З перших вуст: як виживають в окупованому Риковому

Слава (хоча б краще її не було) до селища Рикове Генічеського району прийшла 18 червня минулого року, коли через влучання здетонував великий склад боєприпасів, який окупанти влаштували просто у центрі населеного пункту.

З тих пір у російських засобах масової пропаганди вийшли сотні матеріалів про те, як окупанти відселили постраждалих від вибухів у пункти тимчасового проживання, як допомогли їм з ремонтом помешкань і т. д., і т. п. Що відбувається у Риковому насправді, редакції ИешОау иа розповіла мешканка селища Тамара (прізвище не вказуємо, ім’я змінено заради безпеки жінки). Далі — пряма мова.

«Нам росіяни нічим не допомогли, — розповідає жінка. — Через те, пояснили, що наша вулиця не увійшла у епіцентр вибухів. Хоча вулиця знаходиться просто напроти елеватора — місця, де окупанти облаштували склад боєприпасів. Від елеватора наш двір відділяють лише залізничні колії. Від вибуху у нас впала стеля, уламками розбило вісім шиферин на даху, повилітало скло у всіх вікнах. А допомоги від окупантів жодної, хоча у цьому винні саме вони. Ми з чоловіком змогли назбирати гроші лише на одне вікно (28 тисяч рублів!), інші закрили дерев’яними плитами. Від вибухів постраждала і школа, яка розміщена неподалік. Дітей тепер возять на навчання у сусіднє село Рівне. Старостат (колишня селищна рада) також згорів. Окупаційну адміністрацію перевели у «Зал Царства Ієгови» — споруду на виїзді з села, де раніше молились віруючі — свідки Ієгови. Нині хочу переоформити пенсію, бо 10 тисяч рублів на життя не вистачає. У «пенсійний фонд» у Генічеську приїжджала вже чотири рази. На прийом ще жодного разу не потрапила. То світла немає, то ракетна небезпека. А одного разу кудись викликали їх начальство, то рядові працівники просто палили на вулиці і хамили в обличчя…»

Борис ВИНОГРАДОВ,