Затягнута кульмінація. Нові альянси у владі під прицілом «інформаційної зброї»

У багатьох бойовиках є момент, коли з десяток осіб стоять із націленою один на одного зброєю, бракує лише першого пострілу, щоб розпочалася бійня.

Подібну ситуацію спостерігаємо зараз в українському інформаційному просторі: урядовці, політичні сили, групи впливу і силовики націлили свою "зброю", провівши одне проти одного кілька інформаційних кампаній. 

Усе почалося в липні, після останнього в сезоні засідання Верховної Ради. На ньому остаточно розсварилися представники "неформальної коаліції", що голосувала за урядові і президентські законопроекти.

Таким чином порушився хиткий баланс інтересів, який існував кілька місяців.

В загальних рисах битву можна описати так:  БПП і НФ намагаються натиснути  на залишки "реформаторів" у владі, на незручних чиновників, а також на парламентських партнерів.

Але часом ця логічна схема руйнується. Адже частина учасників "змагання" вже встигла полити брудом друзів своїх друзів і надати допомогу друзям своїх ворогів.

Знаковою також є позиція проросійських медіа і власне  російського лобі .

Іще на початку нинішнього року вони просували в українських медіа десятки власних меседжів. Тепер вони майже цього не роблять. Проте "допомагають" сваритися вітчизняним політикам, всіляко роздуваючи скандали між ними.

І часто, у війнах влади проти "реформаторів" – підтримують саме владу.

І. АТАКИ НА "РЕФОРМАТОРІВ"

Ще навесні 2017 року ми бачили серйозний конфлікт між Володимиром Гройсманом та "Народним фронтом" з одного боку, – і з групою Ігоря Кононенка, яка має, зокрема, вплив на Генпрокуратуру, з іншого.

Але тепер обидві ці групи проводять в медіаполі спільні атаки.

Відомство Юрія Луценка регулярно озвучувало підозри на тих політиків, з якими не ладнав кабмін. Їх заяви часто  поширювалися в медіа форсовано  – у вигляді інформаційних кампаній, у яких, зокрема, брали участь і медіа, прихильні до "Народного фронту" – Цензор.net та Еспресо.

Одною з мішеней такого інформаційного тиску стали чиновники, що мають імідж "реформаторів". З-поміж цієї когорти з-під прицілу вийшла хіба що голова МОЗ Уляна Супрун, щодо якої у липні-червні знизилася кількість критики – можливо, завдяки заступництву голови держави.

Частину цих атак – проти міністра фінансів Олександра Данилюка, проти голови "Нафтогазу України" Андрія Коболєва – коментатори уже пов'язали з так званим "департаментом Кононенка-Грановського" – департаментом економічних розслідувань Генпрокуратури.

Цікаво, що наразі в медіа-полі не помітно консолідації між "постраждалими" чиновниками: Данилюк, Коболєв та інші не підтримують одне одного публічно. В кращому разі вони, як Володимир Омелян, намагаються домовитися з провладними політсилами. Втім, міністра інфраструктури далеко не всі експерти зараховують до "реформаторів".

Конфлікт 1. "Податкові проблеми" міністра фінансів

Дійові особи:  нардепи від НФ Сергій Пашинський і Тетяна Чорновол, генпрокурор Юрій Луценко  VS   міністр фінансів Олександр Данилюк, окремі економічні експерти  
Кількість публікацій у вибірці ТОП-100 медіа:  369  
Орієнтовна кількість контактів з аудиторією:  3,0 мільйони

Cуть конфлікту:

Від середини липня роздмухується історія про нібито ухилення від сплати податків міністра фінансів Олександра Данилюка. Тетяна Чорновол марно намагалася привернути увагу медіа до своїх заяв – аж поки до інформпростору через "Українські новини" не потрапила інформація, що з подачі Генпрокуратури суд вирішив перевірити чиновника.

Тут уже ЗМІ мусили звернути увагу на конфлікт. Щоправда, більшість із них проігнорували решту обвинувачень, озвучених на адресу Данилюка, зокрема, про нібито зв'язок із Льовочкіним.

Тези, які просувалися сторонами конфлікту щодо міністра фінансів Данилюка. Кількість контактів з аудиторією повідомлень у ТОП-100 українських інтернет-медіа, на телебаченні, радіо та у пресі з 31 липня до 10 серпня 2017 

Данилюк відбив атаку кількома постами у Facebook, які широко цитували медіа: мовляв, він не проти перевірки, якщо її проведуть фіскали, а не прокурори.

Однак напередодні Дня незалежності до вимог відставки Данилюка підключилася вже "важка артилерія" – генпрокурор Юрій Луценко і однопартієць Чорновол Сергій Пашинський.

На ці заяви міністр публічно не відповідав – і вони суттєво змінили "рахунок" у цьому інформаційному протистоянні.

Конфлікт 2. Антикорупціонери "на мушці"

Дійові особи:  Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін, редактори "Дзеркала Тижня" Юлія Мостова і "Новое время" Олександр Сич, представники громадянського суспільства, міжнародних організацій і нардепи-єврооптимісти VS ГПУ, Сергій Пашинський, екс-нардеп Микола Мартиненко, Олег Ляшко
Кількість публікацій у вибірці ТОП-100 ЗМІ:  164
Орієнтовна кількість контактів з аудиторією:  4,0 мільйони

Cуть конфлікту:

Різко негативним для Генеральної прокуратури іміджевим кроком стало відкриття кримінальної справи на голову ЦПК Віталія Шабуніна за "побиття блогера" Всеволода Філімоненка.

Про це написало чимало інтернет-медіа, зокрема, 24 канал (51 публікація), ТСН і 1+1 (по 17), НВ (15), Страна (11), УП (10), Цензор.НЕТ (8). З телеканалів увагу звернули 24 канал (15 сюжетів), ЗІК і Еспресо (по 2), ICTV, NewsONE і ТРК "Україна".

Переважна більшість матеріалів містила меседжі захисників Шабуніна і критиків ГПУ.

Конфлікт 3. Амбіційний "Нафтогаз"

Дійові особи:  менеджмент НАК "Нафтогаз України" VS міністр енергетики Ігор Насалик, віце-прем'єр Степан Кубів і прем'єр Володимир Гройсман
Кількість публікацій у вибірці ТОП-100 ЗМІ:  705
Орієнтовна кількість контактів з аудиторією:  4,1 мільйонів

Cуть конфлікту:

На початку липня "Нафтогаз України" міг насолоджуватися відверто позитивною тональністю медіа-потоку: після перемоги у Стокгольмському арбітражі над "Газпромом" українські ЗМІ з готовністю транслювали меседжі держкомпанії.

Але вже з 19 липня міністр палива, енергетики і вугільної промисловості Ігор Насалик включився у відкрите протистояння з НАК, звинувативши його в недолугому управлінні ГТС України. До цього часу міністр вів боротьбу за контроль над "Укртрансгазом" переважно непублічно.

Заяви Насалика підтримало і його керівництво: прем'єр Володимир Гройсман і віце-прем'єр Степан Кубів підтримали обвинувачення міністра енергетики, виставивши "Нафтогаз" винним у майбутньому підвищенні цін на газ – що насправді було вимогою МВФ.

А згодом до атаки долучилася і Генпрокуратура, відкривши справу за фактом звільнення 1 серпня Ігоря Бурака з посади віце-президента-головного інженера ПАТ "Укртрансгаз". У цьому випадку першою про справу повідомила "Економічна правда".

Динаміка тональності повідомлень про "Нафтогаз України" залежно від обговорюваних тем. Кількість повідомлень у вибірці ТОП-100 інтернет-медіа, на телебаченні, радіо та у пресі, 1 липня – 15 серпня 2017 

Відбити інформаційну атаку "свого" Кабміну виявилося набагато складніше, ніж "чужого" "Газпрому": після 17 серпня негатив про "Нафтогаз" почав в інформаційному полі переважати над позитивом.

Конфлікт 4. Битва за залізницю

Дійові особи:  Володимир Омелян, генпрокурор Юрій Луценко  VS  Войцех Балчун, прем'єр Володимир Гройсман, віце-прем'єр, міністр економрозвитку Степан Кубів
Кількість публікацій у ТОП-100 ЗМІ:  160
Орієнтовна кількість контактів з аудиторією:  828,9 тисяч

Cуть конфлікту:

На початку серпня директор "Укрзалізниці" Войцех Балчун пішов з посади нібито за сімейними обставинами. Так завершилася його тривала війна з міністром інфраструктури Володимиром Омеляном, який постійно звинувачував Балчуна в непрофесійності і терпимості до корупції.

Ця полеміка тривала понад півроку зі змінним успіхом – адже Балчуна підтримував прем'єр, а рупори "Народного фронту" утримувалися від участі в конфлікті між двома своїми "друзями".

І тільки в серпні позиція Омеляна в медіа почала однозначно переважати, особливо після того, як до його обвинувачень приєднався генпрокурор Юрій Луценко.

Тут так само "чемпіонами" з кількості публікацій стали "24 канал" і "Цензор.НЕТ". Ці видання близько 20 разів публікували новини про звільнення Балчуна і корупцію на УЗ, яку Балчун не зміг спинити.

Зараз позицію Омеляна можна вважати сильною: коли опозиційні видання, зокрема "Страна", запустили проти нього кампанію щодо нібито надто дорогого відпочинку у Туреччині – його активно захищали лояльні до Народного фронту Еспресо і Цензор.НЕТ, а на 24 каналі нардеп з БПП Олександр Грановськийзаявив, що на Омеляна напали бездоказово.

ІІ. АТАКИ НА ПОЛІТИЧНИХ ПАРТНЕРІВ

Для тиску на ситуативних союзників у парламенті влада використовувала ті самі інструменти, що й стосовно міністрів. Більшість справ порушував уже згаданий одіозний департамент ГПУ.

Дісталося групам "Відродження" і "Воля народу". До представників Радикальної партії теж постійно проявляли увагу силовики, регулярно повідомляючи про затримання або порушення проти них кримінальних справ.

Не кажучи вже про "проукраїнську опозицію" на зразок Садового, Саакашвілі та "Демальянсу" – інформаційні війни з якими ми тут переказувати не будемо.

Конфлікт 5. Тиск на Віталія Хомутинніка

Дійові особи:  народний депутат Віталій Хомутиннік VS ГПУ
Кількість публікацій у вибірці ТОП-100 ЗМІ:  94
Орієнтовна кількість контактів з аудиторією:  340 тисяч

Cуть конфлікту

В серпні ГПУ заявила про розслідування несплати податків головою фракції "Відродження" Віталієм Хомутинніком.

Інформацію про це так само було злито через "Українські новини". Однак, у цьому випадку не було зафіксовано публікацій з ознаками замовності – судячи з усього, депутата не намагалися "знищити" інформаційно, а імовірною метою був вплив на нього.

Конфлікт 6. Насалик проти Димінського

Дійові особи:  бізнесмен Петро Димінський – міністр палива, енергетики і вугільної промисловості Ігор Насалик
Кількість публікацій у вибірці ТОП-100 ЗМІ:  24
Орієнтовна кількість контактів з аудиторією:  368,5 тисяч

Cуть конфлікту:

В серпні стало відомо, про арешт квартири, будинку і ділянки в Козині міністра палива, енергетики і вугільної промисловості Ігоря Насалика. Медіа пояснювали, нібито Насалик 2014 року заборгував 3,3 мільйонів доларів західноукраїнському паливному олігархові Петрові Димінському.

Цю інформацію поширили спочатку видання, які займаються публікаціями компромату, а також регіональні прикарпатські медіа. Але згодом історія вийшла і на телебачення – про це двічі говорили на "24 каналі", і 1 раз – на "Інтері".

Однак дуже скоро іміджеві проблеми з'явилися в самого Димінського. З 18 серпня вчасно виникла і активно розганялася на телеканалах і в медіа історія про ДТП з ймовірною участю Димінського. Найбільше про аварію писали ТСН – 61 публікація, 24 канал – 44 публікації, УП – 22, НВ – 18, Цензор.НЕТ – 17, Страна – 15.

Конфлікту теж можна надати політичного забарвлення, зважаючи на те, що Димінський є одним із власників паливно-промислової групи "Континіум", близької до депутатської групи "Воля народу", яка часто голосує синхронно із фракціями більшості. Окрім того, він є співвласником телеканалу ZIK, де іще нещодавно вів свою програму Міхеіл Саакашвілі.

ІІІ. КОЛИШНІ "РЕГІОНАЛИ"

А от "Опозиційний блок" цього літа був на периферії інформаційних війн. Принаймні, влада, після позбавлення недоторканості Михайла Добкіна, його майже не зачіпала.

Тому цій політсилі лишалося сваритися з партією "За життя", яка раніше підтримувала деякі ініціативи групи "Приват", і з умовним крилом "реформаторів" в особі "Нафтогазу України".

Конфлікт 7. П'ять мільйонів для Рабиновича

Дійові особи:  позафакційні нардепи Вадим Рабинович і Євгеній Мураєв  VS нардеп з Опозиційного блоку Сергій Льовочкін
Кількість публікацій в українських ЗМІ:  56
Орієнтовна кількість контактів з аудиторією:  64,5 тисяч

Cуть конфлікту:

Сварка між двома вихідцями з Партії регіонів майже не зачепила топових медіа. Найбільше – по 3 публікації – про неї зробили Dsnews, Комментарии та Вести.

23 серпня соратник Рабиновича в партії "За життя" нардеп Євгеній Мураєв заявив на своєму телеканалі NewsOne, що "ОБ" взагалі не опозиційна партія, тому що постійно підтримує реформи та законодавчі ініціативи президента.

Конфлікт досяг піку після Дня Незалежності, коли Рабинович заявив, що Льовочкін пропонував йому за лояльність 5 мільйонів доларів, і буде "мочити" його на "Інтері", якщо не стане слухнянішим. Рабинович, нібито, від грошей відмовився.

Конфлікт 8. Фірташ проти Нафтогазу

Дійові особи:  менеджмент НАК "Нафтогаз України", Енергетичне співтовариство  VS  Дмитро Фірташ
Кількість публікацій у вибірці ТОП-100 українських ЗМІ:  5
Орієнтовна кількість контактів з аудиторією:  204 тисячі

Cуть конфлікту:

Ідея про те, що облгази, більшість з яких опосередковано контролює Дмитро Фірташ, є непотрібною ланкою між "Нафтогазом України" та споживачами, – не нова. Про це говорила ще Юлія Тимошенко за часів свого прем'єрства.

Однак у липні дискусія поновилася після того, як НАК створив конкурента для облгазів – "Газопостачальну компанію "Нафтогаз України". НАК поскаржився, що Кабмін не поспішає скасовувати правила, за якими газозбутові компанії лишаються монополістами на ринку.

Енергетичні експерти, які раніше неодноразово поширювали меседжі "Газпрому", кілька разів критикували ці плани "Нафтогазу". Однак значного поширення дискусія не мала: аудиторію і медіа набагато більше цікавила ціна на газ, аніж формат поставки.

IV. ЩО НИНІ СТИСКАЄ "РУКА КРЕМЛЯ"?

Знакове місце в цих умовах посіли проросійські медіа.

Останнім часом вони зіткнулася з кількома очевидними поразками, коли Москва не змогла ефективно донести свої меседжі до української аудиторії. Так сталося після запуску безвізового режиму, заборони російських соцмереж або перемоги "Нафтогазу України" над "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі.

Тепер, судячи з усього, кремлівські пропагандисти змінили свою стратегію щодо України.

Ми майже не фіксуємо власних меседжів, які просували би проросійські медіа. Натомість вони активно підхоплюють меседжі описаних вище конфліктів. При чому у суперечках між "владою" та "реформаторами" вони неодноразово виступали саме на боці влади.

Для прикладу достатньо звернути увагу на їх участь у кейсах щодо Данилюка та "Нафтогазу України".

Участь проросійських медіа у внутрішньоукраїнських конфліктах. Кількість контактів з аудиторією (у кейсі "Нафтогазу") і кількість публікацій (у кейсі Данилюка) у вищезазначених вибірках 

Звісно, це ще не означає "договорняка" влади з Росією. Скоріш за все, російське лобі долучається до сварок з власної ініціативи.

Однак зрозуміло, що з такими "помічниками" осінній політичний сезон, вочевидь, буде спекотнішим, ніж нам могло здатися.