«Хочу скоріше повернутися, бо дім є дім»: письменник з Херсонщини став на захист України

Василь   з перших днів повномасштабного вторгнення Росії став на захист України. Суспільне поспілкувалось з письменником з Херсонщини, а нині військовослужбовцем тероборони та дізналось його історію.  (У матеріалі прізвище військового не називається із питань безпеки).

"24 лютого я зустрів в Олешках. О 5 ранку мені подзвонив товариш з Чаплинського району з адміністративного кордону Херсонської області і сказав, що по ньому прилітають "Гради" і снаряди", — пригадує чоловік.

Василь забрав дружину, двох доньок і поїхав у бік Каховки. А я потім пішов до військкомату.

"Ще 16 лютого я був записаний у команду. І почав збирати людей. 24 лютого зустрівся з командиром взводу у військкоматі. А потім все пішло зовсім не по плану. Наш підрозділ потрапив в оточення, не маючи зброї. Нас просто перекрили, висадили десант на мосту, обстріляли, коли ми намагалися вийти", — розповів чоловік.

Підрозділ, у якому був Василь, розпустили. Питання того, як вибиратися та виживати, стало особистим рішенням кожного. Він згадує, що розумів — ніхто витягувати не збирається і всі шляхи обрізані.

"Треба було приймати швидке рішення. Я разом з трьома бійцями на човні переплив у Херсон. Там я пішов до одного військкомату — він був закритий, документи спалені; пішов до іншого — там було те саме. Всі документи палили і ніхто не збирався чинити спротив" , — каже військовий.

Чоловіки відправились у райвідділ. Він виявився зачиненим. Далі — до частини нацгвардійців.

"У нацгвардійців з озброєння майже нічого не було. Після цього я прийняв рішення вибратися з Херсона, тому що я бачив, що місто збираються здавати", — говорить Василь.

Разом з побратимами Василь знайшов автомобіль і зміг доїхати до Миколаєва, звідти — до Києва. На момент повномасштабного вторгнення у письменника уже був бойовий досвід. Він служив у 2014-2015 роках, проте документів з собою ні в кого не було.

"Коли я спілкувався з офіцером, він сказав, що може мене оформити, але за цей час можна і 15 людей. Я сказав, що нехай оформлюють інших", — пригадує військовий.

Чоловік потрапив у 206 батальйон тероборони, де його знали і взяли без документів.

"Після цього були бої в Києві. Ми заходили в Ірпінь, Бучу. Я був одним з перших, хто бачив усіх закатованих і замордованих у Бучі. А потім нас закинули на Херсонський напрямок, де з 11 квітня і до сьогодні ми тут воюємо", — розповідає військовий.

"Кожен день на передовій, як день народження. Я намагаюсь записувати кожен з них, бо інколи нагадує фільм "День Бабака". Хлопцям кажу, і всім кажу, що це робота. Ви на роботі, робите свою справу і відноситесь до цього, як до роботи: тобто якісно, монотонно, кожного дня" , — каже Василь.

Одна з проблем українських громадян сьогодні, на думку письменника, це не пристосованість до війни за 8 років і незнання, що робити в екстремальних ситуаціях.

"Ми приїхали на завод "Океан", який обстріляли зі "Смерчів". Надавали допомогу пораненим і намагалися врятувати людину, яка на той момент загинула. Це були прості роботяги, які працювали, розбирали якісь конструкції. І в цей момент потрапили під обстріл. А ми знаходились буквально в 10 хвилинах. Тільки повернулися з позицій і медик наш каже: "Треба туди! Ти бачиш, туди прильоти" , — розказує чоловік.

Близьких вдалося врятувати та вивезти за кордон. Це було важко тому, що у військових РФ були усі списки учасників бойових дій, усіх активістів і перше, що вони зробили, це почали ходити по будинках за нашими адресами. Мої близькі цілий місяць переховувалися по підвалах, у різних людей, чотири рази змінювали місце проживання, жили в сирій землі для того, щоб вижити" , — говорить військовий.

У 2019 році Василь видав книгу про звичайних людей, які прийшли до військкомату і стали на захист України.

"Ця кампанія не зовсім як АТО. Абсолютно вони відрізняються і по масштабах, і по руйнуваннях, по втратах і по тактиці. Треба розуміти, досвід, який був там, не зовсім знадобиться тут" , — каже чоловік.

Рукопис другої книги залишився вдома на Херсонщині. Після закінчення війни планує написати третю про події сьогодення, але найбільше бажання дійти до Херсона.