Херсонців запрошують до лісу побачити сни

Херсонський театр імені Миколи Куліша активно шукає нові форми, аби бути цікавим глядачам і йти у ногу з часом.
І, як не дивно, саме карантин допоміг херсонському храму Мельпомени наважитись на черговий експеримент.
Так світ побачила комедія «Сон літньої ночі» за Вільямом Шекспіром. Події, які у класика відбуваються в стародавніх Афінах, перенеслись до Олешківського лісу. Та й самі герої вдягнені не в тоги і користуються гаджетами. І це не єдина родзинка даної роботи.

«Сон літньої ночі» — вистава імерсійна. Тобто з ефектом занурення. У світі імерсійний театр є досить поширеним явищем. І якщо в Америці та Європі він уже має безліч піджанрів, видів і напрямів, то в Україні – лише розвивається та набирає обертів.
« Спочатку ставити виставу хотів румунський режисер Раду Гілаш. Він побачив наш лісовий театр і одразу загорівся. Ми одразу почали шукати кошти. Бо робота планувалась масштабна, мали бути костюми з пластику і багато іншого. Але не склалось. І коли до мене прийшов Євгеній Резніченко з палаючими очима і сказав «Я бачу цю виставу та хочу її робити!», то ми почали роботу », – розповідає директор Херсонського драмтеатру Олександр Книга .
Перед глядачами розгортаються кілька історій, які потім перетинаються. Людський світ перетинається з міфічним. А в центрі сюжету, звичайно, кохання.
Дві пари. В одній обоє кохають один одного, проте батько нареченої проти подібного союзу. Він сватає її за іншого. Але в того іншого закохана інша дівчина.
І ось однієї ночі закохані Лізандр та Герсія вирішують втекти і побратись десь подалі від Афін. Так вони потрапляють до лісу. Тоді вони ще не здогадуються, що стануть жертвами ворожнечі між лісовим духом і царицею ельфів. Лісовий дух завдяки зіллю з магічної квітки змушує персонажів покохати когось іншого. Але, за законом жанру, щось пішло не так…
« Ідея цієї вистави виникла в мене, ще коли я навчався на третьому курсі. Це була моя семестрова робота. І я мріяв, що колись зможу реалізувати її на великій сцені. Але через карантин грати у приміщенні ми не можемо. Але в нас є чудовий лісовий театр, і я зрозумів, що маю скористатись такою нагодою. Ми зробили цю виставу за місяць, працювали ледь не цілодобово, аби створити казку для наших глядачів », – розповів режисер Євгеній Резніченко .
Історія завершується тим, що герої сприймають власні нічні пригоди як чудернацький сон. Усі події відбуваються на чотирьох локаціях, до яких глядачів водять самі актори. Тобто ти ніби занурюєшся у виставу, стаєш свідком подій. Повз тебе пробігають актори, б’ються у піску, проносять смолоскипи. А ще жартують, сміються, танцюють у білих колготках і пачках. Одночасно з цим ти відчуваєш запах і звуки нічного лісу.
А може всього цього і не було, і усім глядачам це все просто наснилось однієї чарівної червневої ночі… Олена ПІМЕНОВА Фото автора.