Манчестер Юнайтед вирвав перемогу над ПСЖ: тактична перемога Сульшера, повернення величі «дияволів» та фіаско парижан (фото)

Манчестер Юнайтед прорвався у чвертьфінал Ліги чемпіонів

В рамках матчу-відповіді 1/8 фіналу Ліги чемпіонів Манчестер Юнайтед влаштував вражаючий камбек, здобувши перемогу на Парк Де Пренс (1:3) та вибивши ПСЖ з Ліги чемпіонів.

Манчестер Юнайтед після домашньої поразки з рахунком 0:2 повинен був йти уперед, але ніхто не очікував, що перший гол на Парк де Пренс відбудеться вже на 2-й хвилині матчу-відповіді. Він одночасно став наслідком пресингу МЮ та грубих помилок захисників ПСЖ: Керер розвернувся та віддав жахливу передачу назад, а Лукаку перехопив її та увірвався в штрафний, обігравши Буффона – залишилось тільки закотити м'яч у порожні ворота, що бельгієць і зробив. Читайте огляд матчу від "football.ua".

Здавалося, що зараз МЮ на куражі полетить і за другим голом, але не все сталося, як гадалося. Господарі захопили контроль над м'ячем та стали відверто возити суперника. На 12 хвилину статистика передач демонструвала фантастичні цифри "122-8" на користь ПСЖ, тому гол не змусив довго на себе чекати. Ще на 8-й хвилині Мбаппе міг забивати після прориву Берната, але тоді його удар заблокували в останній момент; на 12-й же ніхто не завадив Кіліану прострілити з правого краю штрафного на дальню стійку, де Бернат відклеївся від Байлі та замкнув – 1:1!

Надалі ПСЖ почав відверте знущання над обороною Манчестер Юнайтед. Господарі володіли м'ячем більше 80% ігрового часу та створювали момент за моментом: так, 14-й Алвес із середньої дистанції пробив вище воріт, на 17-й Мбаппе вистрілив у зовнішню сітку, на 19-й удар Берната з лівого краю карного майданчика парирував Де Хеа, а через дві хвилини Ді Марія метрів з 20-ти пробив під дальню стійку – м'яч пройшов у сантиметрах від каркасу воріт. МЮ у цей час сидів в обороні всією командою.

Дух другого голу висів у повітрі, але ніхто не міг подумати, що його заб'є МЮ. На 29-й хвилині пролунав перший дзвіночок: Решфорд скористався падінням Керера на рівному місці, прорвався по його флангу та щільно, але трохи неточно вистрілив з лінії штрафного. У наступній же атаці Маркус вирішив пробити з дистанції, не дивлячись на непогані варіанти для передач – і це принесло успіх! Буффон парирував його удар перед собою прямо на Лукаку, який тут же добив сферу у ворота ПСЖ – 1:2!

В останні 15 хвилин першого тайму зустріч перейшла у позиційну фазу без моментів значної гостроти. Юнайтед вдалося нав'язати контактний стиль гри, якому дуже сприяв слизький газон та заміна Еріка Байлі – захисник, через якого пройшли найгостріші моменти господарів та гол, грав із пошкодженням. Янг сів у захист, а на його місце вийшов Далот, який на 42-й хвилині красиво обіграв Берната та небезпечно прострілив – м'яч неприємно зрикошетив, але Буффон спіймав його. Зрештою, свисток Даміра Скоміни відправив команди на перерву за рахунку 1:2.

Другий тайм розпочався не так яскраво, як перший. Командам вже було що втрачати, адже кожен пропущений гол вибивав їх з Ліги чемпіонів. Юнайтед вдалося продовжити лінію в'язкої гри, але ПСЖ все одно домінував – хоча і без моментів. Тим не менш, на 56-й хвилині у серці англійських вболівальників мало щось йокнути, адже Анхель Ді Марія після прекрасної передачі Кіліана Мбаппе переграв голкіпера та забив гол – на щастя для гостей, лайнсмен не зарахував його через офсайд.

Юнайтед намагався проводити контратаки, але все обривалося через жахливі передачі та програні єдиноборства – з 46-ї по 68 хвилину точність пасів становила трохи більше 70%, а за кількістю відборів та верхових м'ячів Манчестер поступався з рахунком 4:3 та 4:0. Втім, і ПСЖ нічого не створював, маючи лише один дальній і нескладний удар по воротах у виконанні Анхеля Ді Марії. Ситуація ускладнювалась травмою Дракслера на 69-й – його довелося знімати з гри. Томас Тухель ходив по бровці із дуже незадоволеним обличчям.

На 70-х хвилинах МЮ тримав більш-менш рівну гру, непогано обороняюсь і навіть кілька разів вирвавшись у контри без завершення. Втім, коли гостям потрібно було піти на останню 10-хвилинну навалу, ПСЖ ледь не закрив матч. На 82-й Де Хеа врятував МЮ, парирувавши простріл-удар Меньє з правого краю штрафного, а на 84-й його відчайдушна гра запорола Кіліану Мбаппе вихід віч-на-віч – хоча в атаці другим темпом Бернат влучив у штангу! Здавалося, що Юнайтед нічого не витисне з цього поєдинку, але потім сталося диво.

На 90-й хвилині Діогу Далот відважився на дальній удар, який рикошетом від Кімпембе вилетів на кутовий. Дамір Скоміна показав на прапорець, але гравці МЮ стали вимагати пенальті. Повтор показав, що м'яч дійсно влучив у руку Преснелю, але чи було це гандболом, сказати важко. Арбітр пішов дивитися повтор сам, а потім повернувся на поле та призначив пенальті. Маркус Решфорд на 90+4-й хвилині його впевнено реалізував, вибивши ПСЖ з Ліги чемпіонів.

Сульшер: грамотне керівництво і велике везіння

У першому матчі тактичний гік Томас Тухель провів для Сульшера майстер-клас по підготовці та керуванні грою. Тоді здалося, що наставнику "дияволів" та його підопічним банально не вистачило досвіду для справжнього топ-протистояння, але ніхто не міг подумати, що вони так швидко вчитимуться на помилках. До зустрічі на Парк де Пренс Уле-Гуннар разом зі своїм штабом зумів підготувати максимально ослаблену команду до рівної гри проти потужного суперника.

Через травми та дискваліфікації про могутній трикутник з Погба, Матічем та Еррерою довелося забути, тож за центральну лінію в обличчі Фреда з Мактомінаєм в опорній зоні та Янга з Перрейрою на флангах було лячно. Втім, ротація навіть зіграла на руку гостям, адже тепер не було явного мозкового центру, від якого залежить уся гра Юнайтед. На виїзді Тухель просто розміняв Маркіньоса на Погба, знищивши атаку "дияволів", але вдома проти нього діяла менш злагоджена, але більш рівноцінна четвірка – і вона працювала виключно на оборону.

Стартовий план МЮ виглядав максимально прагматично. Гості відмовились від контролю м'яча і високого агресивного пресингу, зосередившись на компактному контролі центральної зони. Решфорд та Лукаку не атакували захисників, якщо не було шансу на перехоплення м'яча, але перекривали їм варіант з передачею на Верратті та Маркіньйоса у першій фазі атаки. Господарі змушені були переводити гру на фланги, де півзахист МЮ при допомозі фулбеків намагався влаштовувати чисельну перевагу, а потім відбирав м'яч або витискав суперника.

Центральні захисники "червоних дияволів" в організації атак участі не приймали, концентруючись виключно на обороні, а фулбеки, здебільшого, допомагали при пресингу не далі центральної частини поля. В теорії, МЮ повинен був агресивно відбирати м'яч на фланзі та швикдим вмиканням нападників тікати у контратаку. Другий варіант – подачі Де Хеа; в останню третину поля він віддав 12 точних пасів, що є найвищим показником у МЮ.

Гол на 2-й хвилині навряд чи можна назвати логічним, адже він прийшов з обрізки Керера. Тим не менш, приблизно на це МЮ і сподівався: витиснути м'яч в центр, накрити всі найкращі варіанти до передач та змусити суперника йти на ризик – гру один в один, довгий пас, передачу назад, тощо.

Парижани швидко зрозуміли задум англійців та почали грати на його вразливостях. Зокрема, Маркіньйос та Верраті відходили у глибину в проміжкові зони, перевантажуючи центр та залишаючись відкритими до передач – Лукаку та Решфорд не могли опускатись за ними занадто низько. Дракслер та Ді Марія, в свою чергу, витягували на себе вінгерів, а Мбаппе переміщеннями вздовж лінії оборони відкривався сам або відкривав зони партнерам. Зрештою, важливе значення в умовах переваги на флангах приймали вмикання Кімпембе та Керера.

Все це призвело до домінування господарів: з 5 по 28 хвилину парижани завдали 7 ударів по воротах та виконали майже 300 передач – вдесятеро більше, ніж МЮ. Втім, до таких цифр команда Сульшера була дуже готова; головною неприємністю стало те, що ПСЖ знайшов слабку зону на лівому фланзі. Янг раз за разом опинявся у напівпозиціях, а Байлі приймав катастрофічні рішення.

5 із 7 ударів та 8 з 10 кросів ПСЖ у цей проміжок часу пройшли саме з флангу Янга-Байлі. Зрештою, останній і став причиною голу: він не тільки не помітив ривок Берната (як це взагалі можна було зробити?), а й не витримав лінію офсайду, довзовливши Мбаппе вискочити та прострілити.

Наступний крок Сульшера перегорнув гру, але його не сталося б без травми Еріка Байлі. Він попросив заміну, а Уле-Гуннер випустив Далота, відправивши у захист Ешлі Янга. Даний епізод став ключовим: тепер МЮ не мав очевидних дір у захисті, перетворюючи футбол ПСЖ на небезпечний, але контрольований процес. Гості добилися того, чого хотіли: скеровували атаки у фланг, відбирали там м'яч і контратакували.

Модель піддавалася маніпуляції, однак загалом система перебудов та підстраховок разом з фантастичним нервовим напруженням (один гол вирішував усе) перетворювали матч у контактний в'язкий бій, в якому втрати м'яча – звична справа. Це була стихія МЮ, а не ПСЖ: кількість ударів гостей у другому таймі особливо не просіла (з трьох до двох), а от парижани стали бити втричі менше (9 у першому таймі, 3 в другому). За кількістю перехоплень англійці в другому таймі подвоїли свою перевагу, у відборах була рівність, а за успішними обіграшами один в один манкцуніанці навіть виграли (7:6 за спробами, 2:4 за успішністю).

ПСЖ продовжив домінувати. Підопічні Томаса Тухеля мали і виходи віч-на-віч, і три розрізні, і дві ключові передачі, і поперечину, але все це вже було не так інтенсивно, як у першому таймі. Сульшер змусив французів грати у вигідний для МЮ футбол, не давши ПСЖ самому вирішувати свою долю – і за це вона винагородила його чвертьфіналом.

ПСЖ: крутий колектив без характеру чемпіона

На поточний сезон у паризькій столиці покладалися великі надії, адже одному з найбагатших та найсильніших клубів Європи не до лиця вилітати на перших стадіях плей-офф. Запрошення Томаса Тухеля мало зробити з ПСЖ не просто сильний у кадровому плані колектив, а потужну команду, яка штампує трофеї та задає футбольну моду всьому світу. Впевнена перемога на Олд Траффорді лише додала впевненості у тому, що ПСЖ – великий топ-клуб.

Ні, ПСЖ досі ним не став. Одних бюджетів для цього замало: справжні топ-клуби, крім фантастичної кадрової комплектації, мають ще і відповідний характер. Справжні чемпіони тим і славляться, що перемагають за практично нульових шансів – саме тому МЮ поважає увесь світ, а вболівння за парижан вважається несерйозною забавкою чергового глоріхантера.

У рідних стінах після другого голу Манчестера французи зіграли занадто академічно, нервуючи та остерігаючись пропустити ще. Це виглядало логічною поведінкою для "дияволів", але ж ПСЖ у першому таймі продемонстрував здатність дефрагментувати команду Сульшера на атоми – просто додай обертів і виходь у чвертьфінал. Втім, ні футболісти, ні Тухель не змогли вирішити цю проблему, тож порівнянн його команди з баварськими "піжонами" 1999 року цілком слушне. Перемога була у них практично в руках, але вони її тримали з тремтінням у суглобах. Топ-клуби так не грають.

Сульшер повернув 1999-й

Поєдинок на Парк де Пренс через персону Сульшера, переможний гол у компенсований час та молодь у складі одразу ж почали ототожнювати з легендарним камбеком на Камп Ноу. Навряд чи це вірно, адже 20 років тому МЮ грав у фіналі, але за духом ця звитяга дійсно не поступається у крутості. Для покоління, яке бачило той матч лише у відеонарізках, "дияволи" створили власну казкову історію про незламний дух та велику звитягу. Враховуючи ж, в якому депресивному стані знаходились манкуніанці після відходу сера Алекса, сьогоднішні посмішки та прорив у чвертьфінал крізь заслон справжнього суперклуба відродив віру в те, що чорна смуга позаду.

? Manchester United legend Ole Gunnar Solskjær:

1⃣9⃣9⃣9⃣?
2⃣0⃣1⃣9⃣?pic.twitter.com/885BFGdTpp

— UEFA Champions League (@ChampionsLeague) 6 березня 2019 р.

Уле-Гуннер Сульшер повернув з 1999-го не камбек, а статус Манчестер Юнайтед. У клубу було все для того, щоб повернутись у когорту найсильніших – все, крім віри у свої сили та великих перемог. З приходом усміхненого норвежця швидко з'явилось перше, а в Парижі відродилося і друге. На небі знову загорілася червона манчестерська зірка, з якою тепер мусить рахуватися увесь світ.