томіліна пожалілась пропагандистам на те, що люди її не люблять

Фейкова голова фейкової обласної думи тетяна томіліна виступила в ефірі окупаційного «Радио Комсомольская правда». Почувала себе комфортно, оскільки питання їй ставив соратник алєксандр малькєвіч. Разом з іншою ведучою та «спікеркою» вони поговорили про «долю новороссії».

Зрадниця томіліна у розмові відразу дистанціювалась від Херсонщини і херсонців. Спочатку заявила, що у жителів області не така ментальність: «Але ви не забувайте, що все одно залишається ця ментальність території, яка знаходилась, вплив тридцятирічного іга, хай це так звучить». А почалось все, за словами колаборантки, з того, що «всі закони були направлені у бік Європи», про «спадок Радянського Союзу» не говорили і «трішечки змінили історію». А потім… Кучма написав книжку «Україна — не Росія». Так, так, не смійтесь, але саме це стало, як сказала томіліна пропагандистам, «червоної рискою» і «ось це все зараз впливає на тих людей, які зараз у нас знаходяться».

Аби міняти цю ментальність, зрадниця закликала «дітей 14-15 років вивозити на материкову частину Російської Федерації», «щоб вони бачили те, що є тут, і те, чого не було на Україні». Хоча для чого туди їхати — те, чого не було в Україні, жителі Херсонщини і так побачили з приходом окупантів. Краще б не бачили!

Похизувалась сепаратистка і тим, що ще у 2015 році «підтримала Донбас, вважала, що це громадянська війна, вся ця жовто-блакитна атрибутика ніколи не була моєю». На запитання, яке давно мучить нормальних людей, чому її ще тоді не забрали компетентні органи, томіліна відповіла наперед: «Я не присіла лише тому, що мій навчальний заклад і всі хатинки, ці служби — це все були мої випускники, в основному». Шкода, але нічого, злочинниця ще сяде у буцегарню. Або, як каже сама кандидат філологічних наук, «присяде».

Були в інтерв’ю і зізнання, які мали б робитись у психлікарні. Так, коли росіяни зайшли у Херсон, томіліна поводила себе зовсім неадекватно: «Коли була можливість, я всім кричала: «Працюйте, браття!». Вони думали, що якась міська божевільна».

Так само, а, може, і гірше про колаборантку думали люди, які її знали: «Було важко, коли ти йдеш — маленьке місто Херсон, ти публічна людина, коли люди не знають, як себе повести, вони переходять на інший бік вулиці… Так склалось, я залишилась сама. Руку допомоги мені ніхто не простягнув. Тому якось так».

Ну, що тут додати? Хіба що українське прислів’я: «Хто любить лише себе, того люди не люблять». Хоча ні — томіліна ж, крім себе, ще і путіна любить. Чи вдає, що любить?

Богдан СТРАЖАК,