Спалені документи і лінія оборони з лінолеуму: чергові фейки роспропаганди

Російські пропагандисти почали переживати за те, що люди не вірять у «підпільників» у Херсоні і Миколаєві. Аби повірили, вони вигадали неіснуючому персонажу ім’я і прізвище. «Координатор миколаївського підпілля Сергей Лебедев» «розповів» пропагандистському агентству «РИА «Новости» «про підготовку втечі Херсонської адміністрації».

«У якості доказів Лебедев наводить примітний факт, який відслідкували місцеві мешканці: у державних установах виникли чисельні невеликі загоряння. Найімовірніше, пожежі — останній штрих у знищенні документів». Жодних доказів, крім вигадок, пропагандисти традиційно не навели.

Також неіснуючі підпільники повідомили окупаційні «КП» про те, що « СБУ зобов’язало херсонських священників примушувати парафіян вступати у ЗСУ. Відповідні інструкції були отримані у Церкві євангельських християн-баптистів, Церкві Віри Євангельської, в УГКЦ і в ПЦУ».

Жодного дня без вигадок не минає на окупаційному телеграм-каналі «Жизнь в оккупации». Ось витяги з останніх публікацій. «Невідомий військовослужбовець ЗСУ, який назвався Антоном, після спільного розлиття спиртних напоїв рано-вранці потай пішов, вкравши у мешканки Херсона 40 тисяч гривень, а також смартфон, ноутбук і 3 пляшки віскі». «У районі центрального ринку на херсонця напав невідомий у формі ЗСУ, вдаривши в область обличчя рукою, а після того в область живота ногою, а коли він упав, відібрав у нього золотий ланцюг з хрестом, телефон, гаманець і зник у невідомому напрямку. Сума збитку — 60 тисяч гривень». «Жителя Херсона на імпровізованому блокпості на в’їзді у місто зупинили четверо озброєних військових і під загрозою зброї забрали автомобіль Хюндай Соната, смартфон і 16 тисяч гривень після чого побили і зникли у невідомому напрямку». «Для інженерних споруд ЗСУ на околицях Херсона активно використовувались речі, вкрадені у найближчих населених пунктах: паркани, дахи, лінолеум, двері, ковдри, ліжка, посуд, побутова техніка, електроніка і особисті речі»…

А хтось же подібній маячні вірить!

Богдан СТРАЖАК,