«Страшно було вийти у двір». Із села на Херсонщині виїхала остання жителька

Василина Дюкар разом з односельчанином Юрієм останніми залишили рідну Іванівку у Херсонському районі. Аби вибратись із розбитого російськими військами села, їм довелося 10 кілометрів йти пішки під обстрілами та дронами армії РФ до сусіднього населеного пункту. Далі їм допомогли евакуюватись військові та волонтери ГО "Сильні Бо Вільні".

"Це було страшно. Це вибухи кожен день, кожен час, кожну мить. Там від хат один щебінь залишився. І вони почали гатити далі вулицями. Все геть порозбивали. Там взагалі згорілі двори. Там просто запах смерті" , — так  Василина Дюкар  розповідає про своє рідне село Іванівку.

Пів року жінка разом з односельчанином Юрієм жили під щоденними атаками армії РФ у сусідському будинку, одному з небагатьох вцілілих у селі.

"Нас лишалося двоє. Хлопець з іншої вулиці мені допомагав. Просто вже, коли порозбивалося все, то ми разом трималися, щоб хоч не так страшно було: або води піти набрати, або щось зварити, чи щось інше. Щоб набрати води, навіть дві баклажки, нам треба було вставати о третій годині ночі, перебігати через дорогу до колодязя і набирати воду. Вночі, щоб ніхто нас не бачив, щоб тихо було і не побачили дрони", — пояснила жінка. Розбита техніка та автомобіль на дорогах між прифронтовими населеними пунктами Херсонщини. Ігор Чорний
У 2024 році російські обстріли села посилилися, почалася евакуація, людей закликали виїжджати, розповіла Василина. Вона тоді вирішила залишитись.

"Я ж не думала, що так все буде складно. Ну, і дійшло до того, що страшно було вийти у двір, страшно було навіть на порозі стояти — кухні або хати. Страшно було, бо дрони. Велосипед стоїть, муляв їм той велосипед і вони кинули гранату з дрона. Відірвало колесо та половину руля. І той велосипед на частини. Я зрозуміла, що потрібно вибиратися" , — згадує Василина.

За словами жінки, вони з Юрієм були останніми жителями свого села.

"Ми чекали, коли буде або туман, або дощ. І ми вийшли. Почали йти, пройшли півтора кілометра. Тут за нами узявся дрон. Ми йдемо, а він за нами летить і летить. Потім він улетів. І почали бити снаряди. Один снаряд прилетів вліво в полі, другий — справа в полі. А третій снаряд прилетів біля мене. Мене обсипало землею. Я оглухла на одне вухо. Потім ніби тиша була і ми ще трохи пройшли. А потім чуємо — щось летить, свистить. Це був дрон із вибухівкою. Він потім нас шукав. Ми заховалися в кущі, у дерева і нас це врятувало, врятувала посадка", — розповіла вона. Василина Дюкар в одному з тимчасових прихистків Херсона. Суспільне Херсон
Василина та Юрій пройшли до сусіднього села три кілометра посадками та сім — трасою. Далі військові довезли їх до населеного пункту, звідки їх вивезли волонтери ГО "Сильні Бо Вільні".

"Я хочу сказати людям, що якщо у них є можливість виїжджати, евакуйовуватися, то не сидіть до останнього. Це буде страшніше, ніж було. Це не буде життя нормального",  — сказала Василина Дюкар.

Зараз вона живе в одному з тимчасових прихистків Херсона. Волонтери допомагають жінці з відновленням документів. Після цього її евакуюють до Одеської області.