2 мільйони людей страждають від болю без медичного канабісу

“Я пройшла курс лікування, все було добре, але минуло більше року, і у мене виявили метастази в головний мозок. Розмір утворення був такий, що була показана тільки трепанація.

Зробили операцію, призначили хіміотерапію, ось тоді я і почала курити медичний канабіс. Він знімав загальний хворобливий стан, допомагав заснути. Я довгий час була на дексаметазоні, у мене в якийсь момент почалися генералізовані судомні напади з втратою свідомості. І саме канабіс знімав симптоматику і судоми. Зараз хвороба знову прогресує, проходжу повне опромінення голови.

Канабіс прибирає нудоту, притупляє головний біль, дає можливість заснути. Після нападів, які тривають від 5 до 15 хвилин, організм відходить тиждень чи два. Я також використовую масло, але покурити мені краще — швидше розслабляє.

Після операції якість життя погіршилася через напади. Але канабіс допомагає з цим всім якось жити і, думаю, позбавляє від прийому купи препаратів — я не вживаю ані снодійне, ані антидепресанти”.

Це розповідь пацієнтки, яка має рак молочної залози, канабіс допомагає їй жити із цим діагнозом, долати напади та відпочивати вночі. Медичний канабіс жінка, як і інші пацієнти, приймає на свій страх і ризик, адже в Україні це досі незаконно.

Пацієнтів, життя яких медичний канабіс міг би полегшити, позбавивши страждань і постійного болю через різні захворювання, зараз в Україні майже два мільйони. Серед них — більше двадцяти тисяч дітей із фармрезистентними формами епілепсії, сотні тисяч онкохворих, більше ста тисяч паліативних пацієнтів та десятки тисяч ветеранів російсько-української війни із посттравматичним стресовим розладом.

Знаючи це, і уряд, і президент вдають, що ані їх, ані цієї проблеми не існує. Під час передвиборчої кампанії Володимир Зеленський підтримував легалізацію медичного канабісу, за півроку на посаді його позиція змінилась. Тепер президент вважає, що це “не на часі”, а “ті, кому це потрібно, почекають”. Тобто президент пропонує зачекати двом мільйонам пацієнтів, які живуть із хронічним болем.

Цього року в Україні чи не вперше було зареєстровано законопроект на підставі електронної петиції — про легалізацію медичного канабісу. Натомість міністр охорони здоров’я заявила, що потрібно розробити новий законопроект.

Хоча всю роботу вже давно зроблено. Існує проект постанови Кабміну «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів». Він регулює використання медичного канабісу, і його потрібно лише ухвалити. Крім того, цей проект пройшов усі необхідні рівні погодження, і мав би бути ухвалений вже давно, але на останньому засіданні Уряду Гройсмана був заблокований МВС та особисто Арсеном Аваковим.

Ця постанова пропонує перенести канабіс та його похідні з переліку речовин, обіг яких заборонено, до переліку тих, обіг яких обмежено. Тобто виробництво та розповсюдження ліків із канабісу стануть можливими, але будуть суворо контролюватися. І це геть не означає, що наркотики та “косяки” будуть доступні кожному.

Використання медичного канабісу за виданою лікарем ліцензією дозволене в 29 країнах — в зокрема Британії, Австралії, Нідерландах, Чилі, 25 штатах США. Крім того, дослідження, проведені в США, свідчать, що легалізація медичного канабісу призвела до зменшення кількості насильницьких злочинів у штатах, що межують із Мексикою.

Більше інформації про те, як у світі використовують канабіс у медичних цілях, і чому це нормальна практика.

Крім того, легалізація медичного канабісу створює конкуренцію незаконним наркотикам і зрештою витісняє з обігу контрабанду. Завдяки цьому знижується загальний рівень злочинності — в тому числі, пов’язаної з “війною” наркокартелів. Менше контрабанди означає менше насильства, пов’язаного з наркотиками.

ВООЗ також виступив за зміну статусу канабісу, оскільки ліки на його основі допомагають пацієнтам, а також мають чимало переваг над опіоїдами для лікування болю та інших медичних станів, наприклад епілепсії.

Політики, які виступають проти легалізації медичного канабісу, насправді позбавляють пацієнтів права на життєво необхідну медичну допомогу. Цинічно заявляти, що дбаєте про здоров’я нації, і пропонувати важкохворим пацієнтам зачекати.