Перенесла сім операцій й продовжує проходити реабілітацію. Історія пораненої через обстріл РФ 16-річної херсонки

16-річна херсонка Марія Климентенко отримала поранення внаслідок обстрілу міста російськими військовими 18 липня 2024 року. Дівчина пережила сім місяців лікування та сім операцій, серед них — видалення частини мозку та титановий імплант. Наразі Марія продовжує проходити реабілітацію в Охматдиті та мріє стати снайперкою.

16-річна херсонка Маша Климентенко була поранена 18 липня 2024 року внаслідок обстрілу міста російськими військовими. Мати дівчини розповідає, того дня вони разом з донькою йшли додому з крамниці.

"Уламками цієї ракети була поранена я і моя дитина. Вона отримала важкі поранення голови. Її забрали в реанімацію дитячої обласної лікарні й там прооперували" , — говорить  Наталя Климентенко . Марія Климентенко після перенесених операцій, Київ. Наталя Климентенко
Після стабілізації стану дівчину перевезли до київської лікарні Охматдит. Лікування тривало понад сім місяців, Марія перенесла сім операцій, розповіла мати. Травма була дуже важка — це було розтрощення головного мозку з пошкодженням твердої мозкової оболонки, говорить жінка.

"Була встановлена штучна оболонка твердої мозкової оболонки, але вона не прижилася і почався менінгіт. Прийшлося видалити частину ще черепу і потім вже зробили пластику твердої мозкової оболонки з фасції стегна. Зробили ще одну операцію, взяли фасцію стегна і закрили мізки. І тоді вже був зроблений індивідуальний імплант, який вже займає пів голови. Потім пластика шкіри голови, бо дуже не загоїлося і було недостатньо шкіри на голові" , — каже Наталя. Марія Климентенко та мама Наталя до початку повномасштабної війни. Наталя Климентенко
Наталя Климентенко понад 30 років працювала у медицині, 15 із них — операційною сестрою. Тому, каже, розуміла можливі наслідки поранення доньки. Жінка додає, що стикалася з такими травмами, та бачила наслідки, які бувають. І було дуже важко сприймати, що це трапилось з її дитиною.

"Ліва сторона не працювала, ні рука, ні нога. Коли я до неї приходила кожен день в реанімацію, рухала руку та ногу, а лікарі мені кажуть: "Ні, вона не відчуває". Я не хотіла в це вірити, дивлюсь на неї, кажу: "У неї ніжка поворухнулась". Він казав, то, мабуть, судома була. Коли через деякий час приходжу, вони кажуть: "Так, ногою порухала". Я кажу — "Я вірила в це"! Потім уже і ручка почала рухатись, а потім вона вже й заговорила", — розповіла мати. Іграшки з пластиліну, які робить Марія під час реабілітації, 20 травня 2025 року. Суспільне Херсон
Зараз Марія проходить реабілітацію. Продовжує онлайн-навчання у школі №34 Херсона. До повномасштабного вторгнення дівчина займалась музикою, це захоплення довелось кинути.

"Я пам'ятаю, але я не можу розказати. Я сказала мамі, що я молодець, бо я отямилася. Навчаюся онлайн, малюю, роблю фігурки з кольорового пластиліну. Ліплю свинок, різноманітних зайчиків, корівок, котиків", — говорить Марія. Марія Климентенко тримає на руках котика. Наталя Климентенко
Дівчина каже, відновлюватись та повертатись до звичного життя їй допомагає підтримка матері.

"Якби мама мені сказала, що я не встану, то я б не вставала. Я б не боролася. У мене є оберіг, який ми з монастиря привезли. Це моя знайома землячка принесла з церкви нам. А ще є хрестик, яким мене хрестили, та підкова, подарунок, який батько подарував. Це все має велике значення. Я ношу це для кохання", — каже дівчина. Обереги, які носить Марія Климентенко, Київ, 20 травня 2025 року. Суспільне Херсон
До повномасштабного вторгнення Марія також займалась стрільбою. Тож мріє вступати до військового вишу. Повертатися до Херсона родина поки не планує, бо житла там не лишилось.

"Переживши окупацію, дочекалися звільнення Херсона, але нас настигла ще одна біда – помер чоловік і батько Марії. Згодом, влітку 6 червня 2023 року, наш будинок був зруйнований внаслідок підриву Каховської ГЕС. І в червні вже повністю був знищений снарядами. Ми зрозуміли, що в нас вже залишилася одна валіза — і все, наше життя в одній валізі", — говорить Наталя. Марія Климентенко та її мама Наталя, Київ, 20 травня 2025 року. Суспільне Херсон
Родина отримала тимчасове житло під Києвом — у поселенні, яке збудував для вимушених переселенців американський благодійник Дональд Хансен.