Страх і ризик: чому не виплачувати кредити стане ще складніше
6 лет назад 0
Яким чином розширюються права банків і чим це загрожує позичальникові
3 липня Верховна Рада прийняла в другому читанні законопроект №6027-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про відновлення кредитування». Норми, закладені в документ, громадськістю були сприйняті неоднозначно. Зокрема, висловлювалася думка, що посилення вимог до позичальників лише відлякуватиме їх від кредитного ринку. Хоча саме в банківському середовищі закон був прийнятий більше ніж схвально. Mind вже публікував думку про те, чи можна вважати цей документ справді «революційним». Тепер пропонуємо вашій увазі аналіз саме тих нововведень, які викликали найбільш жваву дискусію. Єгор Штокалов, керуючий партнер Адвокатського бюро «Штокалов і Партнери», перерахував інструменти, за допомогою яких передбачається кардинально виправити ситуацію з неплатежами і захистити права кредиторів.
Зазначений законопроект істотно підсилює права кредиторів і надає їм безліч інструментів, щоб досягти реального виконання боргового зобов'язання як боржником, так і його поручителями. Все залежить від того, наскільки грамотно кредитор зможе прописати механізми і процедури погашення боргу боржником або його поручителями.
Текст прийнятого законопроекту містить кілька принципових нововведень щодо захисту прав кредиторів у країні.
По-перше, кардинально змінився інститут поруки. Внесено суттєві зміни до норм Цивільного кодексу України, зокрема – до ст. 599 ГК України: порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника (кредиту), такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, який існував до такої зміни зобов'язання. Раніше норма закону вказувала на припинення поручительства як такого, чим активно користувалися поручителі.
Також збільшено законодавчий термін пред'явлення вимоги до поручителя з одного до трьох років, а кредитор і поручитель можуть самостійно визначити термін дії поручительства. Крім того, ліквідація боржника також не припиняє зобов'язань за договорами поруки, за умови, якщо до дня внесення до реєстру запису про припинення кредитор встиг подати позов до поручителя.
По-друге, на окрему увагу заслуговує можливість коливання процентної ставки в рамках визначеного сторонами коридору. Законопроектом передбачено як право кредитора збільшувати процентну ставку, так і обов'язок знижувати її в порядку, передбаченому кредитним договором. Якщо ж боржник не згоден з новою процентною ставкою, то протягом 30 днів він зобов'язаний погасити свій кредит в повному обсязі.
По-третє, законопроектом також визначено порядок позасудового врегулювання боргу шляхом звернення стягнення на заставне майно. А саме – перехід прав власності (з процедурою держреєстрації таких прав) на всі предмети іпотеки, які виступають забезпеченням за основним зобов'язанням, до іпотекодержателя (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом придбання його у власність іпотекодержателем) або до покупця (якщо стягнення звернено на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі). Ця норма дозволить кредиторам з великим успіхом відстоювати свої права в судах.
І «вишенькою на торті» можна вважати норму, згідно з якою наявність в Державному реєстрі прав на нерухоме майно відомостей про будь-які обтяження, обмеження, арешти та інших заборон щодо предмета іпотеки, що виникли після державної реєстрації іпотеки, не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем.
Тепер банки зможуть доопрацювати свої кредитні договори і прописати в них жорсткіші гарантії виконання кредитних зобов'язань, що позитивно вплине на динаміку повернення кредитів. Але для позичальників законопроект не надає жодних заходів контрвпливу на кредитора. За таких умов позичальники обережніше підходитимуть до питань отримання позик. Але чи захочуть вони брати кредит під ризик збільшення процентних ставок? Навряд чи, адже такі умови у вітчизняних реаліях не прогнозовані.