Шкарпетки, удари ЗСУ і «один народ»: про що пише окупаційна преса

«Газету можна прочитати на стенді біля магазина «Соцмаркет» або взяти у наших приймальнях та громадських місцях міста» , – повідомляє про окупаційну агітку «Каховская заря» «адміністрація» тамтешнього «муніципального округу». Але чи треба її читати? Ось питання. Блогери у таких випадках кажуть: «Аби зекономити ваш час, ми зробили це за вас». У даному випадку замість слова «час» треба поставити словосполучення «психічне здоров’я».
У черговому номері каховської агітки пропагандисти пишуть про те, як школярі восьми «округів», замість уроків, прибирають пам’ятники; як каховчан старшого віку об’єднали у «територіальні громадські самоуправління», і тепер вони плетуть маскувальні сітки для окупантів.
Похвалилась окупаційна адміністрація і «організацією активності літніх людей через в’язання шкарпеток бійцям СВО». А ще у агітці нагадали про заборону дивитись українські супутникові телеканали. Та і ніколи ж, мабуть, бабусям і дідусям їх дивитись – шкарпетки і сітки окупантам потрібні щодня.
Останні два номери окупаційної агітки «Каланчакский вестник» присвячені «дню защітніка отєчєства» і 8 Березня відповідно.
В обох номерах героїзується війна. Пропагандисти ніби жалкують про жертви Другої світової і війни в Афганістані, але тут же вихваляють свою жахливу «сво», бо «по-іншому не можна». Агітка розповідає про бібліотекарку Олену Мазник, двоє старших синів якої подались в окупанти, донька «закінчує школу і також мріє про військову професію», а наймолодший син «з радістю сприйняв те, що ми тепер громадяни Російської Федерації!» Чого Мазники так довго чекали і не виїхала раніше у свою любиму Росію, незрозуміло. Нічого, у них ще буде такий шанс. Якщо відступаючі окупанти захочуть їх з собою забирати. Агітка також розповідає про двох дружин окупантів, які приїхали на, як вони думають, постійне місце проживання у Макарівку і Преображенку. При цьому їм ще і доручили роботу з дітьми!
Окупаційна «Надднепрянская правда» бреше про «удари київських бойовиків» по «об’єктах критичної інфраструктури і соціально значимих закладах». «Найбільш красномовним свідченням цинізму і жорстокості військ київського режиму стали цілеспрямовані удари по школах і дитсадках», – вигадують пропагандисти. Бо добре відомо, коли ЗСУ і стріляють, то роблять це виключно по скупченнях окупантів, як було недавно у Великих Копанях. Так само брешуть пропагандисти і про житлове будівництво, яке вже три роки імітують у Генічеську.
Окупаційна агітка «Херсонская правда», яку випускає окупаційна обласна організація «КПРФ», фантазує, як і божевільний дід з Кремля, про «єдиний народ». «Противник розділив нас, створив хунту, за спинами якої натовські військові складають політні завдання, малюють стрілки, рухають солдатиків», – пише агітка.
Далі – про «превалююче російськомовне населення» в Україні і Путіна, який «залізною рукою винищує всю нечисть»… 
Чим більше таке читаєш, тим зрозуміліше, що між російськими пропагандистами, якого б кольору вони не були, різниці немає жодної.
Богдан СТРАЖАК,