Мобілізація жінок – перебір чи неминучість? Військові відповіли, чи потрібні українки на війні вже сьогодні

Питання кадрів на фронті зараз стоїть особливо гостро.

Оптимізація мобілізаційних заходів – тема, що не зникає з порядку денного українського уряду протягом останніх пів року. Спочатку Верховна Рада ухвалила закон про зниження мобілізаційного віку для чоловіків без досвіду військової служби з 27 до 25 років і запропонувала скасувати граничний вік для перебування на фронті, потім Кабмін розширив список хвороб, за наявності яких громадянин може бути мобілізований, тепер же справа дійшла до обговорення можливостей призову на фронт студентів та жінок.

Поки що публічні дискусії про зміну підходу до мобілізації ведуться лише на рівні заяв з боку військової спільноти та громадських діячів. Втім, не виключено, що з часом складна ситуація фронті все ж змусить владу задіяти нові механізми.

"Телеграф" з'ясовував, як ставляться до призову на війну українок самі військові та чи обговорюється така можливість на офіційному рівні.

Жінки в ЗСУ були, є і будуть. Питання — на яких умовах Ще десять років тому жінки в українській армії були скоріше виключенням, ніж буденністю, проте з початком російської агресії на сході тисячі українок не лише відвідували гарячі точки в ролі волонтерів, а й стали парамедикинями або зайняли місце серед цивільного персоналу ЗСУ.

Повномасштабна війна, здається, остаточно поставила крапку у питанні, чи місце жінці на фронті. Станом на сьогодні у Збройних Силах України служать понад 62 тисячі жінок (7,3 % від загальної чисельності особового складу). При цьому, цивільним персоналом є лише 18 583 з них, решта несуть службу на рівні з чоловіками, а нерідко займають й керівні посади (5160 осіб) і мають статус учасника бойових дій (13 487 осіб).

Від добровільного проходження служби українок не стримує навіть материнство. Наразі кількість військовослужбовців-жінок, які мають неповнолітніх дітей становить 18 тисяч 12 осіб, а 2556 українок в ЗСУ мають статус матері-одиначки.

Як повідомив "Телеграфу" речник Полтавського обласного територіального центру комплектації та соцпідтримки майор  Роман Істомін , за його спостереженнями, жодних змін у кількості явок до військкомату жінок-добровольців та випадків мобілізації окремих категорій військовозобов'язаних жінок останнім часом не відбувалося.

Втім, ситуація на фронті може скластися таким чином, що військова служба стане для жінок не питанням вибору, а обов'язком перед державою, вважає військовослужбовець ЗСУ  Максим Колесніков , який повернувся до служби після 11 місяців полону.

"Я дуже поважаю всіх, хто в армії. Незалежно від статі, політичних чи інших поглядів. І мені не хотілося б, щоб все зійшло до тієї стадії, що без мобілізації жінок ми не зможемо вистояти. Але я розумію, що може скластися така ситуація, коли буде вже така с*ака, що мобілізація жінок нам буде потрібна. Бо в Росії людей дуже багато, а в нас населення було у чотири рази менше, а зараз, мабуть, у ще більше. Теоретично, я можу це припустити", – сказав військовий в ефірі .

Водночас, його колега, сержант ЗСУ і бойовий медик  Борис Хмілевський впевнений, що в Україні давно настав той час, коли обов'язкова мобілізація повинна бути оголошена для всіх, адже ситуація, "коли кількість прав і обов’язків в країні регулюється виключно наявністю чи відсутністю статевих органів" виглядає абсурдно.

Також Хмілевського бентежить той факт, що поки кордони залишаються закритими для чоловіків, жінки, що несуть службу в західних регіонах, їздять за кордон на вихідні навіть без відома своїх командирів.

"Тобто обов’язкова мобілізація для жінок однозначно буде. І я вважаю, що чим швидше ми це зробимо, тим краще. У нас є гарні приклади, як це робиться в інших країнах. У нас є приклад Ізраїлю, в якому спокійно служать жінки, і світ не рухнув, нічого поганого не відбулось, армія не розпалась. Тобто це абсолютно нормальна історія, і, можливо, зараз нам до неї треба приходити", – сказав Хмілевський.

Гострої потреби в жінках на бойових позиціях наразі немає Запит військових на посилення мобілізаційних мір може бути пов'язаний в тому числі з неможливістю демобілізації під час війни через брак кадрів для заміни тих, хто перебуває на позиціях з першого дня повномасштабного вторгнення (а дехто й раніше).

Водночас, за словами члена комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки  Федора Веніславського , ці два аспекти мають мало спільного, адже демобілізація під час дії воєнного стану не проводиться у жодній воюючій країні, а проблема з кадрами полягає не у їхній кількості загалом, а у відсутності досвіду у мобілізованих.

"Я не згоден з твердженням, що людей на фронті не вистачає. Збройні сили й загалом сектор безпеки і оборони нараховує достатню кількість військовослужбовців, які здатні забезпечувати виконання поставлених задач. Говорити про те, що необхідно мобілізовувати жінок, – щонайменше некоректно.

Так, ми не можемо зараз звільнити з армії усіх тих, хто почав служити на початку війни. В такому випадку нам дійсно доведеться посилювати мобілізаційні заходи у десятки разів. Навряд чи сьогодні ми можемо собі це дозволити. Але це не означає, що нам зараз потрібно мобілізувати жінок. Це означає, що під час повномасштабних воєн поняття демобілізація не існує", – пояснює нардеп в коментарі "Телеграфу".

З тим, що сьогодні українська армія навряд чи потребує проведення мобілізації жінок, погоджується й військовослужбовиця ЗСУ, парамедикиня, командир підрозділу "Янголи Тайри"  Юлія Паєвська .

Водночас, за словами жінки, що стала на захист батьківщини ще у 2014 році і пройшла через російський полон, українки здатні боронити країну не гірше за чоловіків.

"Зараз я не перебуваю на фронті, тому не можу знати про положення справ з особовим складом досконально, проте не думаю, що ситуація просідає настільки, щоб мобілізувати жінок. Втім, я точно знаю, що вони жодним чином не програють чоловікам на службі і є не менш ефективними у виконанні завдань", – зазначила Юлія Паєвська в коментарі "Телеграфу".

Менше людей, більше технологій Питання мобілізації жінок в Україні стає дедалі більш спекулятивним, адже насправді жодної необхідності у цьому немає, вважає військовий аналітик  Дмитро Снєгирьов . За його словами, не виключено, що з розширенням проєкту рекрутингу в українській армії, певна кількість жінок підпишуть контракт із ЗСУ на добровільній основі і почнуть працювати в частинах забезпечення.

В будь-якому разі, недоречно говорити про мобілізацію жінок у той час, коли ми маємо прогалини у діючій системі призову чоловіків, каже експерт. Недосконалість законів і корупційні схеми дозволяють певним категоріям громадян ухилятися від виконання свого обов'язку. Вирішивши цю проблему, ми зможемо розраховувати на своєчасне поповнення ЗСУ мобілізаційними ресурсами.

"Мобілізаційний резерв рф складає приблизно 10-12 мільйонів осіб. Підготовлений мобілізаційний резерв – 1,7 млн. осіб. Так, за рахунок чисельності особового складу вони можуть дозволити собі затягувати цю війну, але нам не потрібно йти тим же шляхом. У війні технологій переможе не той, у кого більше людей, а той, хто матиме і застосовуватиме найефективніше озброєння.

Якщо наразі виконання бойового завдання на 80% складається з роботи засобів ураження, ствольно-реактивної артилерії, то набагато ефективнішим буде підняти питання з нарощування потужностей вітчизняного ВПК, а не мобілізувати жінок і чекати манни небесної у вигляді чергових траншів військово-технічної допомоги",  – каже Дмитро Снєгирьов в коментарі "Телеграфу".

Експерт впевнений: Україна не повинна сліпо копіювати досвід Ізраїлю у питанні мобілізації населення та військового обов'язку для жінок, адже не це є ключовим аспектом успіху ЦАХАЛу.

Армія Ізраїлю здатна протистояти бойовикам не за рахунок людського резерву, адже у порівнянні з арміями арабських країн вона має досить обмежені мобілізаційні можливості. Ізраїльтяни перемагають за рахунок надсучасних технологій. В ЦАХАЛі розуміють, що навіть тотальний характер мобілізації всього населення не вирішить питання оборони країни. Тому в пріоритеті – технологічне переоснащення армії. Якщо Україна все ж копіюватиме досвід Ізраїлю, то орієнтуватися слід саме на цей аспект, а не на масовий призов на війну жінок, впевнений Дмитро Снєгирьов.

Юлія Закірова,