Херсонський міський голова Ігор Колихаєв звернувся до херсонців

Потім я зрозумів: тому, хто тебе любить і поважає, не потрібні докази твоєї правоти. Вони й так знають: все, що ти робиш для них, продиктоване совістю та творенням. Значних аргументів вимагають лише вічні обвинувачі, яким ти, до речі, все одно нічого не доведеш.

Якщо опонент захоче оббрехати, твої аргументи його не зупинять. Тоді навіщо витрачати час та сили на розмову з глухим муром?
Я давно перестав пояснювати та доводити. Єдине, з чим не можу досі попрощатися, це зі звичкою аналізувати та приймати рішення з урахуванням РІЗНИХ думок, а не лише своєї.

Останнім часом до мене все частіше долітає слово 'колаборант', випущене на мою адресу різними персонажами. Причому такими, хто покинув Херсон у перші дні війни. Від великої любові до Батьківщини, звісно. Сьогодні цих 'захисників' та 'керівників' херсонці бачать лише по телевізору, де вони розповідають про свої подвиги, що межують із героїзмом. Я не хочу давати цьому оцінку, хай це зроблять самі городяни.

А заразом я попросив би херсонців відповісти чесно: ви теж вважаєте мене колаборантом тому, що я не покинув місто і городян і не передаю вам вітання звідкись з берега океану?

Невже всі так швидко забули ЯК ЦЕ: коли за тиждень у місті пропав увесь хліб, мука, продукти, медикаменти… Як слухаючи вибухи та бачачи у вікно танки та озброєних людей, усі боялися кілька днів вийти з квартир, а ми просили комунальні служби працювати на вулицях, щоб городяни не збожеволіли від страху, ніби їх всі 'кинули'?! А наші доблесні підрядники в помаранчевих жилетах, тремтячи і постійно оглядаючись, збирали сміття біля доріг — щоб їх було видно з вікон.

Ми не били себе в груди і ніколи не кричали про свою роботу, але одного разу працівники водоканалу, міськосвіту, Херсонгазу, обленерго, МНС зможуть розповісти, скільки разів вони лежали обличчям у землю на блокпостах, прориваючись чинити розриви та поломки, гасити пожежі після обстрілу. Невже вже забуто, як ми без жодного зеленого коридору евакуювали під обстрілами жителів Антонівки, розміщуючи їх у Херсоні та забезпечуючи їм хоча б мінімальний затишок! І все це без підтримки та допомоги з чийогось боку, лише силами наших людей та відважністю волонтерів!

Сьогодні комусь здається, що це все робилося саме по собі? Чи не було цього зовсім?

Навіть якби я й хотів сьогодні щось комусь довести, то не можу відверто говорити про те, про що всі мене запитують. Тому що, на відміну від тих, хто зображує своє служіння країні тільки з екрана телевізора, я перебуваю в місті, відповідаючи за його життєдіяльність і безпеку людей, що живуть у ньому. Хто розуміє це, не ставить безглуздих запитань і не пише провокаційних коментарів.

Все, що я робив і роблю – результат моєї присяги своєму місту, яку я дав 27 листопада 2021 року. І судді мені та моїм вчинкам лише городяни.

Постскриптум. Не питайте у мене про губернатора та його сьогоднішні висловлювання про мене. У кожного своя совість та глибина пам'яті. Чи я знав, що все буде так, як зараз? Ні. Якби знав, багато склалося б інакше.