На Херсонщині гинуть баштани з врожаєм

Кавуни б роздали, та не бере ніхто
У степу за селом Громівка на Херсонщині розкинувся чималенький баштан. Акуратні рядки з соковитими кавунами-велетнями – аж до горизонту.
Бригадир сільськогосподарського виробничого кооперативу «Громівський» Анатолій Котляр (на знімку) вибирає найкращого смугастого красеня у подарунок. Вирізаючи ароматний рожевий м’якуш – кавунову душу, із надією перепитує: «Може, візьмете ще? Беріть, скільки хочете! Ми всім так кажемо – навіть охорону прибрали. Адже кавуни зовсім ніхто не купує – такий урожай пропадає!».
Так воно і є – той баштан і насправді як сирота. Висадили 54 гектари добірних кавунів сорту «Кримсон світ», отримали по 50 тонн солодкої ягоди з гектару. І…вся вона псується на землі – покупців немає зовсім. На баштан з буферної зони сусіднього заповідника Асканія-Нова хіба вовки навідуються – відгризають по одному кавунець, і тягнуть у кущі. Адже духмяною смакотою і хижак не проти поласувати.
— Скільки живу – такого не пам’ятаю. Минулого року за нашими кавунами фури у чергу вишиковувалися, бо продавали їх по гривні за кілограм. Водії ледь не в бійку кидалися, аби першими завантажити врожай. Працювали аж вісім бригад вантажників, і за якісь два дні «вичистили» баштан до останнього кавунчика. А цьогоріч за ними взагалі ніхто не приїхав. Доведеться всю ділянку передискувати – піде той чудовий кавун на природне добриво під наступну посадку. Та закопувати солодкі кавуни у землю гірко – аж душа крається, — скрушно зітхає Анатолій Михайлович.
«Більше кавунів сіяти не буду!»
Сільськогосподарське підприємство у Громівці тепер готове роздарувати свої кавуни лікарням, дитсадкам, школам – аби приїхали та забрали, бо свій транспорт весь у роботі – адже врожай пшениці, кукурудзи соняшника також видався нівроку, і його треба терміново доправити на тік.
Прибуток від його продажу, звісно, перекриє втрати від комерційної невдачі із баштаном, але селянам все одно його шкода – йдеться про недоотримані мільйони гривень. Люди у Громівці до пуття не розуміє, що сталося, і чому гарний кавун чомусь геть нікому в Україні став не потрібен. А от голова правління СВК «Громівський» Олександр Супрун свою версію має.
— Розірвалися логістичні ланцюжки – цього року з відомих причин баштанні припинили везти до Білорусі, та вивозити через Білорусь до країн Балтії. Немає продажу у Крим, Луганськ та Донецьк. Але головна біда зовсім не в тому – над нами ще й погода позбиткувалася, — переконаний Олександр Супрун. Наприкінці весни й на початку літа дощі заливали лівобережжя Дніпра так, що баштани довелося пересівати – подекуди й двічі. Відповідно, дозрівання середньостиглих сортів пішло на три тижні пізніше, коли на баштанах вже й пізні кавуни достигли. Відповідно, з’явився надлишок продукції, який споживчий ринок просто не зміг «перетравити» у повному обсязі. Тож оптові партії баштанних купували там, де ближче до великих міст, аби зекономити на транспортних витратах. А до нас перекупники просто не дісталися. Ще кілька днів, і весь баштан справді пустимо під дискову борону – буде добриво під кукурудзу.
І кидає спересердя міцне слівце: «Є…в я такі баштани. Більше кавунів сіяти не буду!».
Кавун – то справжня комора вітамінів і поживних речовин. Недарма ж колись у селах Таврії надлишок врожаю переробляли на бекмес (кавуновий мед) . Його й солили, й на спиртне перекурювали. Зараз такі дідівські продукти потроху знову починають виробляти. Та досвід втрачено, технології доводиться відновлювати. Та й для налагодження переробки баштанних у промислових масштабах необхідно вкладати великі гроші. Яких хлібороби зазвичай не мають. От і гниють кавуни в степу. А в містах городяни продовжують купувати їх по 2-2,5 гривень за кілограм, і дивуються – чого ж так дорого у розпал сезону?
Сергій ЯНОВСЬКИЙ Голос України
На знімках: бригадир з села Громівки Анатолій Котляр готовий хоч усі кавуни роздати; урожай з цілого баштану став нікому не потрібен.