Чоловік з Козацького живе в підвалі розваленого будинку

Мешканці Козацького, які весь час перебувають під обстрілами, живуть зараз за рахунок гуманітарної допомоги.

— Від моєї хати майже нічого не залишилось, каже один із мешканців, — потрапляють вже четвертий раз, прилетіло вдень о 12 годині. Трошки був я поцарапаний та в крові, але обійшлося. До Бериславської лікарні їздив, бо маю проблеми з очима. Мені вистачає гуманітарної допомоги, усе дають: і воду, і хліб, і консерви. Привозять кожного дня чи через день. Ночую в себе у підвалі, тому що хата розбита, її немає.

Чоловік розповідає, що воду дають за донати, хто скільки може дає 20, 50, 100 грн. У селі є глибинний насос, його власник качає воду. Мешканці села приходять і набирають технічну воду. А питну отримують в баклажках, як гуманітарну допомогу.

За слів очевидців, населення залишилося менше 1000 осіб. До війни тут мешкало 3890 осіб. “Військові нас не перевіряють, бо все населення записано у списках гуманітарної допомоги. Мародери під’їжджають на машинах, грузять з хат речі і виїжджають. Кажуть, що продають все це на ринках Миколаєва. Колаборанти років по 40 бігають по селу, грабують і продають”, — каже один з очевидців. у с.Козацьке, Херсонська область Чому навіть при великій небезпеці люди залишаються? “Я хочу виїхати зі своїми речами. Поки виходить, я буду тут сидіти. Стріляють щодня. Буває і вночі і вдень”.

“Настрій у мене нормальний. Хати немає, зато я живий. Рідні виїхали — хто в Україні живе, а хто в Росії”. Будинок у с.Козацьке, який постраждав від вибухів “Виїхати поки не можу, бо серед розваленої хати шукаю свої цінні речі. Щодня щось знаходжу, особливо, важливе для мене мої архівні зйомки, колись знімав. Знаю, що волонтери беруть тільки з однією сумкою, а в мене цілий пакунок речей. Але скоріше, буду зимувати тут. Бо розумію, що за моїм хламом не приїдуть”,  — каже один з мешканців села, якому за 70 років.