Спецпроект херсонскього фотохудожника оселився в інтернеті

Авторська фотовиставка Олександра Андрющенка тепер доступна в режимі онлайн.

Друзі, спеціально для тих, кому в реалі недосяжна фотовиставка "46+. Я — людина! Я — не синдром Дауна!" — створена фотогалерея на моєму офіційному сайті. Гарного вам перегляду і світлих думок! — повідомив автор на своїй сторінці у фейсбук.

 І виклав таку історію створення цієї виставки:

Вже здавна якась невидима рука вела мене до теми людей з синдромом Дауна. До теми, яка, здавалося б, ніяким боком ні мене, ні моєї родини не стосується. Так, є серед нас люди, які лагідно називаються “сонячними”, але ж це — чужі, незнайомі люди. Яке нам діло до них — до людей з однією зайвою сорок сьомою хромосомою, коли у “нормальних” людей у каріотипі повинно бути сорок шість? Так, я теж раніше проходив повз “сонячних” людей, опускаючи очі. Та все змінилося, коли я дізнався, що мій друг має дорослу доньку з цією генетичною аномалією.

То не обійшлося без впливу особистого. І ось уже майже позаторік закипіла робота:

У березні 2015 року якимось дивовижним чином я з головою поринув у тему. Ще раз кажу: якась невидима рука вела мене, і я вирішив, що не слід опиратися, як би страшно починати не було. І я розпочав  соціальний фотопроект “Сонячні діти. Перший дотик” . Під час персональних фотосесій з моїми “сонячними” героями я сам пізнавав їх світ і прагнув допомогти це зробити глядачеві. Через символічну цифру — сорок сім портретів. Кажуть, мені вдалося. Виставку бачили і в Херсоні, і в області, і в Харкові, і в Вінниці, і в Києві… Суспільство змінюється поволі, але кажуть: “вода камінь точить”. Робімо все, щоб зміни були у правильному напрямку!
На першому відкриті виставки я сказав: “Це — не крапка. Це — кома…” Тому  Соціальний фотопроект Олександра Андрющенка "46 +. Я людина, я — не синдром Дауна!"  — це друга частина авторського проекту, розпочатого два роки тому. Цього разу це не тільки портрети. Це маленькі історії моїх “сонячних” героїв. Сім’я, суспільство, мистецтво… Все, що сприяє повноцінному розвитку.

На поширене питання, чим відрізняється ця виставка від попереднього проекту, Олександр Андрющенко відповідає так:

Метою попереднього, першого проекту було особисте знайомство автора з кількома дітьми з синдромом Дауна, створення індивідуальних фотопортретів котрих показало б, що вони нічим не відрізняються від звичайних дітей. Тринадцять героїв, вісім місяців роботи, майже півтори тисячі світлин, сорок сім фотопортретів, відібраних на виставку. У проекті брали участь дітлахи з ГО “Сонячні діти Херсонщини”.

Під час роботи над першим проектом, під час проведення виставок у різних містах України відбувалися нові цікаві знайомства, які надихали на продовження роботи над даною темою у більш розширеному вигляді. Так народилася ідея наступного проекту — "46 +. Я людина, я — не синдром Дауна!" В ньому взяли участь деякі діти з минулого проекту, які подорослішали на два роки. Хотілося дізнатися, що змінилося у їхньому житті, показати їхні успіхи…
…Чотири місяці роботи, в основному в репортажному режимі, майже дві тисячі світлин… На превеликий жаль, фізичний об’єм виставки не дозволяє показати всі подробиці, було вибрано лише 31 світлину. Не думаю, що це — крапка…

Детальніше про виставку — тут: http://alexart.com.ua/ua-sunchildren_46plus.htm