Під час війни стала майстром спорту та увійшла до збірної України – історія херсонки Уляни Цигурової

Під час окупації з Херсонщини виїхало чимало спортсменів, зокрема, й вихованців нашого спортивного фахового коледжу. Розповідаємо про тандем юніорки Уляни Цигурової та заслуженої тренерки України з кульової стрільби, заслуженої працівниці фізичної культури і спорту Ніни Маслової, який витримав випробування війною та відстанню. Підтримуючи онлайн зв’язок із тренеркою, шістнадцятирічна спортсменка під час війни стала майстром спорту з кульової стрільби й нині тренується в складі збірної України.

Заслужена тренерка України Ніна Іванівна Маслова понад 50 років виховує молодих спортсменів Херсонщини. Її учні не раз ставали призерами чемпіонатів Світу та Олімпійських ігор.

До Херсона вона переїхала у 1972 році з Узбекистану, а наступного року вже почала тренувати дітей у 50- й школі, де був маленький тир. За словами Ніни Іванівни, діти завжди цікавилися кульовою стрільбою.

"Ви собі уявити не можете, скільки в мене було дітей. Там дві школи – 50-та і 48-ма. А дітей ходило на тренування по 25-30. Просто такий, як кажуть, конвеєр був" , – згадує тренерка. З 1976 року Ніна Іванівна вже працювала у ДЮСШ №3, де було кілька відділень з різних видів спорту, зокрема, і з кульової стрільби. Воно поділялося на дві групи – з пістолетної стрільби та зі стрільби з гвинтівки, де й працювала наставниця.

На базі ДЮСШ тренувалися діти, починаючи з 3 класу. Навчання було безплатним. Зброя, патрони та кулі – все купувалося коштом держави. Потім із дитячо-спортивної школи створили інтернат спортивного профілю, де змогли тренуватися дітки не тільки з Херсона, а й з області. Відтоді заняття проводили двічі на день, що позитивно вплинуло на рівень підготовки спортсменів. Тоді  тренерам вже довелося шукати спонсорів, для придбання дорожчої якісної спортивної зброї та для оплати поїздок на змагання юніорів. Адже держава виділяла кошти вкрай рідко, компенсуючи витрати тільки дорослим спортсменам. Потім заклад став називатися Вищим училищем фізичної культури, а згодом і Фаховим спортивним коледжем.

Але за словами Ніни Іванівни, крім, власне, назви, якихось суттєвих змін там не відбувалося. Ніна Іванівна Маслова на тренуванні
“Буде втомлена, буде ніяка, але вона буде працювати”
Уляна Цигурова до коледжу прийшла після сьомого класу. До того займалася рукопашним боєм у секції тхеквондо і мріяла отримати чорний пояс. До відділення кульової стрільби їй привів батько, а йому це порадив тодішній Улін тренер. Як Уля зізнається, вона не дуже горіла бажанням займатися стрільбою, але сьогодні не жалкує, що дослухалася тоді до порад батька та тренера, бо згодом захопилася цим видом спорту.

"Тепер я стала майстром з кульової стрільби. Посіла призове місце на чемпіонаті України. Потрапила у збірну" , – з гордістю перелічує дівчина свої професійні успіхи.

Вона згадує, як прийшовши до коледжу, майже одразу потоваришувала з тренеркою Ніною Іванівною, бо та проявляла щиру цікавість до дітей, раділа найменшим успіхам і всіляко підтримувала.

"Ніна Іванівна знаходить підхід до кожного, хто до неї прийде. Завжди може допомогти й в особистих проблемах. Ніколи не свариться без причини. Допомагає всім, але й вимагає працювати", – розповіла Уляна.

Дівчина прийшла до коледжу, не маючи уявлення, що таке стрільба, а туди переважно набирали більш-менш підготовлених дітей зі спортивної школи. Утім, тренерка Уляну взяла, бо побачила в дівчинці тверду готовність працювати.

"Це ж не просто там взяв гвинтівку. У нас гвинтівки до семи кілограмів. А їх не тільки тримати треба, треба вміти стріляти лежачи, стоячи, з коліна", – пояснює Ніна Іванівна.

Після тренування її підопічні працюють зі штангою, качають прес і грають у настільний теніс для покращення координації руху. Тобто, загальна фізична підготовка спортсменів є обов’язковою.

Ніна Іванівна зазначає, що в кульовій стрільбі дівчат часто буває не менше, ніж хлопців, і вони зазвичай більш працьовиті.

"Улі тільки 16 років, але вона молодець. Скільки їй не даси завдань, вона стільки й працюватиме. Буде втомлена, буде ніяка, але вона буде працювати", – каже Ніна Іванівна.

Тренування зі стрільби
У тандемі з улюбленою тренеркою
Незадовго до повномасштабного вторгнення росіян Уляна повернулася зі змагань у Львові й почала готуватися до наступного чемпіонату. Однак всі плани змінила велика війна. Тренування скасували, натомість наставниця запропонувала дітям щодня виконувати вправи з загальної фізичної підготовки. Вони тренувалися в парах, записували це на відео й скидали Ніні Іванівні. За словами Уляни, тренерка розбирала їхні помилки під час виконання вправ, давала поради, визначала переможців і навіть заохочувала дітей невеликими грошовими переказами.

Російські військові ледь не у перший день вторгнення захопили коледж і облаштувалися у тамтешньому готелі. Якийсь час у гуртожитку коледжу ще залишалися діти, що приїхали до Херсона з Каховки та зі Скадовська. Поки дітей не порозбирали батьки, разом із ними в гуртожитку проживали їхні тренери. Для дітей організували харчування. За словами Ніни Іванівни, продуктами коледжу допомагало місто. На її прохання з місцевого хлібозаводу постачали солодку випічку для дітлахів і не брали за це грошей.

Окупанти мали наміри продовжити роботу закладу вже за російським законодавством, щоправда, за уточненням Ніни Іванівни, без стрілецького відділення. Доступ до тиру вони перекрили одразу, а всю зброю звідти викрали. Однак вона запевняє, що жоден тренер на співпрацю з окупантами не погодився. Сама вона, як тільки з’явилася можливість, залишила окуповане місто, але  підтримує телефонний зв’язок з усіма своїми підопічними. Уляні, яка теж виїхала з окупації разом з мамою та сестрою, і виявила бажання продовжити спортивне навчання, Ніна Іванівна допомогла влаштуватися до Львівського коледжу спорту. Своєму львівському колезі, нинішньому Уліному тренеру, вона розповіла про здібності та особливості характеру дівчини, щоб вона розкрилася й проявила себе на всі 100 відсотків. У них же з Уляною досі є особливий зв’язок.

"Уля мені довіряє. Кожен день присилає всі мішені з аналізом. Я читаю аналіз, дивлюся мішені й пояснюю, що, як і чому", – розповідає Ніна
 Іванівна.  Уляна з мамою в день отримання посвідчення майстра спорту у Львові
За словами тренерки, Уляна ще в 10 класі була кандидаткою в майстри спорту, а потренувавшись у Львові близько пів року, на чемпіонаті України стала майстром, бо вже мала гарний рівень підготовки.
"У нас попереду багато планів. Звісно, ми зараз залишилися лише в резерві збірної України, серед юніорів. Там ще є багато сходинок І юніорська збірна, і доросла збірна. Нам ще працювати й працювати, – говорить Ніна Іванівна, а Уляна зізнається, що мріє про звання майстра спорту міжнародного класу, щоб її улюблена тренерка пишалася нею"

Ганна Щидловська,