Очі молять про допомогу: репортаж з ковідної передової Херсона

Ситуація з захворюваністю на COVID-19 на Херсонщині покращується. Кількість госпіталізованих значно зменшилася, як і відсоток смертності від коронавірусу. Все йде до того, що регіон, який першим в Україні опинився у червоній зоні, може першим з неї і вийти. Втім, це аж ніяк не означає, що можуть розслабитися медики. У реанімаціях профільних лікарень і відділень все ще гаряче… Кореспонденту «Нового дня» вдалося потрапити на ковідну передову Херсонської міської клінічної лікарні А. та О. Тропіних.

Херсонці її називають просто «Тропінкою». У лікарні розташований міський травмпункт і відділення за всіма основними профілями. Тут завжди рятували пацієнтів в ургентному стані і само собою виконували планові операції. Але вже більше року, як міська клінічна лікарні ім. А. та О. Тропіних працює в особливому статусі. З початком першої коронавірусної хвилі медзаклад став базовим. У перелік ковідних його включено за директивою Міністерства охорони здоров’я України. Для порятунку пацієнтів з підступним COVID-19 тут відведено цілий корпус – головний. В ньому й розташовується та сама «зелена зона». Скажу, що з принципом обмежень під час державного зонування територій тут спільного мало. У лікарняну «зелену зону» навпаки обмежений доступ. Потрапити сюди можуть тільки медики, які чергують біля ковідних хворих, та лікарі, що залучаються для додаткових консультацій. Екскурсію «гарячим корпусом» для мене проводить особисто генеральний директор лікарні ім. А. та О. Тропіних Леонід Ремига. І треба віддати належне – попри свою шалену зайнятість, давно невнормований робочий день, Леонід Тимофійович ніколи не відмовляється спілкуватися з журналістами. «Тропінка» — заклад, що сповідує принцип прозорості. Перед входом очільник лікарні попереджає – екіпірують мене до такого вигляду, в якому в корпусі перебуває персонал. У коридорі здаю верхній одяг і приймаю те, без чого далі не пропустять. 

Бахіли, халат, шапочка, респіратор і щиток. Він одягається на голову. І це тільки зовні та пластикова штуковина прозора. Зізнаюся, ніяк не могла до неї звикнути, і перші хвилин 10 взагалі мало що перед собою бачила, тільки тіні у тумані… Потім очі звикли і картинка прояснилася. Але, направду, й уявити не можу, як лікарі й медсестри носять все це, а ще й спецкомбінезон, по 4 години… Частіше переодягатися їм не дозволяється.

У ковідному корпусі лікарні ім. А. та О. Тропіних працюють 4 команди медиків. Чергують у дві зміни – денну та нічну. На кожну заступає по 10 фахівців (лікарі, медсестри, санітари), їм на допомогу залучаються лікарі з інших відділень (інфекціоністи, кардіологи і т.д.). Пункт №1 у корпусі, звісно ж, реанімація. Тут лежать найтяжчі хворі. Леонід Ремига розповідає – зараз у відділенні 16 пацієнтів, частина з них під апаратами ШВЛ. У пікові часи на вентиляції легень перебував 21 хворий, і ще 5-6 пацієнтів з інших відділень чекали своєї черги на апарат, перебиваючись кисневою точкою. 

З киснем, до речі, у «Тропінці» жодних проблем. На подвір’ї лікарні розташована централізована станція. Таку ж потужну має тільки  Херсонська обласна лікарня ім. Г.І. Горбачевського.  У «Тропінці» підписано угоду з постачальною компанією з Дніпра. Кисень надходить і заправляється кожні три дні. По спеціальній трубі життєвоважливий  ресурс надходить у головний корпус. Щодня лікарня споживає від 3 тонн кисню. У пікові часи було 4 500.

Реанімація лікарні А. та О. Тропіних оснащена досить серйозно. Біля ліжок стоять апарати ШВЛ останнього покоління. Монітори, скажу вам, такі, як показують у відомих серіалах про медиків. 

Але чудове обладнання ще не гарантує стовідсоткового порятунку. І лікарі ж, як-то кажуть, не боги. Що можна вдіяти, якщо до реанімації пацієнт потрапляє вже у вкрай тяжкому стані? З різних причин. Хтось до останнього не звертався до медиків, сподіваючись на авось, когось залікували некомпетентні сімейні лікарі. Чого гріха таїти, ланка, що з’явилася завдяки реформі МОЗ, належним чином таки не спрацьовує. Ще одна серйозна проблема для реаніматологів – більшість пацієнтів невакциновані. У нинішню ковідну хвилю перебіг хвороби набагато складніший. Тому не всі здатні побороти цю недугу, на жаль. 

-Помирають невакциновані і ті, хто мав хронічні захворювання. Як правило, це цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, в анамнезі – інсульт, інфаркт і ознаки ожиріння. На жаль, серед них є й люди молодого віку, які надійшли пізно, з різних причин, на 7-10 день хвороби. 70-80% пацієнтів, які помирають, люди після 60 років, — розповідає Леонід Ремига.

Що найбільше вражає в реанімації, так це очі хворих під апаратами ШВЛ. В них – благання жити і запитання «А мене ж врятують, правда, і скоро випишуть?»… Тільки судилося звідси вийти не всім. І знову скажу – вони, не боги, лікарі. Хоча… Роблять все можливе і неможливе. Зі зниженням рівня захворюваності на коронавірус на Херсонщині знижується і смертність. Зараз летальних випадків менше десь на 10%, в порівнянні з показниками, які були місяць тому, коли регіон опинився в червоній зоні. А що ж ліками? Адже то там, то тут, і не лише на Херсонщині, чутно скарги, що хворі купують препарати самотужки. Леонід Ремига говорить, що в очолюваному ним закладі такого немає. Ліками, які прописані в протоколі МОЗ, лікарня забезпечена. Виникають проблеми з захмарно дорогими препаратами для усунення наслідків загострення хронічних хвороб. Такі ліки держава не закуповує, і їх дійсно рекомендують придбати родичам. Але пацієнтів, які потребують даної терапії, не більше 5%. Що ж до тактики лікування від COVID-19 медики визнають – зараз вже мають достатній досвід, в порівнянні з ситуацією, яка була на початку пандемії.  

-Є стандарт лікування. Обов’язково це кисень і ліки. Звісно, локальні протоколи, які дає міністерство, в процесі практичного досвіду набували нового значення. Ми давали свої пропозиції, деякі ліки, які є сенс призначати цим хворим, ну і стан покращився, — розповідає Леонід Ремига.

Після реанімації, коли мої емоції через край, очільник лікарні вирішує показати місце, де не страшно. У «Тропінці» є власний центр вакцинації. Щодня тут шеплюються десятки, а то й сотні бажаючих. Виглядає все дуже цивілізовано. На відміну від ТРЦ, немає шалених черг. Люди сидять в актовій залі, на безпечній відстані, і просто чекають, коли їх викличуть. Перед процедурою заповнюється анкета. 

Дізнавшись, що зараз зайшов «головний по лікарні», без п’яти хвилин щеплені запитують, чи вакциновний він сам.

«А якже! Дві дози «Астразенеки». І не вмер, і з вами спілкуюся. Але вмерти міг, коли захворів, якби не вакцинувався. А так переніс у легкій формі. Тож нічого не бійтеся! Щеплюйтеся й будьте здорові!».

Насамкінець розкрию таємницю — про що мріють лікарі «Тропінки»? Про роботу. Тільки не таку, як зараз. Мріють повернутися до лікування пацієнтів, кожен за своїм профілем. У плановому порядку, без реанімацій і ШВЛ… Пошвидше б та мрія вже стала реальністю! 

Марина САВЧЕНКО

Фото автора.