«Ні, я не зможу туди повернутись». Як Людмила Бабуріна вийшла з Антонівки й вирішила залишитись у Херсоні

Жителька Антонівки Людмила Бабуріна до 25 липня 2025 року залишалась вдома. Того дня вона вийшла з дому у справах. Дорогою до Херсона побачила згарища, їдкий дим від пожеж, над головою постійно літали російські дрони. Жінка вирішила не повертатись назад.

Людмила Бабуріна йшла у чоботах у літню спеку, щоб не поранити уламками ноги. За її словами, у цьому взутті жінка ходила все літо.

"Чоботи брудні такі. Тому що навкруги – сажа, кіптява, дим суцільний, всюди все горить. А під час Другої світової жінки ходили тільки в кирзових чоботях. Щоб ноги не підвертати, бо у відкритому взутті не підеш", — говорить Людмила Бабуріна.
Чоботи, в яких Людмила Бабуріна вийшла з Антонівки, Херсон, 7 серпня 2025 року. Суспільне Херсон

Антонівка в диму пожеж, скрізь навколо — згарища. Над головою – російські безпілотники — так розповідає про дорогу від селища до Херсона місцева жителька

"По дорозі їжачки горілі лежать. Такі пожежі страшні, трава вся горить. Це жах, звісно. Там дрони лежать зі снарядами. Коли йшли вздовж залізничної колії, навіть кущів не було, там відкрита місцина. Такого страху я ніколи не відчувала. Вийшла і думаю: "Ні, я не зможу повернутись", — каже вона. Наслідки російських обстрілів передмістя Херсона Антонівки, лютий 2025 року. Тетяна Ахтеменко/Facebook
Попри щоденні обстріли військових РФ, відсутність, електрики, води, газу, Людмила лишалась вдома до 25 липня 2025 року. У жінки є сад та город, завдяки їм годувалась. Гуманітарну допомогу не видавали з жовтня 2024 року, додала вона.

"Води теж не стало. В мене запаси були. Все дуже складно. Закрутила компоти, варення наварила, ще хурму чекала свою, сливи, яблука — все це є в саду. Можна було сидіти до зими. Виноград почав зріти свій. Хотіла повернутись. Купила кришки для закруток, сьогодні віддала працівниці, хай користується" , — розповіла жінка. Людмила Бабуріна вийшла з Антонівки й вирішила залишитись у Херсоні, 7 серпня 2025 року. Суспільне Херсон
Зараз ситуація у селищі погіршилась, розповіла жінка. Російські військові обстрілами знищують передмістя та атакують місцевих жителів з дронів.

Після того як залишила дім, Людмила 15 днів мешкала у пункті тимчасового перебування у Херсоні, займалась оформленням документів для виїзду за кордон до доньки.

"З першого дня війни донька мені казала: "Я за тобою приїду". Я була не готова, думала, швидко закінчиться, але не закінчилось. Я готувалась до старості. А тепер все кинула, і пішла – у шортах та сорочці й усе, більш нічого. Життя – найдорожче. Якби закінчилась сьогодні війна, я б пішла в Антонівку", — розповіла Людмила Бабуріна.