«Нирок у тебе не буде». Як росіяни викрадають і катують в окупованому Херсоні

Поки на плиті вариться його домашній борщ, Олександр Гузь показує мені на телефоні фотографії свого побитого тіла.

Ці травми, за його словами, він отримав від російської влади. "Одягли мішок на голову, — розповідає Олександр. — Росіяни погрожували, що в мене не залишиться нирок".

ВВС зібрала кілька натуралістичних свідчень жителів Херсона, які розповіли, як їх катували.

Попередження: ц я стаття  містить  описи та фото жорстокості , як і можуть вразити чутливих осіб .

Колись Олександр жив у Білозерці, маленькому селі на Херсонщині. Був одним із сільських депутатів. У молодості служив в армії, а зараз має власний бізнес.

Він і його дружина публічно виступали проти Росії: вона ходила на проукраїнські мітинги, він намагався зупинити вхід російських військ до їхнього села.

Невдовзі після того, як Росія захопила місто, його прийшли шукати солдати.

"Вони прив'язали мотузку мені на шию, а ще одну — на зап'ястя", — згадує він і каже, що під час допиту йому сказали стояти з широко розставленими ногами.

"Коли я їм не відповідав, вони били мене між ніг. Коли я падав, я починав задихатися. Коли намагався встати, вони били знову. А потім знову допитували".

За численними свідченнями з перших рук, також почали зникати люди.

Зібрати інформацію про те, що відбувається в Херсоні, важко. Мірою того, як Росія посилює контроль над регіоном, люди дедалі більше бояться висловлюватися.

Ті, кому вдається виїхати, часто видаляють усі фото та відео зі своїх телефонів, боячись затримання на російських блокпостах. Зображення своїх травм Олександр надіслав синові, який перебував за кордоном, перш ніж стерти з телефона.

Тому для того, щоб підтвердити свідчення, ВВС поговорила з кількома людьми, які кажуть, що стали жертвами тортур.

Зламані ребра

Олег Батурін — один із них. Він був журналістом незалежної газети Херсонської області. За його словами, за кілька днів після вторгнення Росії його викрали.

"Вони кричали: "На коліна", — розповідає він. —  Вони закрили моє обличчя… і заклали руки за спину. Били по спині, ребрах, ногах… і вдарили прикладом кулемета".

Лише згодом, прийшовши до лікаря, Олег зрозумів, що йому зламали чотири ребра. Каже, його тримали вісім днів. У той час він чув, як катують інших, і був свідком імітаційної страти молодого чоловіка.

І Олександр, і Олег зараз перебувають на підконтрольній Україні території. Вони надали BBC фотографії заяв, які вони подали в поліції про знущання.

Деякі розповіді про катування є особливо натуралістичними. Я спілкувалася з лікарем, який працював у лікарні в Херсоні. Він попросив залишитися анонімним, але надав мені фотографію свого лікарського посвідчення.

"Були ознаки скалічення", — каже він, перераховуючи гематоми (локалізовані кровотечі поза кровоносними судинами, які виглядають як синці), садна, порізи, сліди ураження електричним струмом, сліди зв'язування на руках і сліди від задушення на шиї.

Він каже, що також бачив опіки на ногах і руках людей, а один пацієнт розповів йому, що його били шлангом, наповненим піском.

"Одними з найстрашніших були сліди опіків на геніталіях, вогнепальне поранення в голову дівчини, яку зґвалтували, і опіки від праски на спині та животі пацієнта. Пацієнт сказав мені, що йому до паху прикріпили два дроти від автомобільного акумулятора і сказали стати на мокру ганчірку" , — додає лікар.

Він каже, що було багато інших важкопоранених, яким не надали допомогу.

Деякі залишаються вдома, тому що вони занадто налякані, щоб вийти на вулицю. А на деяких, каже він, росіяни тиснуть психологічно.

"Вони погрожують, що їхні сім'ї вб'ють, і всіляко їх залякують", — розповідає лікар.

Він каже, що питав у пацієнтів, чому саме їх обрала російська влада.

"Їх катували, якщо вони не хотіли перейти на російський бік, за те, що вони були на мітингах, за те, що були в територіальній обороні, за те, що хтось із членів їхньої сім'ї воював проти сепаратистів, деякі потрапили туди випадково", — розповів він.

Деякі люди бояться, що наступними можуть стати їхні близькі.

Вікторія (не справжнє ім'я) боїться за батьків, які досі перебувають у Херсоні. Її батько колись був в українській територіальній обороні, й одного разу його вже викрадали й били, розповідає вона.

"Вони кинули його посеред поля. Коли він повернувся додому, через кілька хвилин він розплакався, хоча він і не сентиментальна людина. Я намагаюся допомогти, але через усе це почуваюся маленькою дівчинкою", — каже вона.

Тепер Вікторія переживає, що це може повторитися.

Те, що відбувається в Херсоні, розслідує не тільки ВВС. І Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, і Human Rights Watch повідомили нам, що вони також стурбовані звинуваченнями про катування та насильницькі зникнення.

Белкіс Вілле з Human Rights Watch каже, що свідчення, зібрані BBC, відповідають тому, що чують вони.

Вона каже, що занепокоєння викликає те, що російські війська в районах, які вони окупують, певною мірою продовжують "тероризувати місцеве цивільне населення та використовувати такі зловмисні практики, як свавільні затримання, насильницькі викрадення та катування".

"Ми маємо справу з потенційними воєнними злочинами", — додає вона.

Міноборони Росії не відповіло на запит ВВС про коментар. Раніше речник Кремля заявив, що звинувачення у воєнних злочинах у Бучі є "очевидними фейками, а найбільш кричущі з них були інсценовані, що переконливо довели наші експерти".

Що саме відбувається в Херсоні, майже неможливо встановити ззовні, але зі збором все більшої кількості свідчень вимальовується картина страху, залякування, насильства та репресій.

Вікторія намагається вивезти батьків.

"У Херсоні зараз люди постійно пропадають безвісти, — розповідає вона мені. —  Іде війна, тільки ця її частина — без бомб".