Командир вінницької 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка про війну, особисте і роль командира на війні. Відео

Для командира вінницької 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, Героя України Вадима Сухаревського війна почалася ще у 2014 році та не закінчувалася з того часу ні на мить. А 24 лютого, день початку повномасштабного вторгнення, став «апогеєм ненависті росії до України».

Вадим Сухаревський зазначає, крайні 4 роки прослужив у Маріуполі.

«За 9 місяців до початку повномасштабної війни від мера міста отримав там (у Маріуполі – ред.) квартиру. Далі Київ. Рідне місто. Всі 100 відсотків людей, яких я знаю у Києві, всі вони безпосередньо долучилися до оборони міста і зараз воюють, і будуть воювати до повної нашої Перемоги» , — розповідає командир.

За кожне українське місто, каже військовий, боляче. Адже серйозних втрат та горя зазнають саме цивільні громадяни.

«Моя дружина з Чернігова. Так сталося, що під ракетними обстрілами в Чернігові загинула моя кума разом з чоловіком. В машині були вони, та двоє дітей. Було пряме попадання в цю машину. Дорослі загинули. Діти, Слава Богу, живі. Тож за цивільних серце просто розривається» , — пояснює Вадим Сухаревський.

Кожного солдата та командира на передовій, чоловік називає титанами.

«Кожен солдат, кожен командир, хто зараз воює на передовій, це титани. Іншого слова просто не підбереш. Люди не бачили своїх близьких, люди не були вдома. Люди живуть в умовах повного дискомфорту. Був зимовий та весняний період, холод. Зараз це болота, вода, спека, комахи, змії, постійна робота щодо обладнання позицій, постійні обстріли. Це люди, які розуміючі всі ризики для свого життя, продовжують виконувати покладені на них обов’язки» , — каже командир.

За словами Вадима Сухаревського, сьогодні у війську служать люди віком від 18 до 60 років. Вони мають повні сім’ї, дітей і навіть онуків. Втім, кожен з них, розуміє за що, вони тримають передову.

«Ці люди служать з розумінням того, що вони не бачать, як ростуть їх діти. Тому що вони тут. Вони захищають свою Батьківщину, і це саме головне.

«Бути командиром на війні це шалена відповідальність. Починаючи від матеріальної складової, озброєння, і закінчуючи морально-психологічною складовою. Це робота з підлеглими. Тому що командир повинен згуртувати різних за віком і життєвим досвідом людей і повести їх у бій. Командир це крапка, це вирішальна крапка в будь-якій бойовій діяльності» , — пояснив він.