NYT: Морпіхи виконують “самовбивчу місію” на лівому березі Дніпра

Протягом двох місяців Корпус морської піхоти України знаходився в авангарді наступу в районі Кринок, щоб відбити територію Херсонської області у російських військ. “Ця операція є останньою спробою України в її контрнаступі, що завершується, прорвати оборону Росії на півдні і переламати хід війни”, – пише .

Утримання плацдарму в Кринках – “самовбивча місія”, де ЗСУ зазнають невиправданих втрат, заявили українські військові американському виданню.

NYT пише, що солдати “розчаровані” повідомленнями влади України про створення опорних пунктів на лівому березі Херсонської області.

“Позицій немає. Немає такого поняття, як спостережний пункт чи позиція. Там неможливо закріпитися. Перемістити туди обладнання неможливо. Це навіть не боротьба за виживання. Це самогубна місія”,  – заявив морський піхотинець Олексій.

Військові “занепокоєні великими втратами і, за їхніми словами, надто оптимістичними повідомленнями офіційних осіб про перебіг наступу”. Видання наводить слова солдатів, що воювали на лівому березі.
“Ми сиділи вночі у воді і нас обстрілювали з усього. Мої товариші вмирали на моїх очах”, – розповів піхотинець Максим. Інші кажуть, що умови бою настільки важкі, що у більшості місць нема де окопатися. Підходи до плацдарму в Кринках є болотистими островами або луками, що перетворилися на трясовину з багнюки і трупів.

“Новим солдатам, які прибувають на східний берег, доводиться наступати на тіла солдатів, які лежать у багнюці”, – каже Олексій. Інший військовий, Володимир, підтверджує, що деякі із загиблих морпіхів лежать там уже два місяці – забрати тіла не можуть через обстріли.

За словами Олексія, “погана підготовка та матеріально-технічне забезпечення українських командирів знищили його батальйон”. Моральний дух багатьох підірвано.  “Люди, які там опиняються, не готові психологічно. Вони навіть не розуміють, куди йдуть. Їм не повідомляє командування, яке їх туди відправляє”, – каже військовий.

“Нічого подібного я не бачив ні в Бахмуті, ні в Соледарі. Це так марнотратно”, – додав Олексій.

Піхотинець Максим розповів, що російські авіаудари, танковий, артилерійський та мінометний вогонь були настільки інтенсивними, що його взвод не зміг вийти з підвалів, куди встиг дійти після висадки на лівий берег.

Після того, як авіаудар убив трьох солдатів, взводу наказали евакуюватися.

“Це обернулося хаотичним і катастрофічним відступом. Солдати потрапили під артилерійський обстріл, коли в темряві пробиралися до берега річки, але після прибуття їм сказали, що доведеться чекати три години, поки їх підберуть човни”, – йдеться у статті.

“Це було болото, все в воронках, заповнених водою. У нас не було іншого вибору, окрім як спробувати закопатися якнайглибше. На той час усі вже були поранені” , – розповів Максим.

Але в результаті катер, що прийшов, забрав тільки найбільш важких. Інші чекали інших човнів під ударами плануючих бомб. Катери забирали поранених приблизно раз на 40 хвилин. За словами Максима, у підсумку в його взводі половина загинула або зникла безвісти.