: Олександр Турчинов, Андрій Парубій та Арсеній Яценюк.

Не слід забувати, і про те, що у багатьох членів НФ є власні політичні бренди, які можуть бути реанімовані. Частина депутатів фракції Яценюка вже шукає собі місця у списках БПП, «Самопомочі», «Батьківщини». Радикальні націоналістичні партії такі як «Свобода», «УКРОП», «Державницька ініціатива Яроша», «Національний корпус», КУН тощо урізноманітнять виборчі бюлетені.

Хоча їх відверта несамостійність і хронічна нездатність домовлятися між собою, зроблять їх суто «технічними партіями» олігархів. Так Дмитра Яроша і «УКРОП» пов'язують з Ігорем Коломойським, а «Національний корпус» – з Арсенієм Аваковим.

Про ліві сили поки говорити не доводиться. Там все вкрито мороком. Жодна не на слуху. Хіба що у окремих регіонах, окремі політики. Але без належного об'єднання вони не створюватимуть серйозної конкуренції. Хіба що на окремих мажоритарних округах.

З якими гаслами йтимуть?  У всіх однаковий «широкий спектр однотипного набору»: «проти корупції», «соціальний пакет»  (зниження тарифів, підвищення соціальних стандартів, заборона продажу сільгоспземель, відмова від підвищення пенсійного віку).  Все це слова, де конкретика програм?

За кого голосувати? Кого приводити у владу? Яким чином перевіряти надійність? Вічні питання…

Сергій Осолодкін, для "Херсонці"