Від їстівних цвіркунів до… медичного канабісу? Історія херсонського підприємця

Підприємець Володимир Дембровський із Херсона не боїться експериментувати. Справи, які він обирає для розвитку, справді нетривіальні. Змінювати діяльність Володимира змушували як недосконалість українського законодавства, так і війна. З окупації він виїхав до Києва у квітні 2022 року, але попри складні обставини життя вдалині від дому, не припиняє мріяти та ризикувати. Він і тепер продовжує вести свої бізнесові справи та десь половину часу перебуває в Херсоні.

Їстівні цвіркуни

Спочатку Володимир зацікавився вирощуванням їстівних цвіркунів. Ідеєю запалили друзі, які приїхали зі США. Від них підприємець і дізнався: цвіркуни – одна з двох комах, які дозволені в розвиненому світі для споживання людям. А для їх вирощування в Америці будують цілі ферми.

Володимир Дембровський називає цвіркунів високопротеїновими комахами, в яких білок складає 70%. Він навіть стверджує, що вони безпечніші для споживання в їжу за м'ясо, бо мають значно менше спільних генів з людьми, ніж будь-яка тварина. Також вони мають менше хвороб, які можуть потенційно передаватися людині. Ще один плюс такого виробництва – практично відсутні відходи, яке має тваринництво:

«Ця комаха, яку виростили, висушили, перетерли в порошок – один із компонентів, які використовуються в спортивному харчуванні, у протеїнових батончиках на ринку Європи і США».

І дружина, як каже підприємець, «підбила» його на цю авантюру, мовляв, давай тут теж почнемо вирощувати цвіркунів.

Їстівні цвіркуни на фермі. Це та інші фото надані Володимиром Дембровським

Щоб почати таку незвичну справу, потрібні технології. Володимир розповідає, що по розробку технології вирощування цвіркунів звернувся в Херсонський аграрний університет. Але попри висловлену зацікавленість, справа з місця не зрушила, тож довелося отримувати технології з Європи.

«І почали ми будувати ферму, – продовжує Володимир Дембровський. – У мене є склади, база, було підземне приміщення, бункер. Я зробив його реконструкцію, і там створили першу ферму для вирощування цвіркунів. Це доволі складна технологічна штука, бо в невеличких коридорах треба підтримувати певну температуру, вологість, там не повинно бути ніяких шкідників, практично стерильне приміщення має бути».

Виробництво було у Дар’ївці, підприємець і його команда навчилися вирощувати цвіркунів, деякі херсонські ресторани купували їх і готували для своїх клієнтів. Комахи Володимира їздили на два телепроєкти, один із них –, після чого Україна дізналася, що в Херсоні вирощують їстівних цвіркунів.

Страва з цвіркунів шеф-кухаря ресторану «Мускат» Олександра Шостака, приготована на одному з конкурсів

В якийсь момент стали вирощувати їстівних комах значно більше, ніж мали змогу продати для поціновувачів екзотичної кухні. Але, щоб використовувати цвіркунів як сировину для спортивного харчування, була потрібна сертифікація.

«Але в нас абсолютно немає законодавства, яке регламентує, як саме їх вирощувати, чим годувати, як перевіряти і так далі, – ділиться Володимир Дембровський. – Я звернувся до Держпродспоживслужби, сказав: я можу вирощувати, скажіть, які потрібно документи. Вони відповіли: ми про це чули, це справді класно, але ми не знаємо, зверніться до фітосанітарного контролю».

Фітосанітарний контроль відправив до служби зооконтролю, ті – до митниці, митниця – до Держпромспоживслужби. Коло замкнулось, і, пройшовши цей шлях інстанціями вдруге, Володимир, зрозумів, безперспективність цієї справи у правовому полі. Тому ферму поставили на паузу і склали обладнання.

Мікрозелень

Але саме бізнес з вирощування їстівних цвіркунів підштовхнув підприємця до іншої справи. Накосити трави на вулиці й нагодувати нею комах не можна, щоб не принести разом з нею хвороб і шкідників. Тому для цвіркунів стали вирощувати малими партіями мікрозелень, поставили стелажі з фітофермами.

Володимир згодом  зрозумів, що це дуже цікавий напрямок, але через велику частку ручної праці нетехнологічний і неефективний. Як інженер він почав думати, як зробити обладнання, яке дозволить вирощувати рослини в досить великих об'ємах. В результаті створили шість різних типів установок.

«За рік до війни ми стали швидко нарощувати обсяги, вирощували більше 35 видів рослин. Це і їстівні квіти, які брали у нас кав'ярні, і мікрозелень, і великі рослини, такі як салат, базилік, пряні рослини. І так потихеньку перейшли з вирощування цвіркунів на вирощування зелені» , – розповідає Володимир.  

Їстівні квіти

Були плани зробити велику ферму, майже збудували її в Чорнобаївці, але через війну запустити її не судилося.

«Вона була знищена, але не росіянами, не вибухівками, а тими людьми, які жили в Чорнобаївці, вони її потихеньку рознесли» , – стверджує підприємець.

Але і цей досвід дав поштовх для розробки нових проєктів.

Вирощування мікрозелені

Плани та надії

Зараз Володимир Дембровський багато розповідає про гідропонні – найпопулярнішу систему вертикальних ферм.

Один із його проєктів – вирощування медичного канабісу, який легалізували нещодавно. Попри те, що вже є проєкт і навіть відведена земля для будівництва такої ферми, все поставлено на паузу: чекають на роз’яснення від українських міністерств.

Розповідає підприємець і про пропозицію будувати багатоярусну ферму з вирощування рослин на основі Національного ботанічного саду імені Гришка в Києві:

«Це буде допомагати і науці, вони її як лабораторію можуть використовувати, і нам – як діяльність. Ми вже розробили технологію вирощування різних рослин на основі гідропоніки, зокрема, овочів, які ми зараз збираємося реалізовувати, у тому числі й на Херсонщині, як тільки це буде безпечно».

Але це теж справа не сьогоднішнього дня. Підприємець каже, що треба буде пережити цю зиму, зрозуміти, що буде з електроенергією.

На питання, чи збирається він повертатися до Херсона, Володимир впевнено дає ствердну відповідь. Хоча і припускає, що доведеться їздити «з місця на місце», бо тема, яку він зараз розробляє, цікава для різних регіонів України. Але саме в Херсоні буде найбільший проєкт, який планується реалізувати.

«Звісно, в Херсон тягне, – зізнається Володимир. – Це така енергетична залежність від Херсона, це як у дитинство повернувся. Навіть під обстрілами звідти їхати не хочеться».

Лариса Жарких, Олександр Андрющенко,