Володимир Гройсман: тендери для родичів і невиконані обіцянки прем’єра

Трудову діяльність Володимир Гройсман розпочав із 14 років. Перший досвід роботи – слюсар на підприємстві «Школяр». Через два роки його призначили комерційним директором підприємства «ОКО». Згодом він очолив ПП «Юність». Такий стрімкий кар’єрний зліт не обійшовся без допомоги батька – Бориса Гройсмана, який був головою «Школяра» і засновником «Юності».

З 1995 по 2002 роки Володимир Борисович обіймав керівні посади в кількох комерційних структурах. Деталі про те, що це були за структури і які посади, невідомі.

У 2003 році молодий бізнесмен отримав вищу юридичну освіту. В офіційній біографії зазначено, що навчався він лише три роки. Хоча в Україні вищу освіту можна отримати мінімум за чотири.

Мер і міністр

У 2002 році Гройсман переміг на місцевих виборах до Вінницької міської ради. У цей час він налагодив дружні взаємини з тодішнім мером Вінниці Олександром Домбровським, а через нього і з Петром Порошенком.

Нові знайомства допомогли йому отримати посаду секретаря міськради. У листопаді 2005 року Володимир Борисович став виконуючим обов’язки міського голови Вінниці. Через кілька місяців за підтримки «Нашої України» 28-річний Володимир Гройсман переміг на виборах мера. Він став наймолодшим міським головою обласного центру в Україні. Удруге перемогу здобув у 2010 році з рекордною підтримкою – майже 78% голосів. Також був віце-президентом Асоціації громад і міст України з питань ЖКГ.

Вінничани по-різному оцінюють роботу мера Гройсмана. Одні звинувачують його в корупції та знищенні бізнесу, інші хвалять за перетворення Вінниці на затишне європейське місто.

Один зі скандалів, у який потрапив Гройсман на посаді мера, – передача муніципальної земельної ділянки загальною площею 3400 кв. м фірмі «Юність», яка за документами належала його батьку, під будівництво торгового центру «Магігранд».

У жовтні 2007 року «Юність» взяла у Кредитпромбанку кредит на два роки розміром $10,8 млн на будівництво торгового центру. Коли настав термін виплати, виявилося, що гроші зникли. Гройсмани вийшли зі складу засновників компанії «Юність». Згодом Вінницький господарський суд визнав фірму банкрутом. Проблема виплати кредиту впала на державу.

Також мешканці Вінниці звинувачують Володимира Борисовича у крадіжках на асфальтуванні міста. Родичам Гройсмана належали цементні заводи. Тому ці послуги він замовляв у них. До того ж, аби перенаправити максимум бюджетних коштів у свої фірми, деякі вулиці ремонтували ледь не щодватижні, на інших лишалися яма на ямі.

Досягненнями Гройсмана на посаді міського голови Вінниці називають створення електронної системи управління, урегулювання проблеми стихійної торгівлі. Місто облагородили. На вулицях з’явилися списані швейцарські трамваї 1952 року випуску. На низку проектів гроші надав Благодійний фонд Петра Порошенка.

Після Революції гідності, Володимира Гройсмана запросили в Кабмін на посаду віце-прем’єр-міністра України – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Очевидно, не обійшлося без протекції Петра Олексійовича.

В уряд Володимир Борисович прийшов із метою провести децентралізацію влади та реформу місцевого самоврядування.

1 квітня 2014 року з ініціативи Гройсмана уряд ухвалив Концепцію реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади в Україні. Для її реалізації громади мали отримати фінансовий ресурс у вигляді місцевих і частини загальнонаціональних податків. Але справи йшли повільно. Обіцяна фінансова незалежність регіонів виявилася лише перерозподілом доходів від збору податків, що було не на користь місцевій владі.

Спікер, а потім прем’єр

У 2014 році Володимир Гройсман на позачергових парламентських виборах пройшов до Верховної Ради за списком Блоку Петра Порошенка. 27 листопада його обрали головою парламенту. На перших засіданнях нової Ради стало зрозуміло, що спікер досить вільно трактував регламент і не завжди діяв прозоро. Нині, коли говорять про його головування у Верховній Раді, згадують голосування по десять разів за один і той же документ, скандали з не включенням до порядку денного законопроектів від опозиції та нічні голосування.

14 квітня 2016 року Верховна Рада підтримала кандидатуру Володимира Гройсмана на посаду прем’єр-міністра. Виконання обов’язків Володимир Борисович розпочав зі словами: «Я вам покажу, як керувати державою».

У лютому цьогоріч, підбиваючи проміжні підсумки своєї роботи, Гройсман відзвітував про економічну стабілізацію, електронні декларації, систему державних закупівель ProZorro, ремонт доріг і підвищення «мінімалки».

Однак експерти менш оптимістично оцінюють його роботу. Наприклад, вони погоджуються на прогнозоване 3% зростання ВВП у 2017 році, однак стверджують, що українці цього не відчують. Адже для підвищення соціальних стандартів необхідні 4-5 років.

Упровадження е-декларацій поки що теж не має результатів. Національне агентство з питань запобігання корупції ще жодної не перевірило.

Недопрацьовано й систему державних закупівель ProZorro. Підприємці стверджують, що корупція у проведенні тендерів не зникла. Заявку на участь у них подають «фірми-одноденки», які фактично занижують реальну ціну на виконання робіт. Тому компанії, які надають реальні розрахунки, втрачають шанси на виграш. При цьому керівники підставних фірм пропонують угоду – зняти свою пропозицію в обмін на винагороду. Інша схема – для участі в тендері прописують нереальні вимоги під конкретну компанію.

Щодо проекту капітального ремонту доріг, то поки цього не сталося. Уряд Гройсмана, як і його попередники, зупинилися на «ямковому» ремонті. А ті дороги, за які все ж вирішили взятися серйозніше й відремонтувати за новітніми технологіями, швидко руйнуються.

Підвищення мінімальної заробітної плати поки що теж не дає очікуваних результатів. Бізнес ще глибше пішов у «тінь» і зросла вартість споживчого кошика.