Одеська лікарка-психіатр надає медичну допомогу в прифронтових селах Херсонщини

Лікар — психіатр, завідуюча відділення №12 Одеського обласного центру психічного здоров’я Баскіна Вікторія Вікторівна в свій вільний час у вихідні дні їздить в Херсонську область на деокуповані території, де надає медичну допомогу мешканцям сіл. Вікторія — єдиний психіатр, який лікує хворих та забезпечує ліками пацієнтів, котрі живуть в селах після деокупації. Нам вдалося взяти коротке інтерв’ю у Вікторії Баскіної після повернення в Одесу.

—  Пані Вікторія, як сталося, що Ви лікуєте не тільки в Одесі, а у вихідні дні ще й в Херсонській області?
—  Хочу уточнити, що я тільки раз на місяць на три доби виїжджаю на Херсонщину. Не одна, а ще з двома лікарями-волонтерами інших спеціалізацій на швидкій під керуванням водія на імʼя Євген, який має великий досвід бойових дій, парамедика. Він наш ангел-охоронець, котрий береже наше життя та здоров’я. Тому що різні ситуації бувають… Я вдячна команді Help Ukraine | CASERS за те, що вони дали мені змогу надавати допомогу людям. Той жах, який я бачу в очах, серцях людей, через те, що мешканці селищ пройшли під час окупації, я не можу передати словами. Гибель близьких, знущання окупантів, викрадання людей, руйнування домівок, грабування – це те, через що пройшли люди. Кожен з таких людей потребує постійної допомоги та не тільки медичної. Кожен пацієнт — це одне горе, одна доля. Я хоч і лікар, але теж без сліз не можу слухати їх історії. Тому я знову повертаюсь до них, щоб допомогти їм, допомогти як вмію — це вилікувати. Щоб у людей була віра в майбутнє і щоб вони відчували, шо про них хоча б хтось турбується…

⁃ І яка ситуація з медичної точки зору склалася на деокупованих територіях?
⁃ Я можу вести річ тільки про ті села, де я надаю медичну допомогу. Тому що ми їздимо в ті села, де дійсно дуже та дуже складна ситуація, де тільки ми лікарі-волонтери можемо допомогти. Це прифронтові, сильно зруйновані села, куди зараз не їздить громадський та інший транспорт, дороги зруйновані або заміновані. Люди залишилися один на один із своїми хворобами.

⁃ Скажіть, а як ваші друзі і колеги ставляться до вашої волонтерської діяльності?
⁃  Щиро вдячна всім своїм друзям і колегам за їх підтримку та готовність допомогти мешканцям деокупованих територій. Завдяки небайдужості людей, що оточують мене, нам вдалося зібрати багато ліків, які так потрібні людям.

-Чи плануєте ви і надалі допомагати людям на деокупованих територіях?
-Так, я продовжуватиму допомагати тим, хто вже звернувся до мене за допомогою. Я чітко розумію, що в цей час, як ніколи, потрібна моя допомога. Чим більше я буду їздити до цих людей, тим більше із них зможу вилікувати.