Вигадуючи казки про правобережжя, пропагандисти «не бачать» жах у себе

«Більше 300 жителів правобережжя Херсонщини примусово вивезені зі своїх будинків, — верзуть казна-що пропагандисти з окупаційного телеграм-каналу «Главное в Херсоне и области». — П орожні будинки займають у кінцевому рахунку бойовики ЗСУ. Користуючись благами залишеної цивілізації, ті ні у чому собі не відмовляють і обживають цивільні домоволодіння».

А що за версією пропагандистів роблять у цей час російські окупанти на лівобережжі? Правильно, спостерігають за тим, як «розташовуючись у будинках, ЗСУ підробляють і розповсюджують неправдиву інформацію про удари з боку ЗС РФ по цивільній інфраструктурі». Чи є на світі ненормальні, які вірять такій маячні, спитаєте? У тому то й річ, що є, інакше б російські пропагандисти вже давно вимерли, мов ті динозаври.

Казки про «злочини» ЗСУ продовжують вигадувати і на окупаційному телеграм-каналі «Жизнь в оккупации». В одній вигаданій історії троє українських військових забрали у мешканки Херсона її «Фольксваген Туарег». «Коли постраждала відмовилась віддавати ключі, злочинці вдарили її по обличчю, забрали їх і поїхали у невідомому напрямку» . В іншій казці житель Херсона постраждав серйозніше — закриту черепно-мозкову травму і перелом лівої променевої кістки він отримав «в обмін» на свій «Ксяомі Редмі» і портмоне з 13 000 грн. Винні, за словами казкарів, у цьому також військові. Ноутбук «Асус» і гроші (всього 22 000 грн.) пропали з квартири ще однієї вигаданої херсонки. Героїні казки вдома не було, тож фізично вона не постраждала.

А от історію з окупаційного телеграм-каналу «Капитан Очевидность в Херсоне» можна вважати, скоріше, винятком. Автор доклав до неї фото документів, адже повірити на те, що беззаконня твориться саме на окупованому лівобережжі, читачам пропагандистських новин важко. Під документами розміщено пряму мову жительки Чаплинки, чийого чоловіка Сергія Подмаска ще 9 серпня серед ночі просто зі свого будинку, надягнувши кайданки, забрали п’ятеро чоловіків у камуфляжній формі, з вогнепальною зброєю, сказавши, що вони є співробітниками силових структур. «При цьому мій чоловік не вчиняв жодних протиправних дій, є індивідуальним підприємцем, працює у сфері сільського господарства,  — написала жінка. —  Після того, як незаконно забрали мого чоловіка, я залишилась одна з малолітніми дітьми 2020 і 2016 років народження. Відомостей про долю мого чоловіка правоохоронні органи не надають. Я написала у поліцію, слідчий комітет, суд, на сайт президента, уповноваженої з прав людини…»

Ось так, вигадуючи страшні казки про життя на правому березі, пропагандисти з усіх сил роблять вигляд, що не помічають жахливу реальність на лівому.

Богдан СТРАЖАК,