7 місяців росіяни тримають в полоні херсонця без ноги і погрожують вивезти його в Москву

Микола Петровський — цивільний херсонець, волонтер, людина з інвалідністю, має протез на лівій нозі. 27 березня 2022 року Миколу викрали в центрі окупованого Херсона. За кілька місяців рідні дізналися, що його утримують у тимчасово окупованому Криму.

Про Миколу Петровського ми говорили з його нареченою — Даяною Демченко.

Півроку вважався зниклим безвісти… Даяна Демченко: Після того, як Миколу забрали з центру міста, ми почали його шукати. Не було взагалі ніякої інформації. Ми ходили в російську комендатуру в , запитували, нам нічого не відповідали. Півроку ми були в інформаційному вакуумі, і те, що переживали батьки і я разом з ними, не передати словами.
І лише через шість місяців ми дізналися, що він перебуває у Сімферопольському СІЗО. До того нам ніхто не підтверджував цю інформацію, хоча ми писали запити в усі СІЗО, але його не підтверджували у жодному такому закладі. До речі, там дуже багато сидить таких хлопців, і їх не підтверджують, поки не висунуть їм якісь обвинувачення.

• Викрадених людей не підтверджують, поки не оголосять їм обвинувачення

«Агент СБУ» Він з’явився на зв’язку, тому що йому в Криму надали адвоката і він подзвонив від нього. Я не знала, як діяти далі, чи варто висвітлювати цю ситуацію, чи не стане йому від цього гірше, чи не почнуть з нього знущатися ще більше через .

У Росії його показували по всіх каналах, зняли про нього цілий фільм. Вони говорили, що він — «агент СБУ», який нібито передавав інформацію про дислокацію військ, а потім по цих локаціях наносилися удари, за що йому «шиють» від 10 до 20 років ув’язнення. Наразі у нас залишилося дуже мало часу, адже його просто перевезуть і все. Незабаром буде суд, до нього залишилося два тижні, і після суду його вивезуть до Москви. Цю інформацію я отримала від його представників на тій стороні. Росіяни дуже поспішають, бо їм просто немає де отримати ув’язнених. СІЗО просто переповнені.

• Росіяни дуже поспішають з вироками, бо їм просто немає де отримати ув’язнених. СІЗО просто переповнені

Я не знаю, що воно буде далі, бо він — інвалід, крім того, у нього відкрилася виразка, бо ми розуміємо, які там умови.
З Херсону його вивезли у квітні.

«Хтось зі своїх його здав…» Даяна Демченко:  Микола був у групі, в якій було ще десь близько 300 осіб, які активно допомагали, волонтерили. Хтось з цієї групи став колаборантом і здав їх всіх. Хто точно здав, я не знаю, і, боюся, так і не дізнаємося.

Микола має активну проукраїнську позицію, його дуже поважають всі його знайомі та друзі, а у нього їх дуже багато, він доволі популярний у нашому місті.  Мені було дуже приємно, коли ми попросили людей написати йому листи, і протягом декількох днів надійшло понад 500 листів.

Він молодий, дуже гарний, і завжди прийде всім на допомогу. Рятівник по життю для всіх. Коли , перше, що він зробив, це убезпечив свою родину. Він вивіз всіх, а сам залишився, хоча у нього була можливість виїхати без проблем.

Чи можна надати юридичну допомогу Миколі? Даяна Демченко:  Ці хлопці у СІЗО дуже закриті, до них ніяк не підібратися. Я хотіла найняти йому кримського адвоката, щоб він його захищав, але всі адвокати мені кажуть, що неважливо, хто буде представляти інтереси, тому що у них структура працює по-іншому.

Як він зараз? Даяна Демченко:  До того моменту, допоки йому не передали вітання від адвоката, у нього був дуже пригнічений настрій. А коли він побачив і відчув на собі наше піклування, то у нього вже зовсім інший настрій. Ми йому постійно передаємо передачки, пишемо листи, він нам відповідає.

Він не бачить вулиці, це однозначно, бо він писав лист, у якому питав, як там на вулиці — чи холодно, чи ще тепло.
Як може себе почувати людина без ноги? Зрозуміло, що йому там дуже важко. До СІЗО він сидів у підвалі.

Взаємодія з органами державної влади в Україні? Даяна Демченко:  Так, ми спілкуємося з нашими органами влади, які опікуються процесом полонених. Також є дуже хороша дівчина-волонтер, яку звати Діана. Вона мені допомагає з інформацією, вона мені допомогла вийти і на ЗМІ.

З нами зв’язалися представники «Червоного Хреста», розпитали всю інформацію про нього, всі документи, які є.
Я бачу результат від , і дуже сподіваюся, що це допоможе його швидше обміняти.