Творче бачення художниці з Херсона

Херсонка Олена Гнатюк – вільна художниця. За фахом – графічна дизайнерка, але це не основна професія. На останніх курсах навчання вона вирішила зайнятись живописом та ілюстрацією.
Зараз Олена пише олією, акрилом та олійною пастеллю виключно на полотнах. Її живописні картини – своєрідний бунт проти класичної моделі, яка має відповідати усталеним стандартам краси.
Ще Олена займається комп’ютерною ілюстрацією – візуалізує тексти. Нещодавно світ побачила дитяча книга Анастасії Варнавської "Я і Жоржик", яку проілюструвала Олена Гнатюк.

Щоб порушувати правила, потрібно їх знати. Не маючи академічної освіти з живопису, Олена Гнатюк експериментує: змішує техніки і придумує незвичні о́брази. Іноді – вже має "картинку" і точно знає, що хоче зобразити, але найчастіше – це муки творчості, які змушують до пошуку.
" Більшість робіт, це – такий тяжкий підхід. В плані того, що ти не маєш ідеї, а мусиш робити. І для того щоб якось в собі розвиватись і йти далі, потрібно десь примушувати себе. І коли немає ідеї, ти просто сідаєш і просто щось малюєш. Може, і не важливо що. Перші кроки ти робиш, малюючи просто якісь лінії, якісь плями. ", — говорить Олена.
За словами дівчини, натхнення — іноді якась внутрішня боротьба.
" В плані – протест проти краси, проти ідеалізації. Зараз важливо чомусь, щоб було все красиво. Щоб було все ось так як у всіх. Багато хто порівнює: тут гарно, а в тебе – ні. І можливо, нашарування цього. І в мене виникає певний такий бунт всередині – що я не хочу ось так. Я не хочу, щоб було красиво. Я хочу, щоб було так – от лягла лінія крива – і хай воно буде. Вона моя і вона особлива ", — каже ілюстраторка.
Кого в дитинстві не лякали бабаєм? Лякачки і казки знайомлять дітей зі світом і несуть пересторогу. У книзі Анастасії Варнавської, яку проілюструвала Олена Гнатюк, монстрик не страшний, а доволі милий і вчить, як бути здоровим, почуватись в безпеці і вміти спілкуватись.
" Анастасія — практикуючий психолог, тому вона більш глибше може проникнути у якісь речі, в якісь дитячі думки. Вона більш близька до цього. А моя задача була – візуалізувати її слова. "Історія про Жоржика" — це така серія з 3-х книжок для зовсім маленьких, які тільки починають пізнавати світ і ще не зовсім розуміють деякі речі. Про те, як треба товаришувати, про те, як треба поводити себе вдома. Це цікава було робота. Працювали над нею, близько року ", — розказує художниця.
У колаборації був створений і проєкт херсонських митців, який мав змінити погляд містян на модерністські споруди Херсона. Олена Гнатюк створила артбук – колажі різних будівель, виконані на кальці й інших матеріалах. Споруди проживають своє життя – взаємодіють з людьми, розпадаються на частини, врешті – від них не залишається й сліду. В артбуці – ставлення мисткині до рідного міста й його проблем.
" Мені подобається наше місто. Я люблю його. Але те, в якому воно стані зараз мене дещо бентежить. І те, що я відобразила в "Артбуці", тобто те, яким я бачу майбутнє, ось мабуть це мене і хвилює ", — говорить Олена.
Дівчина проживає в Херсоні з самого свого народження. За її словами змін ніяких не бачить.
" Ці будівлі, це основа нашого міста, з цього починалося наше місто – передбачалося якось на краще майбутнє, на кращі якісь ідеї, як поштовх до чогось значного. Але якась така байдужість людей, призводить до того стану, який зараз він є. У своїй роботі я за основу брала усі наші будівлі класичні періоду модернізму і поєднувала їх разом. Тобто, показувала їх взаємодію. Це було 10 таких колажів – 10 розповідей. Я відображаю, як впливає час на цю архітектуру, як впливають люди, які з’являються на сторінках книжки ", — розповідає Олена Гнатюк.
Олена Ліщенко Суспільне Херсон