Залужному ще чверть століття тому ворожка напророчила страшну війну та його роль у цій битві

Валерій Залужний ще 25 років тому дізнався від ворожки про страшну війну, яка буде в Україні, та про його роль і місце у цій війні.

Про це колишній головнокомандувач ЗСУ згадав в автобіографічній книзі "Моя війна", яка вийшла у світ наприкінці грудня,  telegraf.

Доля звела їх, курсантів Одеського інституту Сухопутних військ, з ворожкою у поїзді. Валерій із трьома товаришами їхали з Одеси до Житомира  на травневі свята додому. Там-то у плацкартному вагоні їм і трапилась попутниця, яка запропонувала усім чотирьом поворожити.

Троє Валерієвих товаришів відразу зголосились на пропозицію і з нетерпінням чекали своєї черги. А Валерій, хоча й був не з полохливих, чомусь злякався і заховався у самий кут сидіння, намагаючись не привертати до себе уваги самозваної ворожки. Його охопив незрозумілий страх, і він нізащо не хотів би знати свого майбутнього.

Тим часом, навороживши різні долі його попутникам, жінка сама підсіла до Залужного і викликала його на розмову.

"Вона сама сіла ближче на місце мого попередника, й уважно подивилася на мене. Витримати її погляд було просто неможливо", — пригадує чоловік.
Хлопець вже був готовий покірно вислухати її пророцтва, але жінка зненацька відсахнулась від нього та охопила собі голову руками.

"Ні. Я не можу далі нічого сказати. Ні! Вибач" , — вимовила ворожка.
"Що трапилося? Чому ні?"  — вже нетерпеливилося й мені.
"Я побачила війну. Страшну. У нас тут. А ти там найголовніший" , — йдеться в уривку з книги.
Валерій Залужний каже, що зненацька пригадав цю давню розмову і це забуте ворожіння наприкінці лютого 2022, коли в Україні вже повним ходом йшла війна.

Тоді мало хто міг припустити, що Україна через чверть століття зазнає ворожого нападу. Проте одиниці вже й тоді прогнозували, що війни між Україною та Росією уникнути не вдасться. Про це, зокрема, ще в 90-ті роки говорив російський політик Володимир Жириновський, якому, незважаючи на його одіозність, не можна було відмовити в умінні аналітично мислити.

Водночас можна було припустити, що тодішні курсанти військового інститут стануть учасниками майбутніх буремних подій. Але як вона змогла, ця попутниця, розгледіти у зовсім юному курсанті майбутнього полководця, який очолить українське військо і поведе його крізь битви жорсткої війни.