Кругова порука та три моделі поведінки: як фракції голосували за зняття недоторканності

Найпринциповіше голосувала "Самопоміч" – фактично за притягнення до відповідальності всіх нардепів.

Опозиційний блок бойкотував голосування. Фракція "Відродження" майже всім складом не прийшла у Верховну Раду. 

"Радикали" захищали лише Євгена Дейдея і Андрія Лозового.

"Батьківщина" одноголосно висловилася за притягнення Борислава Розенблата, Максима Полякова і Михайла Добкіна.

Блок Петра Порошенка і "Народний фронт" не показали одностайності щодо всіх нардепів. 

11 липня в сесійній залі парламенту було гаряче. З погляду багатьох учасників і спостерігачів, Верховна Рада проходила свій чи не найважливіший тест. 

Але для одних це був тест на здатність депутатів відмовитися від привілеїв та відповідати за власні правопорушення, як усі громадяни. А для інших – на їхню готовність "прогнутися" під президента, правоохоронні органи та антикорупційні структури.

Фракції у Верховній Раді під час голосування за надання згоди на притягнення деяких депутатів до кримінальної відповідальності поводилися по-різному. І бажання або небажання голосувати "за" – не є єдиною відмінністю.

Поведінка депутатів під час голосування не була схожою також і в тому, що деякі з них послідовно голосували за зняття недоторканності, тоді як інші воліли захистити колег від "зазіхань" Генеральної прокуратури.

Пофракційний відсоток депутатів, які проголосували "за" надання згоди до притягнення до кримінальної відповідальності, а також відсоток депутатів, які не голосували "за" (голосували "проти", утрималися або не брали участі в голосуванні), але при цьому перебували в сесійній залі. Фракція "Відродження" не представлена, оскільки була відсутня майже в повному складіRADA.GOV.UA

За цим критерієм Громадський рух ЧЕСНО виділив три типи фракцій:

І. "Принципові" фракції

До них належать  "Самопоміч" , яка в усіх випадках давала дозвіл на притягнення до відповідальності одноголосно або майже одноголосно. Лише в одному випадку депутат Іван Мірошніченко не став брати участі в голосуванні щодо Олеся Довгого.

А також  "Опозиційний блок" , депутати якого, перебуваючи в сесійній залі, переважно не брали участі в голосуванні. У такий спосіб вони блокували кримінальну відповідальність колег-нардепів.

ІІ. "Непослідовні" фракції

Ідеться, звісно ж, про " Радикальну партію" , яка в чотирьох випадках майже одностайно проголосувала "за", а коли йшлося про її власного депутата – проголосувала "проти".

А також про  "Волю народу",  що, як правило, утримувалася від голосування, але дещо нерішуче зробила виняток для Борислава Розенблата і Максима Полякова. Два депутати цієї фракції також дали дозвіл і на відкриття кримінального провадження щодо Михайла Добкіна.

ІІІ. "Нерішучі" фракції

Більшість депутатів найбільших фракцій – " Блоку Петра Порошенка"  та  "Народного фронту ", а також  "Батьківщини"  – все ж вирішили не прикривати опальних депутатів. Утім, вони не були ані одностайними, ані цілковито послідовними в такому рішенні. Лише опозиціонера Михайла Добкіна, голосування щодо якого відбувалося вже 13 липня, не було шкода майже нікому з коаліційних фракцій.

Схожою була й поведінка  позафракційних депутатів .

Зауважимо, що депутати  "Відродження"  майже повним складом прогуляли голосування – тому ця фракція й не відображена у нашій візуалізації. Лише під час голосування за дозвіл на кримінальне переслідування Борислава Розенблата 12 з 26 депутатів фракції натиснули кнопку "за".

Друзям  –  імунітет, опонентам  –  справу?

Про кругову поруку "касти" депутатів  загальновідомо достатньо давно: вони вигороджують одне одного, аби не стати наступними жертвами переслідування. Адже, вважається, що кожному з них є що переховувати від правоохоронних органів.

Якщо це справді так, депутати б прагнули захистити насамперед тих колег, з якими їх об'єднують бізнес-інтереси та спільна політична історія. Іншими словами – членів власної фракції.

Чи підтверджують цю нехитру мудрість результати голосування 11 липня? Відповідь на це питання позитивна. "Радикальна партія" та "Воля народу" не здали "своїх".

"Народний фронт", хоч і проголосував більшістю за зняття недоторканності з двох власних депутатів – Євгена Дейдея та Максима Полякова, – зробив це не так одностайно, як у випадку "чужаків" Олеся Довгого та Борислава Розенблата. Утім, можливо, на таку відмінність у голосуванні вплинуло прохання самих звинувачуваних парламентарів дати дозвіл на відкриття кримінального провадження.

І лише Розенблат, позафракційний на момент голосування, був напередодні виключений зі складу фракції "Блоку Петра Порошенка". Тож згоду на відкриття кримінального провадження дала переважна більшість однопартійців.

Імовірно, ідеться в цьому випадку не стільки про принциповість депутатів, скільки про важливість для пропрезидентської фракції успіху ініціативи Генерального прокурора Юрія Луценка, що є ставлеником президента, – ініціативи, яка може вести до посилення позицій останнього в парламенті.

Тим часом біля Верховної Ради триває численна акція за суттєве обмеження депутатської недоторканності.

В Україні діє фактично повна депутатська недоторканність – народного депутата без згоди Верховної Ради не може бути затримано, заарештовано чи притягнуто до кримінальної відповідальності за будь-які злочини. Процедура надання згоди складна та тривала у часі, що дає змогу уникнути покарання.

Активісти ж вимагають залишити лише  депутатський індемнітет  – неможливість притягнення до відповідальності за політичну діяльність, голосування, виступи в Парламенті, які не є образами чи наклепом тощо

За словами народного депутата Юрія Левченка, станом на 12:00 четверга було зібрано необхідні 150 підписів для реєстрації проекту закону про внесення змін до Конституції в частині депутатської недоторканності.