Легенда Херсона в Полтаві: волонтер дядя Гриша збирає мільйони

Вчора до Полтави приїхав відомий волонтер з Херсона "дядя Гриша". Григорій планує тут бути до наступного понеділка, він буде стояти біля головного входу в ЦУМ, тому найближчий тиждень є можливість допомогти нашій армії через "дядю Гришу".

Волонтер Янченко Григорій Миколаєвич або відомий як "дядя Гриша", народився на Чернігівщині і до служби в армії проживав там. Потім вже після служби в армії переселився до міста Херсон. Коли Херсон був в окупації, Григорія евакуювали до Запоріжжя і на даний час він проживає там. Волонтерську діяльність почав із 2014 року і продовжує до цих пір волонтерити.

–Починалося все з 29 березня 2014 року. Перше ми поїхали до бійців на Чонгар, на Стрілкове. Це був березень місяць,  ми повезли туди теплі речі і смаколики. Ми тоді ще не знали, що везти, для чого і чому. Але потім, коли ми познайомилися з командирами, і почалася війна на Донбасі, то ми вже возили те, що було реально потрібно.
Коли почалася повномасштабна війна, заявки поступали дуже коштовні, каже Григорій:

–Мавіки, дрони, старлінки, генератори, буржуйки. На даний час йде війна дронів, і тому дрони – це найосновніше, що потрібно зараз військовим, для того, щоб знищити ворога.
Скільки коштів загалом зібрав Григорій вже не рахує, але до 24 лютого 2022 року зібрав близько 4,5 мільйонів, а за період повновштабної війни близько 2,5 мільйони. Збирає він сидячи в людних місцях із прапорами та ввімкненою на колонці музикою.
Григорій уже був в багатьох містах України: Запоріжжі, Дніпрі, Кременчуці, Черкасах, Тернопілі. А тепер і в Полтаві, каже не міг не заїхати сюди.

–У Полтаві я був нагороджений народним героєм України. Крім цього, я ще почесний громадянин міста Херсона. Недавно мені вручили "Золоте серце". Перед цим мені вручив нагороду Залужний. На Полтавщині я закінчував керамічний технікум в Миргороді. І Полтава мене якось притягувала.
Чому "Легенда Херсона"? –Під час окупації я виїжджав о 9-й годині ранку і до 3-ї години дня у нас була вулиця одна, Миру, і вона була, як кажуть, торговим рядом. І з однієї сторони вулиці, і з другої сторони вулиці люди торгували речами, овочами і так далі. Вулиця десь метрів 800, і я, включаючи музику в одному кінці, їхав по одній стороні, потім повертав по іншій стороні. І мешканці чуючи музику українську, патріотичні пісні, мене вже зустрічали і донатили гроші. Вони підспівували, танцювали, раділи з того, що все-таки хтось їх підтримує і надихає на те, що Україна буде завжди вільною і незалежною. Оце і з тих пір до мене, як кажуть, приклеїлося таке звання.
Григорій, на майбутнє, звісно планує повертатись додому, в Херсон.

–Я без нього не можу. Прожив в місті 56 років, він став рідним для мене. І кожен херсонець, який виїхав із Херсона під час окупації, мріє про те, щоб повернутися назад, в найзеленіше і тепле місто України.