Книга політичних джунглів, або Як повертається Яценюк

Якщо уважно стежити…Правда, є одна відмінність. Акела не мав права промахнутись. Лідери ж українських політичних груп нікуди не діваються навіть після найбільш гучних промахів.

У боротьбі за владу вони мають стільки спроб, скільки потрібно.

Подібних історій повернення українська політика знає багато. І, схоже, скоро спостерігатиме ще одну.

Принаймні, такий висновок напрошується після активізації публічної діяльності колишнього прем'єра Арсенія Яценюка.

Після своєї гучної відставки у квітні 2016 року він зумів зберегти лідерські позиції у власній партії і вплив на політичні процеси в країні. Однак на публіку Яценюк фактично не з'являвся.

Осінь цього року стала часом поступового повернення Яценюка в публічний простір. Починаючи із виступу на панелі Ялтинської економічної стратегії, екс-прем'єр майже щотижня давав приводи говорити про себе.

Після майже піврічного мовчання Яценюка це виглядає як початок операції "Повернення".

Однак різких рухів від Арсенія Петровича очікувати не варто. У тому розкладі політичних сил, який сформувався в Україні, зараз повертатись Яценюку просто немає куди.

Як він ішов

"У Порошенка така натура, що він, як щось хоче, то давить, як каток. У нього дивний дуже біоритм, любить ночами працювати. Він кликав Яценюка об 11 вечора – і як каток. "Йди і йди, нащо тобі те прем'єрство". І так, бувало, до 5 ранку. Кілька місяців", – розповідають тепер, через 8 місяців після тих нічних "нарад", співрозмовники в оточенні екс-прем'єра.

Колишній український прем'єр Яценюк, звичайно, не з тієї породи, яку візьмеш вимотуванням. Але й президент атакує не тільки з фронту. За кілька місяців з кінця осені 2015 року навколо Яценюка було створено таку атмосферу, що шансів не піти з посади у нього фактично не залишалось.

Причин цього було кілька.

По-перше, реальна втома активної частини суспільства від відверто в'ялого темпу реформ. Активісти і медіа закидали Яценюку, що замість реформування країни він більше зайнятий узгодженням позицій з олігархами Коломойським і Ахметовим.

Врешті, коли екс-прем'єру довелося таки піти з посади, у Раді переконували, що згадані двоє бізнесменів також були сторонами перемовин з Порошенком про формат відставки Яценюка.

Самі ж розмови про звільнення прем'єра почали лунати в Раді ще з весни-2015. Приводом слугували результати ревізії Держфінінспекцією державних підприємств. На публіку її дані виніс тодішній глава цієї служби Микола Гордієнко, який заявив, що від роботи уряду країна отримала збитків на 7,5 мільярда гривень.

Правда, основна частина порушень стосувались роботи Кабміну часів Азарова – але це не завадило депутатам педалювати цю тему. Головним локомотивом створення слідчої комісії і розслідування проти Яценюка тоді стала Юлія Тимошенко.

Самого Гордієнка швидко звільнили, а в оточенні прем'єра одразу ж заявили про інформаційну атаку. І почасти мали рацію.

Як значно пізніше зізнавалися УП люди з близького оточення Порошенка, президент тоді "заохочував" Тимошенко до боротьби проти Яценюка.

Швидких результатів це не дало, окрім, хіба, того, що власними ж руками АП запалила "зелене світло" росту рейтингів Тимошенко.

Кризу з "документами Гордієнка" навесні 2015-го команді Яценюка вдалось загасити. Але нові проблеми йому створили люди з його ж найближчого оточення.

Після свого останнього виступу в Раді в якості прем'єр-міністра України, Арсеній Петрович ефектно продефілював через сесійний зал і покинув парламент Дмитро ЛарІН, УП

Восени 2015 року розгорілось одразу два великих корупційних скандали, фігурантом яких став один із лідерів і спонсор партії Яценюка Микола Мартиненко.

Спершу Швейцарія і Чехія підтвердили, що розслідують справу проти Мартиненка за 30 мільйонів швейцарських франків "відкату" від чеської компанії Skoda JS. А в листопаді новостворене Антикорупційне бюро за матеріалами статті УП відкрило проти Мартиненка ще й справу за оборудки з урановим концентратом.

Через ці історії у внутрішніх справах України активізувався і зовнішній гравець.

Традиційно дружні з Яценюком представники влади США активно включились в українські розборки і почали тиснути на прем'єра.

 Врешті, щоб не лишити Яценюка у статусі прем'єра, який покриває корупцію друзів, Мартиненку довелося скласти депутатський мандат. З Ради він пішов, але "осад лишився".

Паралельно з цим "загнуздати апетити своїх друзів" від Яценюка почав публічно вимагати тодішній глава Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі.

Грузинський реформатор з українським паспортом майже щодня видавав чергову порцію критики Яценюка і його друзів – Мартиненка, Андрія Іванчука, Арсена Авакова та інших.

Апогею напруга між Саакашвілі і командою прем'єра досягла на скандальне відомому засіданні Ради реформ у грудні 2015-го. Тоді черговий спіч одеського губернатора перервала кришталева склянка, кинута у нього главою МВС Аваковим.

В оточенні Яценюка знову заговорили про змову проти нього, до якої начебто приєднався і Саакашвілі. Врешті, після своєї відставки восени 2016 року, сам Саакашвілі частково підтвердив ті закиди, розповівши, що Порошенко обіцяв йому крісло Яценюка.

Тоді ж, на початку зими 2015-го, атмосфера між двома головними учасниками владної коаліції була дуже напружена, власне, агресивна.

Варто згадати, що буквально за тиждень до згаданого засідання Ради реформ, в парламенті сталася масова бійка, після того як депутат БПП Олег Барна на руках виніс Яценюка з трибуни.

І хоч самому Барні тоді добряче дісталось від Андрія Іванчука, давнього друга прем'єра – проте той інцидент став своєрідним символом: з одного боку, у команді Порошенка дуже прозоро натякнули Яценюку, що готові його "винести". З іншого – "Народний фронт" показав, що битиметься за свого вожака. І якщо треба, то й у буквальному сенсі цього слова.

Однак політика робиться не кулаками. В атмосфері постійних викриттів і критики Яценюк протримався у кріслі прем'єра ще чотири місяці.

Правда, за правилами "сильних", вибив для себе право самому визначати, як і коли він піде. Для цього було розігране одне з найбільш обурливих політичних шоу у Раді.

16 лютого 2016 року ВР мала розглянути звіт уряду Яценюка і проголосувати за відставку його Кабміну. Як з'ясується потім, це була лише ширма до договорняка президента, прем'єра і олігархів – щоб, навпаки, дати Яценюку імунітет від звільнення.

Того дня Рада спромоглась лише визнати роботу уряду незадовільною, але голосів за його відставку заздалегідь не було. Більше того, з АП "калібрували" цифри на табло буквально в режимі он-лайн.

Ця показуха коштувала коаліції останніх "малих" фракцій, які одразу ж вийшли з неї.

Але якщо інших обурило те, що влада так брутально використовує Раду для реалізації закулісних домовленостей – особисто Яценюка розлютила постанова про незадовільну роботу. І коли в квітні він таки погодився піти у відставку, то змусив Раду скасувати і її.

Око за око, публічне приниження за публічне приниження.

Країна очікувала уряду технократів і реформаторів – а отримала уряд Гройсмана. Але це були уже проблеми не Арсенія Яценюка. Він із цієї території був витіснений більш сильним прайдом.

Як розповідають співрозмовники у команді екс-прем'єра, навіть деякі лідери його партії тоді вже вмовляли його піти у відставку.

"Знаєте, ми й самі вже просили його. Казали йому, що вони ж тебе винесуть, подивись, як вони піднімають напругу. Краще самому піти, а потім відродитись", – розповідають у НФ.

І він пішов. Але обіцяв повернутись.

Як він повертається

Після свого виходу із сесійної зали Верховної Ради ще не звільненим прем'єром Яценюк зник майже на півроку.

Співрозмовники УП в обох таборах коаліції переконували, що Арсеній Петрович нікуди не подівся. Він і лідером партії лишається незмінним, і фракцією в Раді фактично керує, і від імені "Народного фронту" веде переговори з Банковою і БПП.

Більше того, навіть місце в "стратегічній раді" у Порошенка зберіг.

Натомість Яценюка частіше бачили на ранкових пробіжках біля Білого дому у Вашингтоні, ніж десь на публіці на батьківщині чи в українських ЗМІ.

  FB Арсеній Яценюк 

Як розповідають джерела УП в НФ, перед відставкою Порошенко пропонував Яценюку різні варіанти продовження кар'єри, у тому числі пост глави НБУ. На що лідер "фронтовиків" нібито двозначно відповів, що не повертається на посади, на яких уже працював.

І поведінка Яценюка, який за свою політичну біографію встиг побувати і міністром, і главою Нацбанку, і прем'єром, і спікером Ради, начебто натякала, що в нього наразі немає політичних амбіцій. Принаймні, поки єдине ще не займане ним крісло – президента – має іншого власника.

Однак ситуація почала змінюватись уже на початку осені.

16 вересня 2016 року Яценюк чи не вперше з'явився з виступом перед публікою в Україні на панелі Ялтинської економічної стратегії.

Засмаглий і неголений, Яценюк дещо вдавано посміхався на початку розмови, але потім у звичній для себе манері почав роздавати на горіхи Росії, яка саме планувала проводити вибори в Криму.

"Чи можемо ми толерувати вибори у російську Думу, які скоро відбудуться? Це незаконно обраний орган уже! Бо РФ проводить вибори на українській території", – пашів гнівом лідер НФ.

Він охоче відповідав на запитання гостей форуму, однак от від розмов із журналістами вправно втік.

Відкрито поспілкуватись з пресою Яценюк прийшов за місяць у стіни парламенту. Тоді він захищав одне із принципових для НФ питань спецконфіскації, яке уже кілька десятків разів з'являлось і валилось у Раді.

Після цього Арсеній Петрович поїхав у закордонне турне. При тому, рівню зустрічей безробітного екс-прем'єра позаздрила б половина діючої Ради і кабміну.

26 листопада Яценюк зустрівся з віце-президентом США Джо Байденом, 14 листопада злітав до канцлерки Німеччини Ангели Меркель, а ще через два тижні у Брюсселі зустрівся із керівниками Ради ЄС, Європарламенту і Єврокомісії.

Як пояснюють в оточенні самого Яценюка, у цих поїздок було одразу кілька завдань. По-перше, екс-прем'єр зумів завести особисті стосунки з усіма цими людьми, і зараз для нього вкрай важливо їх підтримувати. Натомість і американці, і європейці розуміють, що Яценюк без посади – все одно Яценюк-лідер другої найбільшої партії влади в Україні.

"Вони всі знають, що Яценюк прозахідний і до того ж добре розбирається у всіх договорняках всередині України. Але найголовніше, що ці зустрічі – це політична капіталізація Яценюка на майбутнє", – пояснюють у НФ.

Однак щоб мати це майбутнє, екс-прем'єру треба якось розібратись зі своїм політичним минулим.

Як показують опитування соціологів, два прем'єрства коштували Яценюку зокрема і НФ загалом усіх їхніх рейтингів.

І хоч команда Яценюка на останніх виборах показала, що може створити проект "з нуля" і виграти з ним вибори, але Україна зразка 2014-го і Україна тепер – дві мало схожі країни.

Однак Яценюку і тут пощастило. При цьому "підмога" прискакала з такого боку, звідки її мало хто сподівався.

Коли депутат-утікач Олександр Онищенко почав із Європи погрожувати Порошенку і розповідати про корупційні схеми, які начебто виконував для президента, то це, здавалось, мало стосується "Народного фронту".

Але Онищенко, напевно свідомий того, що робить, однією із перших розповів історію про 30 мільйонів доларів на збивання рейтингу Яценюка та його відставку.

У БПП одразу зайняли кругову оборону своєї території, заявивши, що Онищенко просто бреше. А от партнери по коаліції вчинили дуже несподівано.

НФ зрозумів, що це може бути його шансом. Усі одразу згадали про історію з Гордієнком і педалювання тієї теми Юлією Тимошенко, яку якраз пов'язують із Онищенком. У команді президента неофіційно визнають, що олігарх-утікач відповідав за "комунікацію" Банкової і "Батьківщини". І саме через вихід   фракції Тимошенко між президентом і олігархом стався конфлікт, який у підсумку призвів до історії із компроматом.

"Народний фронт" не заперечував слів Онищенка. Навпаки, майже одразу лідер фракції Максим Бурбак вийшов із вимогою до НАБУ назвати "замовників цькування Яценюка".

"Ясно, що ми знаємо, хто це замовив. Але ж ми не можемо просто сказати, що це Порошенко, бо як нам тоді бути з ним у коаліції. Тому публічно й наполегливо натякаємо, мовляв, покажіть замовника", – розповідає депутат НФ.

Як показують опитування соціологів, два прем'єрства коштували Яценюку зокрема і НФ загалом усіх їхніх рейтингів Верховна Рада

 Крім того, дуже "доречною" стала в нагоді історія з фейковми віллами Яценюка в Майями. Один маловідомий блогер на одному  із сайтів заявив, що екс-прем'єр купив 24 вілли у Штатах. Яценюк одразу ж подав в суд, а блогеру довелось вибачатись. Конфлікт вичерпався.

Але Яценюк отримав дуже зручний публічний аргумент, який має підтвердити його тезу про "сплановану інформаційну війну".

Кілька разів саме цей меседж лідер "фронтовиків" повторив і в своєму досить несподіваному першому після відставки виході на українське ТБ.

10 грудня Яценюк з'явився в інформаційній програмі каналу "Україна" олігарха Ахметова, з яким у  нього досі гарні стосунки. Тут же він згадав і про "гроші Онищенка".

Схема з відродження іміджу "того, хто пішов сам", вправно працює.

"Ми казали Яценюку, що краще піти самому. От зараз він має шанс відігратись на цій темі й поступово повертатись", – зізнається співрозмовник у команді Яценюка.

За даними УП, президент Порошенко, який і так дуже болісно реагує на справу Онищенка, від цього прийому НФ просто лютує.

"Ми чудово розуміємо, що Арсеній використовує цю ситуацію. Не виключено, що у нього чи когось із його оточення можуть бути якісь домовленості в цій темі. Але це все дуже підло з його боку щодо президента", – заявив УП співрозмовник із найближчого оточення Порошенка.

Однак у самому НФ переконують, що користуватимуться "аргументом Онищенка" будуть дуже акуратно.

Ні екс-прем'єру, ні його партії перевибори зараз не потрібні. До того ж, хай Яценюк поки не має жодної посади, але у НФ зберігається фактично "блокуючий пакет" у ВР і кабміні. Без "фронтовиків" жодні серйозні питання у цій країні не приймаються.

А лідерства самого Яценюка у його партії ніхто під сумнів не ставить. Хай там що розповідають про великі апетити Авакова, про його прагнення бути №1, але коли країна приймає бюджет, то поруч із Гройсманом сидить не він.

НФ у перемовинах з прохачами із різних груп представляє його лідер – Яценюк. Ну бо хто ще?

У політиці є одне старе й дієве правило: страшно втратити не посаду, а обличчя, тримаючись за неї.

Історія зі звільненням Яценюка мала багато різних сторінок, у тому числі дуже непристойних. Але, як показує практика, український виборець рідко пам'ятає чужі промахи довго.

Тим паче, якщо цей "хтось" поступово перетворюється з "головного корупціонера" – у "жертву олігархічної системи". Хай навіть він цю систему сам дуже успішно обслуговував.

Вожак, що раз промахнувся, майже завжди отримує в Україні шанс повторити спробу ще раз.