Реформа деінституалізації: чи готові освітяни Херсона навчати дитину з прийомної сім’ї

В Україні в дії впровадження реформи деінституалізації (далі — ДІ) – нехай потихеньку, але у правильному напрямі.

Ціль реформи деінституалізації — створення соціальних послуг для захисту прав дітей та сімей, що допоможе змінити стару та неефективну радянську інтернатну систему. Завдяки новим послугам кожна дитина зможе зростати в люблячій родині: в ідеалі – у власній, якщо неможливо – у прийомній.

Кожен має розуміти, що впровадження ДІ повернене до життя тисячі дітей із інституцій, тому треба готувати усі сфери, аби показати, що тут їм дійсно раді і залюбки допоможуть, а не відштовхнуть.

Найголовнішою ланкою стане школа: тут відбудеться і процес навчання, і соціальна адаптація. Та тільки виникає питання: «Чи готові освітяни до такої події, коли до класу прийде дитина з прийомної родини?».

Для того щоб знайти відповідь, наша редакція мала можливість завітати до ГО «Центр розвитку сім’ї та батьківства «Мій Дім» , де вчора, 10 жовтня, відбувся черговий крок назустріч реформі ДІ – важливий крок у вигляді семінару для викладачів, батьків-вихователів, прийомних батьків  зі змістовною назвою: «Участь освітян у ДІ. У ваш заклад прийшла прийомна дитина».

Саме там ми почули чимало тезисів, які наводять на думку, яка ж, все таки, робота стоїть перед вчителями! Вони мають бути толерантними та тактовними, щоб  локалізувати дивні питання до дитини, адже це не просто «новачок» у класі – це майбутня особистість, яка вже пережила немало і тепер потребує допомоги.

Цікаво було почути запаморочливі числа: наразі, в Україні налічується близько  100 000 дітей, які знаходяться в інституціях, і всі вони після впровадження ДІ поступово  стануть вихованцями звичайних шкіл.

Юлія Холодовська, яка була  головним спікером семінару – вчитель та прийомна мама із Кропивницького – поділилася своєю мрією: хоче, щоб кожна така дитина мала свою родину.

У ході семінару пані Юлія розклала усе по поличках, аби донести присутнім освітянам, яка важлива у них роль. Вона, як прийомна мати, теж спочатку думала, що легко з такими дітьми, та виявилося, що вони зовсім різні, порівняно з її власними. Вони потребують індивідуального підходу та особливого відношення з підключення інших методів впливу.

Учителям, як і раніше, необхідно забезпечити дитині із прийомної родини всього ТРИ пункти:

— безпеку – вчитель не має агресувати, він має налагодити зв'язок та прочитати дитину;

— постійність – особливі діти не завжди готові до змін, тому на першому етапі адаптації слід зменшити будь-який перебіг подій. Навіть, якщо то просто зміна класу;

— благополуччя – це елементарний пункт, який зосереджений на шкільних предметах першої необхідності. У прийомної дитини має бути місце за партою, усі необхідні підручники і таке інше.

Крім того, за словами спікера, освітяни мають виконувати роль правильного інформатора, аби донести усім батькам, іншим педагогам, як негативно впливає інституція на розвиток дітей.

Завдяки тренінгу, усі слухачі здобули неоціненні знання від спікера, які обов’язково застосують на практиці, ну, а ми мали можливість особисто поспілкуватися  з  Юлією Холодовською:

— Пані Юлія, сьогоднішній тренінг – яке він займає місце у розвитку ДІ?

  Ця реформа залучає багато галузей, і для того, щоб вона відбулася успішно, повинні бути залучені якомога більше людей. І освітяни – це як раз ті люди, які могли б стати однією командою з тими, хто приймає дітей у сім’ї. Діти повертатимуться з інтернатів у родини – кровні чи прийомні, і йтимуть до школи у стані педагогічної запущеності, відставання у різних сферах розвитку… А у школі і виникає найбільше проблем! Ми віримо у те, що освітяни дізнаються більше про це, долучаться до спільної роботи і ми станемо однією командою.

— Чи готові наразі освітяни приймати дітей після інституцій?

  Я, як вчитель за освітою, можу сказати, що, на жаль, не готові, тому що таких знань ми не отримували під час навчання у педагогічному інституті. Більше того, психологи, соціальні педагоги теж не отримують цих знань. Наша мрія та завдання цього заходу, щоб освітяни захотіли ці знання отримати. У «Центрі розвитку сім’ї та батьківства «Мій Дім» є усі умови, щоб освітяни проходили більше поглиблені тренінги та могли б і надалі обговорювати нові виклики, проблеми, покращувати свої знання

— Яка формула успіху для батьків та вчителів, аби зробити прояв інституцій на дітей менше?

   Усім треба зрозуміти, що не буває хороших інституцій. Незважаючи на фінансову основу, на кількість спеціалістів у інституціях, вони травмують дитину. Друге, що має зрозуміти наше суспільство, як саме впливає та інституція на дитину. Лише так можна їй допомогти. Адже не знаючи та не вміючи, навіть найдобріші люди можуть нашкодити. Тому формула успіху така: додаткові знання, постійне навчання, підтримка  один одного, і тоді все вийде.