СТАРОДУБЦЕВА: «Я дуже люблю, коли українці вболівають за мене»

Українська тенісистка  Юлія Стародубцева поспілкувалася з українськими ЗМІ після виходу до другого кола Вімблдону 2025.

– У який момент матчу ви зрозуміли, що не віддасте перемогу?

– Я так думала з самого початку. Мені здається, що вона вийшла й одразу грала дуже добре. Я, можливо, і не грала на 100%, але показувала непоганий теніс. Вона ж потрапляла у всі лінії, усі подачі, дуже високий був відсоток першої подачі, і навіть другої. Я дивилася інші її матчі, і там вона так не подавала другим м’ячем, як сьогодні.

Я вважаю, що вона дуже добре зіграла перший сет. Але я враховувала те, що якби вона так грала завжди, то була б у топ-30. Тому я чекала, що, можливо, у неї буде невеликий спад, що я і відчула наприкінці другого сету та в третьому.

– Раніше ви грали проти неї на ґрунті.

– Так, але тоді я захворіла. Я вперше в житті поїхала на турнір, де така висота, до Мексики, мене нудило й боліла голова. Я більше туди не поїду.

– Ви лише другий рік берете участь у турнірах на траві. Вам подобається це покриття, чи це неприємна необхідність?

– Мені подобається трава, так, можливо, я не граю плоско, тобто не граю в той теніс, який ідеально підходить для трави, але я не почуваюся некомфортно. Немає такого, що я не люблю траву. Мені подобаються всі покриття. На траві мені подобається використовувати інші елементи, інший арсенал – наприклад, різану подачу, різані удари тощо.

– Чи не боїтеся отримати травму на цьому покритті?

– Є такий момент, коли переходиш з іншого покриття. І перший тиждень ти дуже обережна. Але далі вже про це не думаєш. У першому сеті я так врізалася коліном – я підсковзнулася, й стало страшно на секунду. Але загалом ти звикаєш і вже не так багато про це думаєш.

– Які у вас стосунки з уболівальниками? Наскільки вони можуть допомагати або заважати під час гри?

– Насправді дуже допомагають. Дуже приємно, коли приходять українці. Сьогодні було таке враження, ніби я була вдома, а не Франческа (посміхається). Тому мені дуже приємно. Я дуже люблю, коли українці вболівають за мене, коли чую українську мову. Сьогодні й британці мене підтримували. Я відчуваю, що вони дуже тепло ставляться до мене, до українців тут.

– За останній місяць ви двічі потрапляли до основної сітки турнірів як «лакі лузер». А часто вам щастить у житті?

– Я не можу сказати «так», щоб не наврочити (посміхається). Але і не скажу, що мені не щастить. Живу, як живу, не чекаю якогось щастя чи ще чогось.

– Наступна суперниця – Людмила Самсонова. Що можете сказати про неї, і який план на гру, якщо це не секрет?

– Я грала з нею нещодавно, на ґрунті в Мадриді. Мені здається, на ґрунті мені з нею краще грати, ніж на траві. У неї дуже класна подача і дуже потужні удари. Думаю, що буде трохи складніше, ніж минулого разу, бо на траві вона грає дуже добре.

– Марта Костюк нещодавно відкрила свій благодійний фонд, у Еліни Світоліної він вже давно працює. Не було думок теж створити щось подібне?

– Знаєте, я ходила на річницю заснування фонду Марти, і думаю, що, можливо, у майбутньому я теж зроблю щось подібне. Але зараз мені ще потрібно трохи інвестувати в своє життя. Але я вважаю, що і Марта, і Еліна роблять добру справу.

– Ваше рідне місто в окупації. Чи тисне це на вас, чи залишилися там ще ваші рідні?

– Так, у мене там є сім’я. Вони мені кажуть, що все нормально, але я знаю, що не все нормально (посміхається). Якось я до цього звикаю. Тобто вони словами намагаються зробити так, щоб мені було легше. Я вже якось звикла тримати це в голові постійно.

– Які плани на продовження хардового сезону?

– Які плани? Вигравати (сміється). Зараз думаю, сподіваюся зробити паузу після Вімблдону, бо давно її не було. Планую почати з Вашингтона, потім – Канада, US Open.